хрипкий
ХРИПКИ́Й (який звучить не чисто, хрипло, з хрипом), ХРИПЛИ́ВИЙ, ХРИ́ПЛИЙ, ХРИПУ́ЧИЙ розм.; ОХРИ́ПЛИЙ, ПРИХРИ́ПЛИЙ, ПОХРИ́ПЛИЙ, СХРИ́ПЛИЙ розм. (який став звучати хрипко); НАДЛО́МЛЕНИЙ, НАДЛА́МАНИЙ, РОЗБИ́ТИЙ, НАДІ́РВАНИЙ, ЗІ́РВАНИЙ (який став звучати не чисто, з хрипінням, дрижанням, із зміненим тембром); ПРОКУ́РЕНИЙ розм. (про голос завзятого курця); ПРОПИ́ТИЙ розм. (про голос п'яниці). — Щось негайне? — Так, негайне, — промовив Сиволап хрипким, пропитим і прокуреним голосом (Д. Ткач); Чути глухий хрипливий кашель (В. Речмедін); Він навіть пробував щось говорити хриплим та здушеним голосом, але за кожним разом змовкав (М. Коцюбинський); І не говорить (диявол), а якимсь хрипучим голосом мекає (Остап Вишня); Коло ставників примостився дяк і охриплим, ослаблим голосом вичитував молитви (Панас Мирний); Я напружила всі сили і крикнула схриплим голосом (Н. Рибак); Осадивши біля поранених замиленого коня, крикнув (вершник) тривожним, не по-мужньому надломленим голосом: — Де князь? В дворі нещастя (Д. Міщенко); В сінях неждано надламаними голосами заспівали молоді півники (М. Стельмах); Голосом розбитим Кричала ключниця сердита на дівчат (переклад М. Рильського); Хором керував церковний дячок — згорблений старенький чоловічок з надірваним тенорком (С. Добровольський); Зірваний голос.
Значення в інших словниках
- хрипкий — хрипки́й прикметник Орфографічний словник української мови
- хрипкий — (голос) з хрипотою, хрипливий, хрипучий, р. скрипучий; хрипкенький, хрипкуватий; ХРИПЛИЙ, захриплий. Словник синонімів Караванського
- хрипкий — Охриплий, охрипкуватий, хрипкуватий, хрипливий, хриплий, хрипкоголосий, хрипотючий, хрипкоголосий, хрипкуватий, хрипоголосий, хриплуватий, хрипуватий, хрипун, хрипучий Словник синонімів Вусика
- хрипкий — ХРИПКИ́Й, а́, е́. 1. Який переривається, супроводжується хрипінням, сиплий, нечистого звучання, з хрипом; хрипливий. Раптом ніби хтось підняв мене за плечі: десь тут, коло мене, я почув хрипкий придушений крик на гвалт, що тонув у шумі лісової бурі (С. Словник української мови у 20 томах
- хрипкий — -а, -е. 1》 Який переривається, супроводжується хрипінням, сиплий, нечистого звучання, тону. || Про сиплий людський голос, мовлення. || Про специфічні звуки, що їх видають птахи і тварини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хрипкий — Хрипки́й, -ка́, -ке́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- хрипкий — ХРИПКИ́Й, а́, е́. 1. Який переривається, супроводжується хрипінням, сиплий, нечистого звучання, тону. Раптом ніби хтось підняв мене за плечі: десь тут, коло мене, я почув хрипкий придушений крик на гвалт, що тонув у шумі лісової бурі (Вас. Словник української мови в 11 томах