худий

БІ́ДНИЙ (обмежений у якому-небудь відношенні), УБО́ГИЙ (ВБО́ГИЙ) підсил., ЖАЛЮ́ГІДНИЙ підсил., ЗЛИДЕ́ННИЙ підсил., МІЗЕ́РНИЙ підсил., НІКЧЕ́МНИЙ підсил., НУЖДЕ́ННИЙ підсил.; СКУПИ́Й (недостатній щодо кількості, якості і т. ін.); ХУДИ́Й рідко (про ґрунт, рослинність). Серед шалених прерій і в тундрі, де сивіє бідний мох, Нам світять Гейне, Тютчев, Архілох (М. Рильський); І писака лише переказав.. розмову з художником. Убогим юмором (гумором) заквітчав він проект художника (Ю. Яновський); Нахиляється однорукий солдат, зриває щуплий, жалюгідний колосок (О. Довженко); Кирило пожалів беззахисного, затурканого хлопця і дав йому двадцять ногат з свого злиденного запасу (А. Хижняк); З'явився генерал Новицький, шеф київських жандармів, людина з мізерною освітою, грубий, жорстокий і тупуватий (І. Драч); Літа минали, старість усе дужче добивали, нікчемний скарб тяжко збивався та помалу, по крихті... (Марко Вовчок); Я тільки тепер побачив село — нужденну купку солом'яних стріх (М. Коцюбинський); Пенсія була досить скупа, посторонні заробітки ще скупіші (І. Франко); Садок хирлявий, шпитальний — сім пар калік дерев, худі кущики, мов витягнені з солдатської юшки (Г. Хоткевич). — Пор. 1. незначни́й, 2. нікче́мний.

ВИ́СНАЖЕНИЙ (який виснажився, ослабів від утоми, недоїдання, хвороби тощо), ЗНЕСИ́ЛЕНИЙ, ЗМУ́ЧЕНИЙ, ОСЛА́БЛЕНИЙ, ОСЛА́БЛИЙ, ОСЛАБІ́ЛИЙ, ВИ́МУЧЕНИЙ, ЗАМУ́ЧЕНИЙ, АСТЕНІ́ЧНИЙ книжн., ОБЕЗСИ́ЛЕНИЙ рідко, ЗМАРНІ́ЛИЙ, ПОМАРНІ́ЛИЙ, МІЗЕ́РНИЙ, ЗАМО́РЕНИЙ, ВИ́СУШЕНИЙ, ЗАСМО́КТАНИЙ, ЗАХЛЯ́ЛИЙ, ОХЛЯ́ЛИЙ, ЗНО́ШЕНИЙ рідко, РОЗЛА́МАНИЙ розм. рідко, ЗБІДО́ВАНИЙ діал., ЗАБІДО́ВАНИЙ діал., ЗАМЛІ́ЛИЙ діал., ОБСМО́КТАНИЙ діал. (який схуд, змарнів від утоми, хвороби тощо). Виснажені двадцятикілометровим переходом, люди, обірвані, голодні і знесилені, ледве пересували ноги (Григорій Тютюнник); Визволені з концтаборів, змучені, виснажені люди тривожно подивлялись навколо, наче не вірили ще в свій порятунок (О. Довженко); Арештант був, видимо, зморений і ослаблений (І. Франко); Враз погляд Тарасових уже трохи ослаблих очей напружився (О. Ільченко); Обличчя її стає блідим, на лобі дрібною росою виступає піт. Вона мляво вибирає його ослабілою рукою (А. Шиян); Вимучені й безпорадні, вони полягали спати (І. Микитенко); Чи се ж вона? Стоїть якась постара, замучена молодиця (Марко Вовчок); До решти обезсилений (Максим) приляг (приліг) до землі і лежав довго мовчки (В. Стефаник); Нарешті, змучений, змарнілий, без крейцара, опинився (Герман) на ріднім Лані (І. Франко); Василь Невольник був собі дідусь такий мізерний, мов зараз тільки з неволі випущений (І. Нечуй-Левицький); Батько був сухий, худий, заморений; прийде було додому — та й зляже (Панас Мирний); Одна корівка, засмоктана й затягана, лежала просто на дорозі й ремиґала (Ю. Яновський); Тинялись по базару козаки в скривавлених завоях, стомлені, закурені, обшарпані, охлялі (О. Ільченко); Пан.. захопив пропасницю в дорозі, скупавшись десь у горах, приїхав розламаний і.. вклався спати в хаті (Леся Українка); Інші (робітники) йшли з бондарні, з магазину.., а всі обшарпані, збідовані, втомлені (І. Франко); Тяжко напакований віз був аж надто тяжкий на забідовані коні Мортка (Н. Кобринська); — Чого ви, люди добрі, такі замлілі, захлялі, миршаві, аж тлінні (І. Нечуй-Левицький); Довга обсмоктана людина ходила по широчезному кабінету і щось говорила (І. Ле). — Пор. 1. слабки́й, 1. худи́й.

ПОГА́НИЙ (який не має позитивних якостей, властивостей, не заслуговує на позитивну оцінку, не відповідає поставленим вимогам), НЕДО́БРИЙ, НЕЗАДОВІ́ЛЬНИЙ, НЕГА́РНИЙ, НЕГО́ЖИЙ, НЕХОРО́ШИЙ, НЕЛА́ДНИЙ, ЖАХЛИ́ВИЙ підсил., ПОГАНЕ́НЬКИЙ розм., КЕ́ПСЬКИЙ розм., НЕЗУГА́РНИЙ розм., АБИ́ЯКИЙ розм., КАЗНА-ЯКИ́Й розм., НІЯ́КИЙ розм., ТАКИ́Й-СЯКИ́Й розм., НЕВІ́РНИЙ розм., НЕВА́ЖНИЙ розм. рідше, ЛИХИ́Й розм., ПОГАНЮ́ЧИЙ підсил. розм., ПРЕПОГА́НИЙ підсил. розм., ПАРШИ́ВИЙ підсил. розм., ПАСКУ́ДНИЙ підсил. розм., ПІДЛИЙ підсил. розм., ЧОРТЗНА́-ЯКИ́Й зневажл., ЛЕДА́ЧИЙ зневажл., ЧОРТІВ лайл., БІ́СІВ лайл., ЧОРТЯ́ЧИЙ лайл., ХУДИ́Й заст., ЛЕ́ДА-ЯКИ́Й діал., ШПЕ́ТНИЙ діал.; НЕДОБРОЯ́КІСНИЙ, НЕЯ́КІСНИЙ (незадовільної якості); НЕЗАВИ́ДНИЙ, МИ́РШАВИЙ, ДРАНТИ́ВИЙ діал., ЗЛИДЕ́ННИЙ діал. (перев. зовні); ОСТА́ННІЙ, ПОСЛІДУ́ЩИЙ розм. (найгірший серед інших). В житті не так усе просто, як йому здавалося. Навіть серед односельчан виявилися хороші і погані люди: одним можна вірити, іншим — ні (Григорій Тютюнник); Гордєєв усю ніч пік у кухонній юрті пироги і все хвилювався, що дріжджі погані (З. Тулуб); — Недобрий, дочко, сьогодні зварила борщ. Мабуть, і сьогодні сало збігло (І. Нечуй-Левицький); Коли весь комітет одноголосно визнав її роботу незадовільною, дівчина ледве перемогла себе, щоб не піти з кімнати, грюкнувши дверима (О. Донченко); Як воно чудно: повернеться життя до тебе негарним, чорним своїм боком — і якимсь поганим здається все на світі (Г. Хоткевич); Літав соловейко в рожевий городчик, Кохав-бо він рожу, А поруч коханки він навіть не бачив Тернину негожу (А. Кримський); (Іван:) Аби тільки ми не зробили якогось нехорошого вчинку, з яким дружба не може миритись (І. Микитенко); Міщанська вулиця відразу відчула щось неладне (Н. Рибак); В оці вранішні години він багато думає.. про все, що завгодно, аби тільки не згадувати тієї жахливої ночі (А. Дімаров); Хто б ризикнув з цього сморчка зробити хоч би поганенького вояку (М. Хвильовий); З вигляду головного лікаря здогадався (Роман Кирилович), що справи кепські (В. Дарда); Коли ж недокурок впав долі, мовив (дід) статечно: "Більше такого не роби, внучку, то незугарні справи" (В. Скуратівський); (Мати:) Політниця з тебе абияка, тащити сіна — голова боліла... (Леся Українка); Господар з Юзьо Крапивницького був казна-який .. Двір в нього був запущений, а на полі родили бур'яни (С. Чорнобривець); Рибалка з нього був ніякий (Ю. Яновський); — Таке-сяке (ліжко) зляпав, а все ж буде краще на йому, ніж долі (С. Васильченко); Пішла б вона гуляти того-таки самого вечора, коли б не той вовк невірний з лісу (Марко Вовчок); Дивлюсь — усі якісь чудні Мені здаються хлопці. В очах у кожного смішок, Все надто підозріло. Невже зробив якийсь грішок? Неважне, значить, діло... (С. Воскрекасенко); Лихий передобідок і найліпший обід попсує (прислів'я); Воно-таки доведеться чарку горілки випити. І поганюча ж вона, і гірка, а от люблю її (А. Шиян); Згарський лишив Калиновича в препоганім настрою (І. Франко); Від паршивого берега відчалив, а на паскудний прибився (М. Стельмах); (Професор:) Надзвичайно підла погода. Вдень було ясно, а тепер дощ і сніг (І. Кочерга); Думають тільки про мед у своїх льохах. Переймають чортзна-які звичаї. Гидують своєю мовою (О. Довженко); На ледачій землі і трава не росте (прислів'я); — Чи скоро ж той чортів перевіз? — гукнула вона (Ю. Смолич); — А ти чого посміхаєшся? — Такий бісів характер маю (М. Стельмах); (Никодим (несамовито):) Не говори чортячим язиком до мене! Бо ти холодними речами отруту мені в душу ллєш (І. Карпенко-Карий); (Омелько:) Дай же, Боже, гуляти нам тихо, без сварки і без худого слова! (М. Кропивницький); Леда-якого бортника і мед ледачим пахне (Словник Б. Грінченка); Старого і шпетного.. полюбила (пісня); Чекати на високий урожай не можна, якщо покладеш у ґрунт недоброякісне зерно (з журналу); Ґудзики з бази виписали такі грубі, неякісні, що ніяк до того матеріалу не пасували (В. Козаченко); "Хай він і в цій незавидній робочій одежі, а я пишаюся ним", — мовби каже дівчина, вчепившись за батька (О. Гончар); Савка махнув батогом і так натягнув віжки, ніби правив не миршавими коненятами, а казковими зміями (М. Зарудний); Він був бідний зарібник, а вона також не мала хати. Наймала якусь дрантиву хатчину (О. Кобилянська); Такий собі злиденний будиночок, та ще й репнутий по фасаду з самої гори донизу (І. Багряний); Він Теж не з останніх (тут повів рукою На збіжжя, в другій складене кімнаті, — Пшеницю й кукурудзу золоту)... (М. Рильський); Правда, й Кирило Тур був у Січі не послідущий, був козак-душа (П. Куліш). — Пор. 1. бридки́й, 1. нікче́мний.

I. ХУДИ́Й (який має недостатньо повне, тонке тіло), СУХИ́Й, ЩУ́ПЛИЙ, ЩУПЛЯ́ВИЙ, ПРОЗО́РИЙ розм., СУХОРЕ́БРИЙ розм., МАРНИ́Й розм., ХУДЮ́ЧИЙ підсил. розм., ХУДЮ́ЩИЙ підсил. розм., ЗАХУ́ДЖЕНИЙ діал.; СХУ́ДЛИЙ, ПОХУ́ДЛИЙ, ПОХУДІ́ЛИЙ, ОХЛЯ́ЛИЙ, ЗМАРНІ́ЛИЙ (який схуд, став виснаженим); ДРАБИ́НЧА́СТИЙ (дуже худий, з випнутими ребрами — про коней). Батько був сухий, худий, заморений; прийде було додому — та й зляже (Панас Мирний); Щуплий чоловік; Під яблунею.. весь білий і прозорий від старості.., лежав мій дід Семен (О. Довженко); Вказав (ключник) нам у тім світлі якусь скорчену, напівголу, марну фігуру (І. Франко); Мій татусь високий, широкоплечий, а дідусь тонісінький, худючий (Ю. Збанацький); З натовпу вийшов, прямуючи до столу, худющий, трохи сутулуватий юнак (О. Гончар); Незабаром захуджені, миршаві коні притягли безщасну бричку в двір (І. Нечуй-Левицький); На дорогу вибіг охлялий за зиму заєць (М. Стельмах); Невисока Христя, з повним рожевим лицем, молодими ясними очима, чорними бровами так одрізнялася від змарнілої Олени (Панас Мирний). — Пор. I. ви́снажений.

ХУДИ́Й (про частини тіла з недостатньою повнотою, тонкий), СУХИ́Й, ХИ́РНИЙ, ХУДЮ́ЧИЙ підсил. розм., ХУДЮ́ЩИЙ підсил. розм.; ПЕРЕСО́ХЛИЙ (який став дуже тонким). Одній тобі, твоїй руці худій, Твоєму серцю теплому звіряюсь (М. Рильський); Тонка шия стала ще тонша; сухе лице стало ще сухіше (І. Нечуй-Левицький); До твоїх ніг мої руки хирні простягаю (П. Куліш); Іван розчулено схлипнув, пустив сльозу, обхопив рвучко за шию Сеспеля, поцілував у худючу вилицю (Ю. Збанацький); — Ватаг старий цибає поперед мене, ноги худющі, ребра випирають (О. Гончар).