худий

[тільки (лиш, сама)] шкіра (шкура) та кістки (кості) в кого; [одні (самі, тільки)] кістки та шкіра, (шкура) в кого; одні кістки стирчать у кого; [аж] ребра знати на кому; [аж] ребра світяться у кого; [аж] хребет можна промацати через живіт у кого; живий труп, рідко; ходячий мрець (мертвець), рідко; (дуже ослаблий, виснажений) валиться (хилиться) од (від) вітру; як (ніби) з хреста знятий; як (наче і т. ін. ) [живі] мощі.

От назбиралися прохані гості, Бліді, намучені – шкура та кості. Всіх богатир до комори веде; Сперлась, принишкла, напружено жде Хліба сірома – і боса і гола (Грабовський, 1, 1959, с. 240); – А ти все такий самий; кістки та шкіра (Ю. Бедзик, Альма матер, 1964, с. 10); – Не здужають [підпанки]! Сухі як хорти: самі кістки та шкура (Тулуб, Людолови, 1, 1957, с. 20); Після закінчення громадянської війни обдертий і худющий – самі кістки та шкіра, – до села повернувся Михайло Попович (Чумак, Три шляхи, 1984, с. 224); З тим Пилипом їй ще буде клопоту. Геть занехаяв себе, кістки самі та шкіра (Ю. Бедзик, Поспішай у юність, 1975, с. 237); – Як же ти перепався, одні кістки всюди стирчать (Стельмах, Дума про тебе, 1973, с. 111); – Чого ви колись були сухі, аж ребра на вас було знать, а тепер ситі, трохи не луснете? – питає кішечка в собак (Нечуй-Левицький, 5, 1966, с. 40); Худий, аж ребра світяться (Номис, № 8551); У поліській Борзні бачили його [Хому] худющим, аж хребет можна промацати через живіт (Гуцало, Парад планет, 1984, с. 49); Він [Михайло] справді схожий був на живий труп – жовтий, сухий, мов тараня (Чумак, Три шляхи, 1984, с. 224); Не було вже, мабуть, нічого на світі, що могло би вразити бідного Хаїма. Це був ходячий мертвець (Хоткевич, 1, 1966, с. 160); Прокіп блідий, аж зчорнілий, од вітру валиться (Коцюбинський, 2, 1955, с. 29); – А схожа вона знаєте на кого? – Ні, не знаю. – На лісову мавку. Хороша дівчина. – Нічого, тільки од вітру хилиться (Стельмах, 2, 1982, с. 90); Тільки я в хату – суне Карно до нас, а сам схуд, зчорнів, як з хреста знятий (Коцюбинський, 1, 1955, с. 304); Все забрала дитиночка І вигнала з хати, І вийшла ти за царину, З хреста ніби знята (Шевченко, 2, 1953, с. 195); Вихудла як мощі (Барвінок, Оповідання з народних уст, 1902, с. 15); – Підходжу я до цього сухого, як тараня, німця, ну, наче живі мощі тобі, аж дивитися незручно (Стельмах, 3, 1983, с. 424). Пор.: виснажений; схуднути.