1. Словник української мови у 20 томах

хрипкий

ХРИПКИ́Й, а́, е́.

1. Який переривається, супроводжується хрипінням, сиплий, нечистого звучання, з хрипом; хрипливий.

Раптом ніби хтось підняв мене за плечі: десь тут, коло мене, я почув хрипкий придушений крик на гвалт, що тонув у шумі лісової бурі (С. Васильченко);

– Ляга-а-й! – пролунав хрипкий зойк (О. Довженко);

Хлопець нічого не відповідав. Олеся чула його хрипке дихання (О. Донченко);

З хати вже чулося хрипке покашлювання Оксена і веселий зі сну голос Дороша (Григорій Тютюнник);

Його вихолощений голосок пустив хрипкого дитячого півника (Ю. Смолич);

// Про сиплий людський голос, мовлення.

– Добридень, отче Харитоне! – гукнув з воза веселий Млинковський таким здоровим та хрипким басом, як з порожньої бочки, неначе в його в горлі струни порвались (І. Нечуй-Левицький);

– Чого ви до мене причепились? – озвався Роман хрипким голосом .. – Що я вам ізробив? (Б. Грінченко);

– Тікайте, поки наш ватажок не повернувся, – сказав один з хлопців, змінюючи свій голос на хрипкий, щоб його не впізнали (А. Шиян);

І слухали вони вже не хрипкі команди Сагайди, а суворий голос Дениса Блаженка (О. Гончар);

Схопився [Бронко] від тупоту людських ніг, хрипкої лайки поліцаїв у коридорі (Ірина Вільде);

// Про специфічні звуки, що їх видають птахи і тварини.

Хрипке каркання ворони.

2. Нечистого тону, сиплий, з хрипами (про звуки, сигнальних пристроїв).

З-за села долетів хрипкий звук автомобільної сирени (Г. Епік);

Тихо було на вулиці, тільки інколи зі станції долітали хрипкі гудки маневрових паровозів (М. Зарудний);

Корпусу його [пароплава] не видно було; лише вогні сунули вздовж темної смуги могутньої ріки та басовитий хрипкий гудок двічі розітнув повітря (В. Собко).

3. Який видає сиплі, нечистого тону звуки.

Над гаєм з криком кружляло хрипке гайвороння (П. Тичина);

Хазяїн трамбака не витримав. Благальний погляд зупинивши на мені, він ледве стримував потік слів із своєї хрипкої горлянки (Ю. Яновський);

Правим боком хрипкий буксир тяг лаву жовтуватих плотів (Г. Епік);

// безос.

У грудях так палало, так клекотіло і хрипіло, наче хтось грав у них на хрипких, зіпсованих сопілках (З. Тулуб).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хрипкий — хрипки́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. хрипкий — (голос) з хрипотою, хрипливий, хрипучий, р. скрипучий; хрипкенький, хрипкуватий; ХРИПЛИЙ, захриплий. Словник синонімів Караванського
  3. хрипкий — Охриплий, охрипкуватий, хрипкуватий, хрипливий, хриплий, хрипкоголосий, хрипотючий, хрипкоголосий, хрипкуватий, хрипоголосий, хриплуватий, хрипуватий, хрипун, хрипучий Словник синонімів Вусика
  4. хрипкий — -а, -е. 1》 Який переривається, супроводжується хрипінням, сиплий, нечистого звучання, тону. || Про сиплий людський голос, мовлення. || Про специфічні звуки, що їх видають птахи і тварини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. хрипкий — ХРИПКИ́Й (який звучить не чисто, хрипло, з хрипом), ХРИПЛИ́ВИЙ, ХРИ́ПЛИЙ, ХРИПУ́ЧИЙ розм.; ОХРИ́ПЛИЙ, ПРИХРИ́ПЛИЙ, ПОХРИ́ПЛИЙ, СХРИ́ПЛИЙ розм. Словник синонімів української мови
  6. хрипкий — Хрипки́й, -ка́, -ке́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. хрипкий — ХРИПКИ́Й, а́, е́. 1. Який переривається, супроводжується хрипінням, сиплий, нечистого звучання, тону. Раптом ніби хтось підняв мене за плечі: десь тут, коло мене, я почув хрипкий придушений крик на гвалт, що тонув у шумі лісової бурі (Вас. Словник української мови в 11 томах