холод

ХО́ЛОД, у, ч.

1. Низька температура навколишнього середовища (повітря, води тощо); холоднеча; протилежне спека, спекота.

Вночі і ожеледь, і мряка, І сніг, і холод (Т. Шевченко);

Юзя лежала, укрита двома ковдрами і хутром, вся посиніла від холоду (Леся Українка);

І холод, і мряка надворі панує, А вітер осінній реве і лютує (Б. Грінченко);

Туман кублився над морем, був лютий холод (Ю. Яновський);

// Свіжість у повітрі; прохолода.

В тих довгих без кінця коридорах було тихо, мертво, віяло холодом, неначе десь глибоко під землею (І. Нечуй-Левицький);

Рано, за холоду, з росою добре жати. Хруп-хруп, хруп-хруп... Лиш тільки всього й чути (І. Франко);

// Потік, струмінь повітря, що має низьку температуру.

Вже смерком прийшла Мотря з сорочками й склала їх на лаві. По хаті пішов холод та вогкість (І. Нечуй-Левицький);

Лукерка кинула на плечі хустку і деяку мить стояла, посіпуючи плечима, так, ніби по ній раптом вдарив струмінь холоду (Григорій Тютюнник);

// Місце з низькою температурою повітря.

Ніби в хаті, На холоді сердешна мати Під тином, знай собі, сидить (Т. Шевченко);

“Холодно, – дума Сикліта, – витопить би, та нехай! Нехай Маруся прийде, то й витопить і страву зварить, а то ще по холоді ходитиму! (Грицько Григоренко);

– Переді мною вже не гора, а стіна. Дряпаюся на неї, дряпаюся – не бере. Навколо якісь кущі, хащі і холод могильний, аж мороз поза шкурою ходить (Григорій Тютюнник);

// Низька температура кого-, чого-небудь.

Палагна поправляла полотно на мерцеві, а її пальці чули холод мертвого тіла (М. Коцюбинський);

Злегка обдряпаний твердим холодом гудзиків і погонів, Доря припав з довір'ям до батька (М. Коцюбинський);

// Температура, нижча від нуля.

Останнім часом холод почали застосовувати в медицині (з наук.-попул. літ.);

// Дуже холодна погода; мороз.

Мела страшенна хуга; завірюха крутила; та холод такий, що страшно й носа виткнути з хати (Панас Мирний);

У нас стоїть погода: то був страшенний холод – мало не 20, а зараз зірвався такий вітер, що аж гуде (М. Коцюбинський);

// перев. мн. Час, пора, що відзначається тривалими морозами, низькою температурою повітря.

Почались холоди, а на Ганні кожух – латка на латці (І. Нечуй-Левицький);

Осипалося листя, пішли дощі, холоди. Люди на тиф почали хворіти й мерли, як мухи восени (А. Головко);

– В плавнях, бувало, навіть глибокої осені таке кострище розведем, аж гоготить, полум'я вище верб... І купаємось, було, до самих холодів (О. Гончар);

// перен. Відчуття ознобу від страху, хвилювання, тривоги і т. ін.

Володимир звернув у заулок [завулок]. Призвичаєні до темряви Соломашині очі одразу намацали щось схоже на людину. Холод передчуття заціпенив Володимирові серце (В. Логвиненко).

2. перен. Стан цілковитої байдужості, інертності; відчуття самотності, порожнечі, безнадії.

Коли зачинилися двері [в'язниці] – увесь світ зачинився від його. Серце його мов хто у жмені здавив; поза спиною сипнуло морозом; у душі війнуло холодом... (Панас Мирний);

Чим віддячить він їй́ Чи вистачить в нього серця для неї, чи полишить матері на старість лише холод самотності́ (О. Гончар);

Я брата в світі не залишу; І холодом і тьмою дише Душа, стомившись від життя; Мов плід, що впав завчасно долі, Вона зів'яла в бурях долі, Убита спекою буття! (М. Рильський (ред.), пер. з тв. М. Лермонтова);

Холодом обвівається Оксанине серце (А. Шиян);

// Дія, вплив чого-небудь, що викликає відчуття душевної порожнечі, пригнічення і т. ін.

Не веселим привітом, не теплом та радістю стріла Уласа його хата; вона дихнула на нього холодом пустки (Панас Мирний);

Сірий похмурий вечір опускався на землю, на панському подвір'ї втихомирились собаки, але палац і досі не світився огнями. Холодом віяло від його колон, холодних і строгих, як усі Стадницькі (М. Стельмах).

3. перен. Безпристрасне байдуже ставлення до кого-, чого-небудь, відсутність зацікавлення, цілковита байдужість.

Між одною й другою ложкою борщу подавав [Іван] звістки про страту на смерть .. І все говорилось з таким спокоєм, з холодом навіть, наче факти з середніх віків, які можна згадати, але не можна збагнути (М. Коцюбинський);

Може бути, що несхожість в поглядах внесла певний холод в відносини подружжя Ковалевських. Так чи інакше, вони розійшлись (Леся Українка);

// Вияв відчуженості, неприязні, ворожості.

Як говорила [мама], то завжди нарозтяг, і хоч річ її була ласкава .. – холодом несло від її ласкавої річі [речі] (Панас Мирний);

[Оксана:] Він попрікає мене тобою. Зразу, коли приїхав, зустрів мене ласкаво, а, коли взнав, що ти тут, так холодом од нього і повіяло (З. Мороз);

Мінялись хазяї, але не мінялися опаска і недовіра, настороженість і зверхність, бридливість і холод, гнів і злоба в тих очах, що завжди нагадували йому: – За що ж ми тобі гроші платим́ (М. Стельмах);

До Ліни мачуха незмінно послужлива й навіть запобіглива, і скоріше сама вона могла б нарікати на свою пасербицю за її уперту крижану холодність, якою Ліна карає мачуху за гріх її любові з батьком .. Цей холод і душевну неприступність батько й зараз вловлює в очах Ліни (О. Гончар);

Очі його війнули холодом. – Ти куди звертаєш́? (Григорій Тютюнник).

Хо́лодом повіва́є див. повіва́ти;

Хреще́нський моро́з (хо́лод) див. моро́з;

(1) Шту́чний хо́лод – низька температура середовища, тіла або речовини, що створюється завдяки забиранню від них певної кількості тепла.△ По́люс хо́лоду див. по́люс.

◇ Дійма́ти хо́лодом ду́шу див. дійма́ти;

[І] го́лод і (та) хо́лод <[І] хо́лод і (та) го́лод> див. го́лод;

Ки́дати / ки́нути то в жар то в хо́лод (в жар і [в] хо́лод) див. ки́дати;

Моро́з (хо́лод) пробира́ється / пробра́вся до ті́ла (до [са́мих] кісто́к, за пле́чі і т. ін.) див. моро́з;

Наганя́ти (наго́нити) / нагна́ти хо́лоду див. наганя́ти;

(2) Соба́чий хо́лод – дуже великий холод; Хо́лодом ди́хати див. ди́хати;

Хо́лодом пові́яло див. пові́яти;

(3) Хо́лод пробира́є (пройма́є) / пробра́в (пройня́в) [аж] [до кісто́к] кого і без дод. – хто-небудь дуже змерз або когось охоплює сильний озноб від переляку, несподіванки і т. ін.

Холод пробирав до кісток: при цілковитому безсніжжі мороз досягав кільканадцять градусів (О. Гончар);

Вогню не розпалювали [донбасівці]. Холод проймав до кісток, земля замерзла (Ю. Яновський);

Ранній холод пройняв аж до костей [кісток], і ми [розвідники] тулилися один до одного, ніби хотіли зогрітись (Мирослав Ірчан);

Хо́лод пройма́є від голови́ аж до ніг.

Холод її пройняв від голови аж до ніг, і вона сама не знає – кому і чого уклонилася (Панас Мирний).