ходити
ХОДИ́ТИ, ходжу́, хо́диш, недок.
1. Ступаючи ногами, переміщатися, змінювати місце в просторі (перев. в різних напрямках) протягом певного часу (про людину або тварин); протилежне стояти.
«От і купив, от тобі й нива!» — думав Роман, ходячи вздовж та поперек поля (Коцюб., І, 1955, 106);
Крайнєв ходив довго і нарешті спинився перед дверима кімнати, де жила Яринка (Собко, Зор. крила, 1950, 114);
Бугай ходив по кругу, красиво вигнувши жирну, в важких зморшках шию (Тют., Вир, 1964, 114);
*Образно. Чума з лопатою ходила, Та гробовища рила, рила (Шевч., II, 1963, 171);
Ходить ніч по червневому темному місту (Перв., І, 1947, 92);
Вже червоніють помідори, І ходить осінь по траві (Рильський, І, 1956, 45);
// Мати здатність, бути спроможним переміщатися, ступаючи ногами.
Вже третю добу сіє на полонині дрібний мачкатий дощик.. Вівці ледве ходили, важкі, повні водою, як губка (Коцюб., II, 1955, 323);
Сто два роки бабусі моїй, і вона вже й ходить не може (Сос., І, 1957, 240);
Наші кроки в кіно були спробами дитини, що вчиться ходити (Ю. Янов., II, 1958, 10);
// Переміщатися на милицях, з палицею, з чиєю-небудь допомогою і т. ін.
— Отже узявся танцювати, та, може, і не вмію! Повчитись було у кривого Хоми, що на дерев’янці ходить (Кв.-Осн., II, 1956, 30);
Тепер мені ліпше, і я знов можу ходити сама з палкою, а то вже було так, що мене водили, мало не носили (Л. Укр., V, 1956, 19);
// по чому, чим, через що. Користуватися для проходу, переходу тощо (дорогою, стежкою і т. ін.).
[Відьма:] Через яр ходила Та воду носила… (Шевч., II, 1963, 312);
Коли б хто балакливий ходив тими глухими, нелюдними шляшками, то б розказував, як частенько він стрічав молодицю з дівчинкою невеличкою (Вовчок, І, 1955, 366);
Знали піхотинці, що не ходити їм по цьому шосе… (Гончар, III, 1959, 134);
// по чому. Бувати десь, переміщаючись ногами.
Вміли [якути] по лісах ходить, по всяких нетрях (Л. Укр., І, 1951, 405);
Не ходив я по корейських горах, Не спускався у сади рясні (Рильський, III, 1961, 80);
// Пересуватися кроками, певним чином, у якийсь спосіб, мати якусь ходу.
Хоч ходить кінь на чотирьох ногах, Та й той не раз спіткнеться! (Гл., Вибр., 1951, 100);
— Хібо ж воно гарно, як дівка.. ходить, неначе ступа просо товче (Н.-Лев., VI, 1966, 313);
— Літописець оповідає: князь Святослав ходив легко, як барс,— сказала Уляна (Довж., І, 1958, 293);
Спритно він пірнає та як довго, затримавши дух, по-краб’ячому ходить просто по дну (Гончар, Бригантина, 1973, 38);
// Вештатися, тинятися без діла.
Вже матушка наготувала снідання, порозсилала людей на роботу, ходила, нудилась без роботи, двічі молилась богу, а панотці все спочивали (Н.-Лев., I, 1956, 129);
Вона цілий день ходила й тілько те й знала, що щупала свою одежу (Мирний, І, 1954, 67);
— Жди його, як пана, — бурчав він, рухаючи вилами та удаючи, що він дуже перепрацювався тут без Павла. — Ходить, позакладавши в кишені руки, ще йому й молока в глечик наливають (Тют., Вир, 1964, 133);
// Добиратися, йти до якогось місця протягом певного часу, переміщаючись ногами.
— Де ж той чоловік живе́ — хитаючись пита Яків.— Та вони тут; недалеко ходити (Мирний, І, 1954, 294);
Тож, певно, оглянемо виноградники ще в с. Улу-Узені, верстов 12-15 звідси. Ходити далеко буде дуже, а що ж зробиш (Коцюб., III, 1956, 153);
// Гуляти, прогулюватися, проводити час, блукаючи десь.
— Ой у полі могила; Там удова ходила, Там ходила-гуляла, Трути-зілля шукала (Шевч., І, 1963, 309);
Не раз цвіли й спадали листом гаї, де з вами я ходив (Гонч., Вибр., 1959, 46);
І потім ходжу я, блукаю, вітрини й електрику п’ю (Сос., І, 1957, 114);
// перен. Проводити час, дружити, водитися з ким-небудь.
— Оце тобі так! — вирвалося у Левка.— Тут чого не передумаєш, а вона ще й з благородними ходить… (Стельмах, І, 1962, 550);
// Марширувати, карбуючи крок.
На «плацу» розставили їх [некрутів] невеличкими купками, приставили до кожної по старшому та й давай учити: як ходити, стояти (Мирний, І, 1949, 222);
// Рухатися в танці; танцювати.
Невесело одначе вона ходила в кадрилі: її думки літали коло Бонковського… (Н.-Лев., III, 1956, 102);
У великому фізкультурному залі суворовці ходили під музику ритмічним кроком, виробляючи окремі па (Багмут, Щасл. день.., 1951, 14);
// Бувати де-небудь, відвідувати кого-, що-небудь.
Сам Роман дуже змінився в той час. Він все ходив до церкви, співав та читав на криласі (Н.-Лев., VI, 1966, 389);
Ми ходили два рази в театр в Києві і на виставку картин (Л. Укр., V, 1956, 5);
Я ходжу на комсомольські збори, всім цікавлюсь і усе люблю (Сос., І, 1957, 341);
// Бувати скрізь; мандрувати.
— Та тільки скажи мені, чи набрався ти, по чужим сторонам [по чужих сторонах] ходячи, розуму, якого тут нема́ (Кв.-Осн., II, 1956, 482);
Треба багато ходити в житті — тоді побачиш, яке воно є (Ю. Янов., II, 1958, 186);
// Бувати, проводити час де-небудь.
Коли ж милий на тім боці, Буйнесенький, знаєш, Де він ходить, що він робить, Ти [вітер] з ним розмовляєш (Шевч., І, 1951, 9);
Повернулася [Катря] ік вечору така, що батько споглянув та й поспитав в неї, де була, де ходила (Вовчок, І, 1955, 197);
— Господи! і де він ходе [ходить] так довго́ — трохи не плачучи, питалася [Одарочка] сама у себе (Мирний, І, 1954, 253);
// Виходити, вирушати звідкись.
От тобі й наука, не ходи надвір без дрюка (Укр.. присл.., 1963, 195);
Був собі [Наум] заможненький: було й воликів пар з п’ять, була й шкапа, були й батраки; було чим і панщину відбувати, і у дорогу ходити (Кв.-Осн., II, 1956, 24);
// Прибувати, приходити куди-небудь.
Не ясла до коней ходять, а коні до ясел (Укр.. присл.., 1963, 264);
Хто пізно ходить, той сам собі шкодить (Номис, 1864, № 11954);
Скільки разів ходила і їздила вона до цих вітряків (Стельмах, І, 1962, 32);
// Потрапляти всередину чого-небудь; заходити, входити.
— Ходім лишень в малу хату, Поки випрягає Воли батько (Шевч., І, 1963, 322);
[Йосип:] Навряд чи вдасться сходка… Доки зберуться, чого доброго, урядник наскочить та й розжене, як і завжди… [Xвилимон:] Вовка боятись — в ліс не ходити (Кроп., IV, 1959, 295);
— Ну, ходім, коли так, в залу, мій лицарю ідеальний… (Хотк., І, 1966, 52);
// Відвідувати то одне, то інше місце.
Вони [дворові] мерщій кидали панські двори та ходили від шинку до шинку (Мирний, І, 1949, 258);
Нимидора розпитувала про його на ярмарках, ходила по сахарнях: ніхто не бачив і не чув про Миколу (Н.-Лев., II, 1956, 244).
Ходи́ти в плу́зі див. плуг;
Ходи́ти на ли́жах — кататися на лижах;
Ходи́ти на рука́х — пересуватися рачки або на руках, стоячи вниз головою.
Бив [я] з рогатки собак і за пера біля школи ходив на руках… (Сос., І, 1957, 244);
Хлопці демонстрували перед дівчатами свою спритність і силу, борюкалися, ходили на руках (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 20);
Ходи́ти під ру́ку див. рука́;
Ходи́ти під ру́чку — те саме, що Ходи́ти під ру́ку ( див. рука́).
«А ми напишем на каменях і на бетоні розпишемося металом і свердлами на спорудах стін: пробачте, нащадки добрі, такі-от, мовляв, ми були і такі. І під ручку ходить не научені, і часом слова казна-які промовляли» (Довж., III, 1960, 411);
Ходи́ти під сідло́м див. сідло́;
Ходи́ти пі́шки (пішко́м) — пересуватися за допомогою ніг.
— Скільки раз я тобі казав, щоб ти мені не ходила пішки з своєї школи, а ти таки не слухаєш! (Л. Укр., III, 1952, 582);
Гнат ніколи не ходить пішки, він або їздить із кучером Кузьмою лінійкою, або верхи на сільрадівському жеребці Дунаї (Тют., Вир, 1964, 32);
Сип коневі мішком — не ходитимеш пішком! (Укр.. присл.., 1963, 286).
◊ Го́голем ходи́ти див. го́голь;
Дале́ко ходи́ти не тре́ба (не бу́демо і т. ін.) див. дале́ко;
Дале́ко ходи́ти до кого, рідко — уживається для підкреслення переваги когось над кимсь.
[Явдоха:] А очі у нього,— я таки придивилась,— прямо проклятущі! Куди Терешкові до нього, далеко й ходить! (Кроп., II, 1958, 347);
Ко́ло сме́рті ходи́ти — бути під загрозою смерті.
— Кажуть, під землею [в шахтах] правди більше, аніж на землі, бо люди там коло смерті ходять (Стельмах, І, 1962, 453);
Навшпи́ньки ходи́ти перед ким — те саме, що На па́льцях ходи́ти ( див. па́лець).
Він завжди щулиться.. перед власною жінкою, хоча на словах ого-го як він командує своєю старою і як вона навшпиньки ходить перед ним (Стельмах, І, 1962, 359);
На голова́х ходи́ти; Тро́хи на голова́х не ходи́ти див. голова́;
На па́льцях ходи́ти див. па́лець;
Нена́че (на́че, як і т. ін.) у (в) сні ходи́ти див. сон¹;
Під бо́гом ходи́ти, заст. — не знати, що кого чекає, спіткає.
Але всьому свій час і черга, Грицьку, буде! Ми під богом, як бач, всі ходим, грішні люди! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 45);
— Всі під богом ходимо. Та хіба ж таки таке подоба робити́ — викрикнула Зайчиха (Мирний, IV, 1955, 102);
Під стіл пі́шки ходи́ти див. пі́шки;
По п’я́тах ходи́ти див. пята́;
По сві́ту (сві́ті, землі́) ходи́ти:
а) бути спроможним пересуватися на ногах.
Вони раді були обоє, що знову живуть спільним життям, як ще тоді, коли стара могла ходити по світі (Коцюб., II, 1955, 278);
б) те саме, що жи́ти 1.
— Щоб ви не діждали по світу ходити, людей грабувати! (Барв., Опов.., 1902, 33);
[Самопал:] В мене.. іменини.. П’ятдесят сім років по землі ходжу, Антоне (Зар., Антеї, 1962, 249);
У сла́ві ходи́ти див. сла́ва;
У ярмі́ ходи́ти — бути експлуатованим, гнобленим.
— Годі, годі, браття, у ярмі ходити! Годі, годі, браття, під неволею сидіти! (Вовчок, І, 1955, 331);
[Панса:] Сьому б то правда́ Що я чую, зятю́ То се вже ти в ярмі у жінки ходиш́ (Л. Укр., II, 1951, 457);
Ходи́ти догори́ нога́ми — те саме, що На голова́х ходи́ти ( див. голова́).
Хлопці на перервах.. ходять догори ногами і пустують на уроках співів (Зар., На.. світі, 1967, 68);
Ходи́ти з те́мними очи́ма див. о́ко¹;
Ходи́ти круго́м та навко́ло див. навко́ло;
Ходи́ти лихи́м ро́бом див. роб;
Ходи́ти манівця́ми — робити щось навмання; блукати.
— Скажу про себе. Було, сама я ходила манівцями, було, що й у хорі їхньому співала під їхній петлюрівський камертон. Сором палить тепер, як згадаю (Гончар, II, 1959, 190);
— Зараз ви [десятикласники] стоїте на порозі життя, добре тому, хто відразу піде по вірній стежці і не ходитиме манівцями (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 20);
Ходи́ти навкру́г — те саме, що Ходи́ти круго́м та навко́ло ( див. навко́ло).
— Чого навкруг ходити, кажи простіш (Дор., Три богатирі, 1959, 52);
Ходи́ти на за́дніх ла́пках див. ла́пка;
Ходи́ти на поводку́ див. поводо́к;
Ходи́ти одніє́ю сте́жкою див. сте́жка;
Ходи́ти павиче́м — те саме, що Го́голем ходи́ти ( див. го́голь).
Дочка була зальотна птиця..; Червона, свіжа, як кислиця, І все ходила павичом [павичем] (Котл., І, 1952, 165);
Ходи́ти пі́внем (пі́вником) див. пі́вень, пі́вник¹; Ходи́ти по бри́тві, рідко — лавірувати в своїх діях, учинках.
— А ти завалиш усе діло. Тут по бритві ходити треба, а ти — шарах з усіх чотирьох (Тют., Вир, 1964, 179);
Ходи́ти по рі́зних (і́нших) стежка́х див. сте́жка;
Ходи́ти уторо́ваними стежка́ми (уторо́ваною, проте́ртою і т. ін. сте́жкою) див. сте́жка;
Ходи́ти чи́стим (пра́вим) ро́бом див. роб;
Ходи́ти [як, мов, немо́в і т. ін.] по струні́ (по стру́нці, по стру́ночці) див. струна́, стру́нка, стру́ночка.
2. на що, а також з інфін. Вирушати куди-небудь, до когось з певною метою.
Втоптала [титарівна] стежку на могилу, Все виглядать його ходила (Шевч., II, 1963, 100);
Супрун ходив на розвідини в Черкаси, в Чигирин вкупі з Кривоносом та Вовгурою (Н.-Лев., VII, 1966, 133);
Вчора увечері й я ходив послухати українських пісень (Коцюб., III, 1956, 193);
// по що, за чим. Іти кудись з тим, щоб дістати, привезти, принести і т. ін. кого-, що-небудь.
Щасливому по гриби ходити, а нещасному по лісу блудити (Укр.. присл.., 1963, 184);
[Гострохвостий:] Отут треба постояти, підождати, чи не побачу Оленки. Сюдою дівчата ходять по воду, сюди виходять пісень послухати (Н.-Лев., IX, 1967, 240);
Уляну на смерть забила глина, за котрою вона ходила перед великоднем (Коцюб., І, 1955, 449);
— Ходив я сьогодні, братці, по обід через траншеї першого батальйону (Гончар, III, 1959, 32);
// за ким. Стежачи за ким-небудь, охороняючи когось, триматися недалеко від нього.
Як в чарівному сні, вона ходила за ними по вузеньких провулках (Коцюб., II, 1955, 294);
По дворі ходить курка за курчатами (Л. Укр., III, 1952, 480);
Про княжича Володимира Добриня дбав. Коли б хто знав, як він крок за кроком ходив за княжичем Володимиром, як оберігав його від кожного злого ока (Скл., Святослав, 1959, 482);
// за ким. Постійно бути біля кого-небудь, залицяючись, домагаючись взаємності або настирливо добиваючись чогось від нього.
Вона любила хлопців і була б рада, щоб вони ходили за нею чередою (Коцюб., І, 1955, 64);
Військовий лікар ходить за начальником станції і просить відправки (Тют., Вир, 1964, 347);
Порфир ходить слідом: розкажіть, розкажіть ще про свою дисертацію… (Гончар, Бригантина, 1973, 148);
// з ким. Бути поруч з кимсь, супроводжуючи його.
[Юда:] Хто такі всі ті, що з ним [пророком] ходили́ Все рибалки більше (Л. Укр., III, 1952, 136);
// Робити візит кому-небудь, відвідувати когось.
Як поли врізав [Грицько] від Чіпчиної хати; казав і Христі, щоб не ходила (Мирний, І, 1949, 403);
І не був поет самотним,— До його малої хати Раз у раз ходила молодь Пісні-слова вислухати (Л. Укр., І, 1951, 364);
Сусід до сусіда ходив рідко, хіба що зимою в довгі, смертельно нудні вечори на перекур (Тют., Вир, 1964, 173);
// Бути присутнім на якомусь святі, брати участь у гулянці.
— А як батько образився,— як не пустить більш по весіллях ходити — де тоді Якова побачиш́ (Вовчок, І, 1955, 207);
// Звертатися до кого-небудь за порадою, допомогою чи до установи з клопотанням.
Не ходи до суду́, бо хліба не буде в біду (Укр.. присл.., 1963, 134);
— Одна, кажуть, жінка роздратувала .. жабу. А та як стрибне та прямо в пазуху.. У жінки дитинка маленька. Погодувать би — жаба не дає.. Ходили і до знахурів, ходили і до лікарів — ніхто нічого не вдіє (Мирний, І, 1954, 271);
Сьогодні вранці він ходив до Оксена за порадою (Тют., Вир, 1964, 134);
// Учитися в якому-небудь навчальному закладі або в когось приватним чином.
І день і ніч працювала [мати]. Подушне платила… І синові за три копи Жупанок купила. Щоб і воно, удовине, До школи ходило (Шевч., І, 1963, 228);
Я ходжу на уроки англійські два рази в неділю (Л. Укр., V, 1956, 128);
Терешко, ще коли був дома, ходив один рік до школи й трохи вмів читати й повагом дряпати пером (Епік, Тв., 1958, 395);
// Бувати де-небудь, виконуючи якусь роботу, займаючись чимсь.
Я ще не хожу [ходжу] на службу, а сподіваюся, що до 15 може вже буду ходити (Мирний, V, 1955, 426);
Він часом три або чотири дні поспіль не ходив на роботу і вертався додому п’яненький (Н.-Лев., VI, 1966, 403);
— Ей, вже хоч там як, а на той рік і я піду на поле. Вже ж тоді я буду більша. Ярина торік вже ходила… (Л. Укр., III, 1952, 643);
// Вирушати куди-небудь з метою найнятися на роботу, заробити грошей.
Усе так само ходила удова на поденщину, та усе менша їй плата була (Вовчок, І, 1955, 314);
Він був убогий собі сирота, усе ходив по наймах, у чумаках да в чабанах, дак не доводилось йому косити (Барв., Опов.., 1902, 5);
Робила ж [Маруся], як проклята — по домах ходила прати (Головко, II, 1957, 440);
Не буде ні проклятих глитаїв Огієнків, ні панських прикажчиків, до яких мати ходить в’язати за шостого снопа (Гончар, І, 1959, 6);
// до кого. Бувати в дівчини, жінки як жених чи коханець.
— Може, думаєш, покину́ Ні, моя рибчи́но, Буду ходить, буду любить. Поки не загину!.. (Шевч., І, 1963, 149);
— Ходить [Зінько] до Грицькової молодиці. Ну, а шила в мішку не втаїш, коли вже все село його бачить (Гр., II, 1963, 414);
— Ну яќ Ходить до тебе Тимко чи вже покинув́ (Тют., Вир, 1964, 127);
// за ким, коло кого. Залицятися, женихатися до кого-небудь.
Біда мені, біда мені з тими парубками. Та ще курці до коліна — ходять за дівками (Коломийки, 1969, 101);
Він [отець Василь] давно вже ходив коло тієї дівчини, а вона за нього не хотіла (Хотк., І, 1966, 76);
// за кого, рідко. Виходити заміж, одружуватися.
Пеклись тут [у пеклі] гарні молодиці, Аж жаль було на них глядіть, Чорняві, повні, милолиці; І сі тут мусили кипіть, Що замуж за старих ходили І мишаком їх поморили, Щоб послі гарно погулять (Котл., І, 1952, 140);
// Нападати військом, виступати з боями.
Точилися жорстокі війни — князь Ігор кілька разів ходив на Цар-город (Скл., Святослав, 1959, 95);
Де ходили люті турки-яничари, Там пасуться мирні овечок отари… (Л. Укр., І, 1951, 19);
// із сл. війна, бій, атака, похід, рейд, військо і т. ін. Брати участь у військових діях.
Не один козак сам собі шкоду шкодив, Що від молодої жінки у військо ходив (Укр.. думи.., 1955, 20);
— Баби на сейми не їздять і на війну не ходять,— сказала Тодозя (Н.-Лев., VII, 1966, 104);
— Улю, що з тобою́ — здивувався Орлюк.— Ти ж у бої ходила! — Іваночку, то зовсім інше,— посміхнулась Уляна крізь сльози.— То війна, а це життя (Довж., І, 1958, 392);
Під гарматним обстрілом командувач був цілком спокійний. Його командарми й комдиви знали випадки, коли він ходив в атаку разом із стрілецькими лавами (Ю. Янов., II, 1958, 237);
— Ми з ним в сорок першому разом проти німця в штикову ходили (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 41);
Гетьман Миколай Потоцький перевів польське військо за Дніпро й звелів хапати козаків та селян, що ходили у повстання (Н.-Лев., VII, 1966, 25);
Ми з ним у розвідку ходили, з одного їли казанка (Сос., II, 1958, 386);
По всіх селах тут знають його, «захисника праці», як знають і багатьох із його бійців, з якими він ходив штурмувати грецькі кораблі (Гончар, II, 1959, 383).
◊ На́зирці ходи́ти за ким — стежити за ким-небудь.
Левко кілька разів припрошував, щоб дівчина сіла на санчата, але вона віднікувалась, бо не хотілося, щоб назирці за нею ходили всі Щербини (Стельмах, I, 1962, 158);
По лю́дях ходи́ти — просити милостиню; жебракувати;
Ходи́ здоро́в (здоро́вий, здоро́ва); Ході́ть здоро́ві див. здоро́вий;
Ходи́ти в го́сті — відправлятися або прибувати куди-небудь як гість.
— Чи не застудились ви вчора перед вечором, як ходили в гості́ — спитала в неї Маруся (Н.-Лев.,VI, 1966,49);
— Скажи, чи ти хоч куди-небудь ходиш у гості́ Чи маєш кума́ (Гончар, III, 1959, 221);
Ходи́ти з торба́ми (з то́рбою) див. то́рба;
Ходи́ти на ву́лицю — брати участь у гулянках (перев. увечері).
Стара мати примітила це і догадалась, що він ходить на улицю та гуляє до пізньої ночі (Н.-Лев., VI, 1966, 318);
Ходи́ти на же́бри (по же́брах, у же́бри) див. же́бри;
Ходи́ти на рале́ць див. рале́ць;
Ходи́ти по ми́ру див. мир²;
Ходи́ти по сусі́дах див. сусі́д.
3. Плавати (про рибу й морських тварин).
Відомо Порфирові, котра [риба] й куди ходить на нерест (Гончар, Бригантина, 1973, 38);
Раз така зграя [риби] ходить по озеру, то вона може й повернутися, піти глибше або наблизитися до берега (Собко, Біле полум’я, 1952, 82);
Вони [пілоти] летять крізь ніч північну, Де ходить в морі риба-кит… (Нех., Під.. зорею, 1950, 52);
// Літати (про птахів).
4. Переміщатися (про наземний транспорт).
Рейки на насипу поржавіли за літо. Давно тут не ходять поїзди (Гончар, III, 1959, 37);
// рідко. Їздити куди-небудь на чомусь, чим-небудь.
Взяли, попродали овечки та накупили волів, та став дід ходить тими волами у дорогу (Укр. дит. фольк., 1962, 116);
// Плавати (про водний транспорт).
По йому [лиману], мов великі палаци, ходили судна, берлини, баркаси, плоти (Мирний, І, 1949, 174);
Від цього ж місця [на Подолі] важкі пороми ходили й до лівого берега, де починався й зникав у лісах гостинець-шлях, яким рушали на конях у далекі країни купці з Києва (Скл., Святослав, 1959, 64);
Бувалий матрос ніколи не скаже, що кораблі плавають по морю. Вони ходять (Літ. Укр., 18.VII 1967, 1);
// Плавати на суднах (про людину).
Не кожному матросові випадало ходити цим катером з крейсера «Адмирал Нахимов» до берега (Кучер, Прощай.., 1957, 5);
Коли справа торкалася будь-яких питань, всі матроси, звичайно, зразу ж поверталися в бік Юхима Гладкого, старого моряка, що вже ходив навколо світу на «Рюрике» (Довж., Зач. Десна, 1957, 392);
— В тих краях морем здебільшого ходять малайці (Ю. Янов., II, 1958, 152);
// Літати (про літак); водити літак.
Коли навіть ось тут, у степах, чорна буря йде, валує, і все небо від неї чорне, і здається, кінця нема у височінь цій куряві, то вони, льотчики, виявляється, і над нею, над бурею, ходять (Гончар, Тронка, 1963, 63);
// Здійснювати рейси за певним маршрутом, розкладом (про будь-який вид транспорту); курсувати.
— Мій напарник Зозуля повну адресу написав.. їхати до олійного заводу. Там ходить автобус (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 149).
5. Рухатися, переміщатися сюди й туди (про предмети).
Тихо; одні ложки, мов коси, знай ходять од тарілок до ротів, од ротів до тарілок… (Мирний, І, 1954, 334);
// Пересуватися в небі (про небесні світила).
— Ох, бабусечко!.. І те вчи, і друге, й десяте, й п’яте… товчи та товчи, та й товчи!.. Нащо мені те знати, як по небу зорі ходять́ (Вовчок, І, 1955, 104);
Був засуджений [Галілей] ченцями за свою науку про те, що не сонце ходить навколо землі, а земля навколо сонця (Л. Укр., VIII, 1965, 188);
Земля, мов хліб, пашить, зіходить; Високо в небі сонце ходить (Шпак, Вибр., 1952, 94);
// Ритмічно підніматися й опускатися.
Тяжко ходять запалі груди — неприязнь розпира (Горд., II, 1959, 218);
Довга Яцубина шия знову витягнулась, хрящуватий випнутий кадик ходить енергійно (Гончар, Тронка, 1963, 143);
// Сіпатися, смикатися (про м’язи та частини тіла).
Портьє жує щось, і його повне обличчя ходить на гладкім підборідді, наче плаває в хвилях (Коцюб., II, 1955, 413);
Кошлаті брови його ще нижче насунулись на очі, м’язи пружно ходили під шкірою (Чаб., Балкан. весна, 1960, 22);
Чим далі читає [чоловік], тим більше хмуриться, жовна нервово ходять під сухою темною шкірою обличчя (Гончар, II, 1959, 209);
// Рухатися вперед і назад, обертатися в чому-небудь, зачинятися й відчинятися (про двері, засув і т. ін.).
— Ідіть у хату: я вже сама закручу завертку, бо вона в нас так туго ходить, що як хто другий, то й не закрутить… (Мирний, І, 1949, 271);
Це була така радість — бачити, як нові, добротні соснові двері плавно ходять на змащених завісах… (Мокр., Острів.., 1961, 53);
// Гойдатися, коливатися (про хвилі).
Сомкове військо — наче те море, що спереду ще хоч видно, як хвилі ходять, а дальш, у темноті, так уже тілько реве да бурхає (П. Куліш, Вибр., 1969, 157);
Далі, за тихими блакитними гаванями, ходило синіми хвилями море (Смолич, Світанок.., 1953, 431);
Сама вода чорна, і брижі там ходять від вітру дрібненькі, але вороні, роздратовані, в несупокої (Тют., Вир, 1964, 126);
// З’являтися то в одному, то в іншому місці (про світло, проміння, тіні і т. ін.).
В хаті стояла задуха, пахло сухими васильками, якісь тіні ходили по стінах у присмерку (Коцюб., І, 1955, 229);
У саду, на секунди зникаючи в плямах світла, ходять тіні (Собко, Любов, 1935, 3);
// Передаватися, переноситися від одного до другого.
Кобзар вшкварив, а козаки — Аж Хортиця гнеться — Метелиці та гопака Гуртом оддирають; Кухоль ходить, переходить, Так і висихає (Шевч.. І, 1963, 74);
— Гей, сип у кухоль свій вина, Хай ходить з рук на руки… (Граб., І, 1959, 419);
Чарки ходили по руках, пляшки з горілкою треба було наповнювати раз по разу (Фр., VIII, 1952, 64);
// Поширюватися, переміщаючись (про хмари, дим, пил, туман і т. ін.).
Ходять хмари кругом сонця, Вітер подихає, Шумить Дніпро під човнами, Тебе проводжає (Пісні та романси.., II, 1956, 134);
Дим, наче хмара, ходить понад головами (П. Куліш, Вибр., 1969, 138);
Тютюновий дим по хаті ходив хвилями, й на полиці каганець ось-ось погасне (Головко, II, 1957, 257);
// Дути, повівати (про вітер).
Ходить вітер, ходить буйний, По полю гуляє (Граб., І, 1959, 197);
Підсліпо, чадіючи на всю хату, горів його [каганця] гніт; вітер ходив по хаті; сизий світ коливавсь на всі боки (Мирний, III, 1954, 11);
Угорі ходив вітер і здмухував сніг на халати (Тют., Вир, 1964, 494);
// розм. Пильно дивитися, водячи поглядом по чому-небудь.
Знов сідаю на камені, очі любовно ходять по всім, що довкола (Хотк., II, 1966, 387);
А очима [Бовдур] звільна-звільна ходив по казні (Фр., I, 1955, 282);
// Бути в дії; працювати.
Скрипуче колесо довше ходить (Номис, 1864, № 8157);
Розмова ведеться помалу, щораз уривається; веретена шпарко ходять (Л. Укр., III, 1952, 469);
Тріщали перфоратори, гуркотіли молоти, розбиваючи важеленні брили міцного граніту, і безперестань ходили в повітрі стріли кранів (Коцюба, Нові береги, 1959,92).
◊ Ві́тер хо́дить у кише́ні (кише́нях) — те саме, що Ві́тер сви́ще у кише́нях ( див. ві́тер).
За все там [у місті] треба заплатити, А се найбільш усього шкодить, Бо як в кишені вітер ходить, То треби спершу заробити (Укр. поети-романтики.., 1968, 329);
Голова́ кру́гом (хо́дором) хо́дить у кого, кому від чого і без додатка: а) хто-небудь перебуває в хворобливому стані запаморочення.
Увечері щось мене тре, мне, руки і ноги судомить, усю докупи зводить, а голова так кругом і ходить (Мирний, І, 1954, 91);
[Микола:] Слаба голова, кажеш. Правду кажеш! І без твого вишняку вона мені ходором ходила, а тепер ще гірше (Фр., IX, 1952, 133);
б) хто-небудь відчуває розгубленість, перебуває в стані приголомшеності (від надміру численних вражень, почуттів і т. ін.).
[Маруся:] Кругом ходе моя голова від думок тяжких (Мирний, V, 1955, 100);
[Мар’яна:] Голова у мене кругом ходить, серце чогось ізнило, ізболіло — чую я на свою голову щось недобре! (Вас., III, 1960, 39);
— І то правда, скільки тих принципів на світі́ скільки ідей́ Голова ходором ходить, як почнеш міркувати та метикувати… (Н.-Лев., V, 1966, 110);
Земля́ хо́дором хо́дить див. хо́дором;
Ре́мінь (рі́зка і т. ін.) хо́дить по кому (по спи́ні в кого, чиїй) — ременем, різкою і т. ін. б’є, шмагає хтось кого-небудь.
У кочерги два кінці: один по мені буде ходить, другий по тобі (Номис, 1864, № 4195);
Скілько раз чубук ходив по його спині (Мирний, IV, 1955, 169);
Факти фактами. Ходив дідів аршин по Васьковій спині́ Хіба ж це можна приховати́ (Збан., Малин. дзвін, 1958, 157);
Забуто ремінь, що стільки разів по спині у нього ходив, дорікання та крики відчаю, і нею, матір’ю, постійну ту люту війну прощено, коли він її вимордовував своїм цілоденним байдикуванням (Гончар, Бригантина, 1973, 80);
Вона [попруга] хоч і рідко ходить по спині хлопчака, та нагадує про себе щоразу (Стельмах, І, 1962, 215);
Ходи́ти по рука́х див. рука́;
Ходи́ти хо́дором див. хо́дором.
6. перев. в чому. Бути одягненим у що-небудь.
Через то і хліб не родить, що свиня у плахті ходить (Номис, 1864, № 7244);
— Ей де! — сміялася Маруся.— У вас молодиці краще ходять, як дівчата (Хотк., II, 1966, 13);
Дівчатка ходили в спідничках з блузочками, в босоніжках і косиночках, хлопці — в широченних, добре відпрасованих штанях, підперезаних ремінними поясами з пряжками в формі серця або кинджала, тапочках-спортсменках і майках (Тют., Вир, 1964, 57);
// Одягатися певним чином.
Поплавецькі дівчатонька по-міщанськи ходять (Коломийки, 1969, 53);
Що Власов́ Купець, одкупщик. А син по-панському ходе [ходить], руки в перснях золотих, на шиї ланцюг… (Мирний, IV, 1955, 126);
Тепло так, що всі ходять по-літньому (Коцюб., III, 1956, 155);
// Мати певний зовнішній вигляд.
Пані наша була не перволіток та й не яка стара.. Ходить було, як намальована (Вовчок, І, 1955, 258);
Вона виявилася господинею тямущою, моторною, так що дід завжди ходив обіпраний, обшитий (Тют., Вир, 1964, 74);
// з чим. Носити з собою.
А лікар скрізь ходив з ланцетом.. І чванивсь, як людей морив (Котл., І, 1952, 143);
Тим тільки було й душу одводить [Василь Семенович], що ходить з рушницею та коли там з дівчатами побалакає (Мирний, І, 1949, 203);
// Мати на собі.
— Ви ж певне теж студентка́ — Чого ви так думаєте́ — сказала я..— Ви ходите в окулярах,— відповів він просто (Л. Укр., III, 1952, 579);
— А де ж Окунь́ — Та який Окунь́ — Дід старий, що з бородою ходив (Мирний, І, 1949, 131);
— Шкода, коли б наш досвід, здобутий такою ціною, пропав, загубився. Хто знає́ Можливо, він ще колись придасться тим, що ходять нині в піонерських краватках… (Гончар, III, 1959, 114).
◊ Фе́ртом ходи́ти див. ферт;
Ходи́ти го́лим (бо́сим):
а) не мати в що одягтися чи взутися.
На мельника вода робить, а мельничка гола ходить (Укр.. присл.., 1963, 95);
Дівча любе, чорнобриве Несло з льоху пиво. А я глянув, подивився — Та аж похилився… Кому воно пиво носить́ Чому босе ходить́.. (Шевч., II, 1963, 380);
— Не дам! Не дам! Я пучки до м’яса протерла, поки випряла його. Діти голі ходять,— висока, худа молодиця в небіленій сорочці й спідниці цупкими пальцями вчепилася в грубий сувій, який тримав перед себе розлючений бандит (Стельмах, II, 1962, 185);
б) не мати на собі одягу чи взуття.
Я панського роду, не ходила боса зроду! (Укр.. присл.., 1963, 122);
— Скажіть, ви на острові Паски [Пасхи] були́.. Це ж там всі люди голі ходять́ (Гончар, Тронка, 1963, 148);
Ходи́ти під ву́сом, рідко — бути підлітком.
Було це років сорок тому, а може, й цілих сорок п’ять. Я, як кажуть, ходив уже під вусом і служив у сільського куркуля Тимохи Ломаки (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 18).
7. який, як. Уживається в значенні дієслівної зв’язки бути при позначенні якого-небудь душевного стану, настрою людини або її властивостей, рис.
А потім цілий день Бліда ходила [дівчина], мов яка сновида… (Л. Укр., І, 1951, 181);
Засмутився Карпо, не їсть, не п’є, як ніч ходить… (Коцюб., І, 1955, 298);
Пригнічена такими думками, ходила Олена як побита, не обзивалася ні до кого й словом (Тют., Вир, 1964, 23);
// ким, за кого, у кому. Бути ким-небудь або займати якусь посаду.
Настала косовиця. За отамана ходить [Чіпка]! (Мирний, I, 1949, 324);
Понад десять років ходить Шовкун у завгоспах (Грим., Незакінч. роман, 1962, 30);
— Я не дуже вмію і не дуже люблю в начальстві ходити (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 94);
// Визнаватися, вважатися ким-небудь або якимсь.
Ще років кілька тому він ходив серед перших вербівських хазяїв, бо мав та й зараз має троє коней, пару волів, дві корови і табун овець (Іщук, Вербівчани, 1961, 32);
Сусідський парубок, який відняв мішок картоплі від злодія, довго ходив у героях (Томч., Жменяки, 1964, 56);
— Вона сама до війни в передовиках ходила (Коз., Сальвія, 1959, 10);
// Виступати в ролі кого-небудь.
Він ходив старостою по весіллях у добрих людей, а вона свашкою (Вовчок, І, 1955, 167);
Отже Чіпка сам ніколи не ходив у куми; зате Галя по селу цілу метку хрещеників має (Мирний, І, 1949, 373);
// розм. Бути вагітною, чекати дитину.
Довго ходила, мертво родила (Номис, 1864, № 5361);
Вона вже матір’ю ходила. Уже пишалась і любила Своє дитя (Шевч., II, 1963, 27);
— Ще як я нею ходила, приснився раз мені сон дивен-дивен (П. Куліш, Вибр., 1969, 67).
Ді́вкою ходи́ти — не бути заміжньою, бути дівкою.
Як маємо за біду йти, на біду робити, Воліємо, товаришко, дівками ходити (Коломийки, 1969, 232);
А тут уже й дев’ятнадцятий настиг… ходжу дівкою! (Барв., Опов.., 1902, 89);
Ходи́ти важко́ю див. важки́й;
Ходи́ти в порожні́ див. порожня́;
Ходи́ти на вазі́, рідко — бути вагітною.
— Стецькова жінка ходила на вазі (Мирний, І, 1954, 304);
Ходи́ти тяжко́ю див. тяжки́й.
8. коло кого — чого, за ким — чим. Стежити за кимсь, чимсь з метою забезпечення нормального стану, порядку; давати лад чому-небудь.
Хата хоч старенька, та чепурна, біла,— видно, біля неї ходили хазяйські руки (Мирний, І, 1949, 129);
Німець все показував їм, як ходить коло машини (Н.-Лев., II, 1956, 200);
Він давав тепер вказівки, як ходити за казаном, як чистити й мастити всі механізми (Коцюба, Нові береги, 1959, 223);
— Полотно, кажуть, ти найкраще білиш́ — Та наче вмію ходити біля нього (Стельмах, І, 1962, 311);
// Годувати худобу і прибирати за нею; доглядати, порати.
— Гляди мені, дівко, щоб чисто ходила біля свиней, Божа тварина любить, щоб дбали (Коцюб., II, 1955, 51);
Він висмикнув із тину дубову коляку й пішов виганяти з обори панські воли, за якими ходив з дитинства (Панч, Гомон. Україна, 1954, 295);
Хоч і війна, а таки поштиве дитя росте. Та й біля коней уже вміє ходити, а це теж щось значить (Стельмах, Правда.., 1961, 211);
// Турбуватися, піклуватися про кого-небудь, забезпечувати необхідні умови комусь, доглядати когось.
Він сидів у своїй хаті за божевільного. Десь вишукали — найняли парубка за їм ходити нібито, що жалко бідного чоловіка (Вовчок, І, 1955, 178);
Чумак лежав на полу. Дорина промила йому рану, витягла з неї повсть і зав’язала її полотном. Вона ходила коло Матвія з мовчазною любов’ю (Мик., II, 1957, 312);
Ахмет хазяйським оком оглядав його кімнату, ніби шукаючи прикмети, чи добре ходили за чужинцем під час його відсутності (Досв., Гюлле, 1961, 83);
Старий визнав її, проте сорочки сам собі пере, не дозволяючи невістці ходити за собою (Гончар, II, 1959, 12);
// Бути нянькою, доглядати дітей.
Ходила за меншою баришнею невеличка дівчина, сирота Уляна (Мирний, І, 1949, 197);
Яке-то воно [дитинча] миле, гарне, маленьке, як-то приємно коло нього ходити (Хотк., II, 1966, 44);
— Я хочу працювати.— Будь ласка…- Я буду біля дітей ходити. Можна́ (Панч, Синів.., 1959, 10);
// Те саме, що обробля́ти¹ 2.
— Сказано, нема сили, не стало здоров’я… Хто ж то коло тії землі буде ходити, як і влітку так буде́ (Мирний, III, 1954, 52);
Парубок дивується в душі, як тітка Василина, так люблячи землю, не стала ходити біля неї, а зробилася чаклункою (Стельмах, Хліб.., 1959, 146);
// Дбайливо доглядати, вирощувати (рослини).
Виноград любить, щоб коло нього ходити (Коцюб., І, 1955, 191);
Хороший садок. І порядок у нім добрий. За рослинами ходять, поливають, перекопують (Вишня, І, 1956, 181).
◊ За плу́гом ходи́ти див. плуг;
Ходи́ти за сіва́лкою (сі́ялкою) — сіяти насіння сільськогосподарською машиною.
Ганна Денисівна сама ходить за сіялкою, сама придивляється і за культиватором, і за боронами (Вишня, Вишн. усмішки, 1950, 30).
9. Переказуватися з вуст в уста, поширюватися (про чутки, перекази і т. ін.).
Між кріпаками ходила таємна чутка про жадану волю (Мирний, III, 1954, 185);
Дивуюсь: і чого про їх така ходить неслава, що це непевні люди (Вас., IV, 1960, 23);
Про силу Юрчика ходили цілі легенди (Хотк., II, 1966, 151);
Події, що про них гомін ходив у народі і що до них закликали всі оті промовці на ярмарку, тепер уже здавалися не химерою, як це було ще вчора, а неминучою дійсністю (Головко, II, 1957, 255);
// Бути чутним, поширюватись (про звуки).
Степами гомін ходить уночі (Рильський, III, 1961, 69);
Горобці кублилися в стрісі і так цвірінчали, що аж виляски ходили по двору (Тют., Вир, 1964, 125).
10. перен. Бути наявним, мати місце, виявлятися де-небудь.
Ходить селом тривога, червоніє хмарами над хатами, поре ніч вогнистими язиками, як ножами (Козл., На переломі, 1947, 127);
За синім морем — сині гори І плескіт холоду з ріки, За синім морем — ходить горе Не для багатих,— навпаки (Мал., Запов. джерело, 1959, 143);
«Що ж між нами ходило, чорне та зловісне, що жили ми з тобою, як чужії» (Тют., Вир, 1964, 349);
Біда не ходить одна: восени того ж таки нещасливого року трапилася нова трагедія — захворів малий Левко на віспу і невдовзі втратив зір (Нар. тв. та етн., 3, 1969, 62);
// по кому. Траплятися з кимсь.
Біда не спить, але по людях ходить (Укр.. присл.., 1963, 39);
// Поширюватися на людей (про хворобу).
Вже як я бога милосердного молила-просила, щоб прибрав хоч двох з моїх сиріт, як той обклад ходив по селу (Григ., Вибр., 1959, 30);
// Охоплювати, вражати що-небудь (про біль, хворобу).
— І куди він хоче їхати по такій заметі́ А тут не нині, то завтра жди нової сніговійниці. Чую все добре,— ревматизм так і ходить по костях (Фр., III, 1950, 263);
// Відбуватися, проходити де-небудь.
По ній [рівнині] ходили люті й прокляті хуговії (Ю. Янов., II, 1958, 180).
◊ Моро́з хо́дить (дрижаки́ хо́дять) по́за спи́ною (по́за шкі́рою, по́за шку́рою і т. ін.) — те саме, що Моро́з іде́ по́за шкі́рою ( див. моро́з).
У Івася мороз ходив поза спиною, і він боязко струшувався (Мирний, IV, 1955, 26);
Навколо якісь кущі, хащі і холод могильний, аж мороз поза шкурою ходить (Тют., Вир, 1964, 17).
11. Бути в обігу (про гроші).
Шкуратяні гроші ходили (Номис, 1864, № 6854);
— А які ж гроші ходитимуть́ (Гончар, II, 1959, 16).
12. Робити певний хід у якійсь грі.
Один Степан, як жонатий, сидів з дівчатами і.. заглядав їм у карти, підказував, що ходити (Мирний, IV, 1955, 164).
◊ Ходи́ти ко́зирем див. ко́зир;
Ходи́ти туза́ми — те саме, що Ходи́ти ко́зирем ( див. ко́зир).
— Пролізли [куркулі] в щілину якусь́ — Пролізли! І ходять тузами (Бичко, Срібноліття, 1973, 177).
13. розм. Задовольняти природну потребу.
— А навіщо ж поміщиці оті клочки [клапті]? — спитала Катюша.— Щоб ходити за хату,— випалив Сашко і знітився (Чаб., Катюша, 1960, 20).
14. тільки 3 ос., про кого — що, о що, безос., діал. Ітися про кого-, що-небудь, стосуватися когось, чогось.
Ми не мали жодних сумнівів щодо високого ступеня свідомості наших громадян. Але спосіб, яким її збудити! Про це, власне, тільки й ходило (Мик., II, 1957, 53);
Він зрозумів, що тут ходить про його авторитет перед дівчиною, перед цілим товариством (Коцюба, Нові береги, 1959, 104);
[Конрад:] А вас таки дуже непокоїть наша місія́ [Рішар:] Гадаю, що і вас не менш, бо ходить о долю такого горожанина, як будівничий Альберт! (Мам., Тв., 1962, 76).
Значення в інших словниках
- ходити — (переміщатися ногами) походжати, (невизначено) бродити, блукати, (без окресленого напрямку) сновигати, (шукаючи чогось) никати, мишкувати, (повільними дрібними кроками) дибати, (ніби сунучи ногами) човгати. Словник синонімів Полюги
- ходити — ходи́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- ходити — Ходи́ти (о що?), безособ. Йтися (про щось), стосуватися (чогось). Отворюванє читалень для нас річ сьвята, бо нам справді ходить о просьвіту і добро народа (Б. Українська літературна мова на Буковині
- ходити — (повільно) походжати, (по лісах) блукати, (без діла) вештатися, тинятися, (під музику) маршувати, (до церкви) відвідувати що, бувати де, (звідки) виходити, (куди) приходити, (до хати) заходити, входити, (на що) рушати, (до чікаря) звертатися... Словник синонімів Караванського
- ходити — I байдати, байдикувати, блудити, блукати, бовтатися, бриндзати, бродити, бродяжити, брьохати, брьохатися, валандатися, вандрикувати, вертітится, вештатися, виляти, вистрибувати, виходжати, виходити, вишивати (про п'яного), віятися, волоцюжитися... Словник синонімів Вусика
- ходити — [ходитие] хоуджу, ходиеш; нак. ходи, хоуд'іт' Орфоепічний словник української мови
- ходити — див. шествувати Словник чужослів Павло Штепа
- ходити — ХОДИ́ТИ, ходжу́, хо́диш, недок. 1. Ступаючи ногами, переміщатися, змінювати місце в просторі (перев. в різних напрямках) протягом певного часу (про людину або тварин); протилежне стояти. Словник української мови у 20 томах
- ходити — ходи́ти 1. ходити ◊ на блянк ходи́ти → блянк ◊ ходи́ти вте і ве́фте вул. прогулюватися (ст) ◊ ходи́ти з позав'я́зуваним <�зав'я́заним> пи́ском мовчати (ср... Лексикон львівський: поважно і на жарт
- ходити — Джу, -диш, недок. Зустрічатись. Але півтижня з нею ходив (Брати Гадюкіни). Словник сучасного українського сленгу
- ходити — 1 (-джу, -диш) недок. крим. Красти. БСРЖ, 650; СЖЗ, 109; ЯБМ, 2, 496. 2 син. вишивати, носити тіло, тасуватися. Словник жарґонної лексики української мови
- ходити — ходжу, ходиш, недок. 1》 Ступаючи ногами, переміщатися, змінювати місце в просторі (перев. в різних напрямках) протягом певного часу (про людину або тварин); прот. стояти. || Мати здатність, бути спроможним переміщатися, ступаючи ногами. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ходити — без штані́в під стіл бі́гати (ходи́ти), ірон. Бути зовсім малим, в дитячому віці. Старший брат пішов на роботу, коли я без штанів під стіл ходив (З газети). без штанці́в під стіл бі́гати. Фразеологічний словник української мови
- ходити — ВІДВІ́ДУВАТИ кого (бувати де-небудь, у когось, заходити до когось, куди-небудь, наносити візит), ПРОВІ́ДУВАТИ, НАВІ́ДУВАТИ, ПРИХО́ДИТИ до кого, БУВА́ТИ в кого, де, ХОДИ́ТИ, НАВІЩА́ТИ розм., ВІЗИТУВА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
- ходити — Ходи́ти, ходжу́, хо́диш, хо́дять; ходи́, ході́м, ході́ть; хо́дячи Правописний словник Голоскевича (1929 р.)