холод

(аж) моро́з іде́ (прохо́дить, пробіга́є і т. ін.) / пішо́в (пройшо́в, пробі́г і т. ін.) по́за шкі́рою (по́за спи́ною, по спи́ні і т. ін.) кому, у кого, від чого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, раптового впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. Холодно було, і мороз йшов поза шкуру, коли вилітали перші свистячі звуки (М. Коцюбинський); — Співав про князя Ігоря,— мороз ішов по спині.— Чарівна пісня (Василь Шевчук); І хоч мороз проходив по спині, Сергій Коляда стримував тремтіння і стояв непорушно (І. Багмут); Скрикнув таким диким голосом, що мені мороз пішов поза шкірою (О. Досвітній); — Де вона там тепла? Аж мороз поза шкурою пішов, як черкнувся ногою! — каже Яким і якось неймовірно поглядає на воду (Панас Мирний); Роздягли братчики Кирила Тура, а в Петра аж мороз пішов поза шкурою, як побачив він білу його сорочку.. в крові (П. Куліш); Гнатові аж мороз пішов поза спину. А й справді стало холодніше в повітрі (М. Коцюбинський); — А він як глянув на мене, так аж мороз пішов поза плечима (М. Ю. Тарновський); Від того сміху (дівчат) .. аж мороз поза шкурою пройшов у пана Роздобудька (О. Ільченко); — Я як подумаю, що мою Галю знівечить який пан, то аж мороз пройде поза спиною… (С. Васильченко); (Назаренко:) Знаєш, Василю, коли вчора Сокіл сказав своє слово до демобілізованих, у мене аж мороз по спині пройшов (М. Зарудний); У Христі мороз пробіг поза спиною від того реготу (Панас Мирний); Чи то від сонячної спеки, чи від вогкості в хаті — йому пробіг мороз поза плечима (І. Франко); Буває, сотник зненацька зловить на собі погляд, та такий, що й мороз пробіжить поза шкірою (З газети). холодо́к перебі́г по́за шкі́рою. З хвилювання в мене поза шкірою перебіг холодок (Н. Тихий). моро́з пройшо́в від голови́ до п’ят. Передні раптом пристанули і задеревіли. А за ними всі. І гаряч облила все тіло, і мороз пройшов від голови до п’ят (Мирослав Ірчан). 2. Комусь стає дуже неприємно, моторошно, страшно і т. ін. З острахом поглядав я на неї, і мороз ішов поза шкірою (Ю. Збанацький); А тії окаяннії… хваляться такими добрими вчинками, що аж мороз іде поза спиною (П. Куліш); Хіба забудеш рядки Шевченка, пройняті таким гострим почуттям самоти, що аж серце стискується і мороз іде по шкірі (С. Крижанівський); Від такого сміху мороз проходив поза шкірою (М. Полторацький); Оповідання й повісті Івана Франка з селянського та робітничого побуту — це ж такі, мовляв автор, “образки з життя робочого люду”, від яких мороз пробігає по шкірі (М. Рильський); І знову Панько. Аж мороз пробігає поза плечима. Та що воно за напасть така — оцей Панько? Все життя він ніби невмолима кара, ніби пугало якесь стоїть над матір’ю (Ю. Збанацький); У Петра од таких речей аж мороз пішов поза шкурою (П. Куліш); Посидівши трохи й не зводячи очей з Остапа, він (вовк) раптом витяг шию, подавсь наперед і так жалібно завив, що Остапові аж мороз пішов поза шкуру (М. Коцюбинський); Погляд якийсь собачий — як гляне, то аж мороз по кожі (шкірі) піде (С. Васильченко); Коли це зразу — щось загуло коло двору і стихло. Поза спиною у Петра Федоровича пробіг мороз (Панас Мирний). моро́зе́ць пробі́г по спи́ні (по́за шкі́рою). Він стріляв по таких машинах в повітрі,.. не раз чув, як поряд рвалися снаряди, випущені з їхніх гармат. Морозець пробіг по спині (А. Хорунжий); — Я хоч і не страхополох, але й у мене морозець поза шкірою пробіг, коли вибухнула вода (О. Донченко). хо́лод пробі́г по спи́ні. Якийсь неприємний холод пробіг по спині, у голову закралась підозра.— Куди ви мене завели? — спитав інженер (В. Гжицький). аж холодо́к пройшо́в по́за спи́ною. Він подивився на мене важким поглядом, од якого аж холодок пройшов мені поза спиною (П. Панч).

дійма́ти / дійня́ти хо́лодом ду́шу кому і без додатка. Боляче вражати кого-небудь, завдавати душевного болю. Хто має матір, тому не страшна образа товаришів, у кого немає — найменша кривда холодом діймає душу (О. Іваненко).

(і) хо́лод і (та) го́лод. Важкі життєві умови з великими матеріальними нестатками. — А маленьким же .. чого тільки не було йому: і холод, й голод — усе було волам чужим хвости крутить (А. Тесленко). го́лод і (та) хо́лод. Отак жив Чіпка, ріс, виростав у голоді та в холоді, у злиднях та нестачах (Панас Мирний); (Йоганна:) Своїм достатком я йому служила і всій його громаді помагала, щоб міг він мати скрізь собі притулок, щоб голоду й холоду не знав (Леся Українка).

ки́дає / ки́нуло то в жар, то в хо́лод кого, безос. Хто-небудь раптово відчуває сильне хвилювання, велике нервове напруження, збудження і т. ін. Серце її бралося невгамовними ревнощами, розпалювався розум, малювалися в уяві такі подробиці, від яких Віру кидало то в жар, то в холод (А. Шиян). ки́нути в жар і хо́лод. В обителі ця звістка (приїзд Саїда) просто в жар і холод кинула ішанів (Іван Ле).

моро́з (хо́лод) пробира́ється / пробра́вся до ті́ла (до (са́мих) кісто́к, за пле́чі і т. ін.) кому і без додатка. Комусь стає холодно, хтось мерзне. Мороз пробирався.. до тіла (В. Кучер); Холод пробирався за плечі, руки швидко буряковіли (Ю. Збанацький); Холод, здається, пробрався вже до самих кісток (І. Багмут).

наганя́ти (наго́нити) / нагна́ти хо́лоду кому, на кого. Виклика́ти страх, переляк, занепокоєння і т. ін. у когось з певною метою. Такого бідному хлоп’яті холоду нагнав, що тільки ще Трохим погляне на нього грізно, так він уже й труситься (Г. Квітка-Основ’яненко); — Ви на мене нагнали холоду, Андрію. Я вже просто боюся…Ви щось знаєте, і це мене лякає... (О. Слісаренко).

обдава́ти / обда́ти жа́ром (моро́зом, хо́лодом і т. ін.) кого. Викликати у когось стан сильного хвилювання, збентеження, переляку і т. ін. Настя вдячно глянула на хлопця, і Омелько знітився від погляду темно-карих очей, що обдали його жаром (І. Цюпа); Мене острах бере, морозом обдає (Ганна Барвінок); На редуті зробилося тихо. І ця зловісна тиша холодом обдала Назара (П. Кочура). обдава́ти моро́зом спи́ни (все ті́ло) чиї (чиє). І тільки думка про те, що знайдуть їх (утікачів) і силоміць повернуть до колишніх панів, обдавала морозом їх спини (З. Тулуб); І ця посмішка морозом обдає все тіло Марії (М. Стельмах).

хо́лодом ди́хати на кого і без додатка. Бути занадто суворим у поводженні з ким-небудь. Третій брат, що ніби вас покривдив, Хоч він не дише холодом ніколи, Іде до вас, бо чув, що вам так прикро (А. Кримський); // Виражати надмірну суворість, недоброзичливість (про погляд, очі). Очі в обох (сестер) голубі.., але в Магди вони порожні і холодом дихають на людей (М. Томчаній).

хо́лодом пові́яло. 1. від кого. Хто-небудь дуже стримано повівся з кимсь, неприязно поставився і т. ін. до кого-небудь. (Оксана:) Він попрікає мене тобою. Зразу, коли приїхав, зустрів мене ласкаво, а коли взнав, що ти тут, так холодом од нього і повіяло (З. Мороз). 2. від чого. Хто-небудь неприємно вражений чим-небудь. Микола задумався. Холодом повіяло на нього від тої думки, але виходу не було (І. Франко).

хо́лод пробира́є (пройма́є) / пробра́в (пройня́в) ((аж) до кісто́к) кого і без додатка. Хто-небудь дуже змерз, або когось охоплює сильний озноб від переляку, несподіванки і т. ін. Холод пробирав до кісток: при цілковитому безсніжжі мороз досягав кільканадцять градусів (О. Гончар); Вогню не розпалювали (донбасівці). Холод проймав до кісток, земля замерзла (Ю. Яновський); Ранній холод пройняв аж до костей (кісток), і ми (розвідники) тулилися один до одного, ніби хотіли зогрітись (Мирослав Ірчан). хо́лод пройма́є від голови́ аж до ніг. Холод її пройняв від голови аж до ніг, і вона сама не знає — кому і чого уклонилася (Панас Мирний).

як (мов, на́че і т. ін.) жа́ром (кип’ятко́м, при́ском і т. ін.) обдало́ кого, безос. Хтось дуже вражений чимсь, раптом відчув збентеження, хвилювання, переляк і т. ін. Слова батькові сплили їй на думку, і наче її кип’ятком обдало… (Панас Мирний); Ваш лист нагадав мені, що сьогодні уже і той день, котрий Ви виставили у нашій умові. Як приском мене обдало (Панас Мирний); — Він не повернеться? Мене як окропом обдало (З журналу). так жа́ром і обдало́. При згадці .. усього так жаром і обдало (А. Дімаров). обдало́ хо́лодом (жа́ром і хо́лодом). Македониху обдало холодом, стисло від ущімливого болю серце (А. Шиян); Помітив своє прізвище. Мене враз обдало жаром і холодом. Побачив фатальне слово — звільнити (Ю. Збанацький). нена́че хто жа́ром обда́в. — А се що за вечірня пташка? — пита він (панич), уставивши очі на Христю. Христю неначе хто жаром обдав… (Панас Мирний).