худий

ХУДИ́Й¹, а́, е́.

Який має недостатньо повне, тонке, сухорляве тіло; сухоребрий.

– Як ти змарніла, Гаїночко! – промовив Зінько... – Сам гарний: жовтий, як віск, а худий; як скіпка, ще й очі позатягало (Б. Грінченко);

Батько був сухий, худий, заморений; прийде було додому – та й заляже (Панас Мирний);

Його мати, худа костиста особа, стріляла за ним лютими очима (О. Кобилянська);

Вона втягла щоки і пустила під лоб очі, щоб показати, який він худий (Григорій Тютюнник);

* Образно. А місяць худий, змарнілий – повипинало ребра... (В. Сосюра);

// Дуже виснажена людина.

Людина була настільки худа, що коли вона витягла з-під ковдри руки, Тамара жахнулася – це були не руки, а обтягнені шкірою палички (А. Хижняк);

// у знач. ім. худи́й, до́го, ч. Худорлява, виснажена людина.

Поки гладкий схудне, то худий здохне (Номис);

[Гетера:] Сей варвар африканський певне добре з левами вміє битись... А худого я б віддала пантері... (Леся Українка);

// Про частини тіла.

Худе та поморщене бабине лице аж зчорніло, неначе землею припало (І. Нечуй-Левицький);

Полилась йому .. сльоза скупувата На щоки худі та запалі (А. Малишко);

Денис сидячи спав, упершись худими ногами-котурнами в протилежну стіну (Л. Дмитерко);

* Образно. Місто зустріло нас сумно. Болісно випиналися в небо худі ребр старовинних соборів (Ю. Збанацький);

// підсил. Дуже виснажений (у сполученнях-повторах).

На полу, на рядні лежить старенька, худа-худа, як шкелет (Г. Квітка-Основ'яненко);

Як тяжко перехворіла Вікторія, худа-худа, бліда і висохла вся (А. Хижняк);

// Нежирний (про м'ясо).

При недостатній кислотності шлункового соку хворий харчується так. Йому дають м'ясні супи з свіжого худого м'яса (з наук. літ.);

// Виснажений, бідний (про ґрунт, рослинність).

Тут на полі скупім і худім, Наче терен на ріни [ріні], Виростайте ціпкі і тверді До великої зміни (І. Франко);

Садок хирлявий, шпитальний – сім пар калік дерев, худі кущики, мов витягнені з солдатської юшки (Г. Хоткевич);

// Слабий, скупий, хисткий (про світло).

Через віщо я сиджу тут уночі, в моїй робітні, .. серед непевного блиску очей і тіл моїх академічних студій, сон яких тривожить одинока свічка своїм худим вогником? (М. Коцюбинський).

ХУДИ́Й², а́, е́, заст.

Негарний, нехороший, поганий.

Худий мир гірше лихої сварки (Номис);

[Ігнат: ] Скільки у нас уже гетьманів було: пропали через військові чвари! [Павло: ] Які через чвари, які через худий розум, а які через кривду свою (М. Костомаров);

На козака худа слава, що робить не вміє (Сл. Б. Грінченка);

[Омелько:] Дай же, боже, гуляти нам тихо, без сварки і без худого слова! (М. Кропивницький);

Старший староста й каже: – .. А що ми люди чеснії і без худої науки, то от вам хліб святий у руки (Г. Квітка-Основ'яненко);

// у знач. ім. худе́, до́го, с. Що-небудь погане, недобре; зло.

Горілка багато шкоди робить: вона і розум затьмиває [затьмарює] і на худе штовхає (прислів'я);

// Недобрий, лихий.

Кажуть же, що й хороша слава далеко йде, не тільки худа (Ганна Барвінок).