цвісти

ЦВІСТИ́, цвіту́, цвіте́ш, недок.

1. Розкриватися, розпускатися (про квітки).

Барвінок цвів і зеленів, Слався, розстилався (Т. Шевченко);

Скот пасеться в стерні. А ось гречка біліє – цвіте (А. Тесленко);

Цвіте липа й пахне неймовірно (Ю. Яновський);

Пам'ятаю, казала моя мати: – Цей світ, як маків цвіт. Зранку цвіте, до вечора опаде! (О. Довженко);

* Образно. – Дурний піп – дурна його й молитва, – не витримав Яків Данько. – В твоїй бороді вже гречка цвіте, а в голові й на зяб не орано (М. Стельмах);

// Мати квіти, вкриватися квітами, цвітом.

Тут і село якраз. Біліють хати, цвітуть городи (Марко Вовчок);

Як то гарно жить на волі, Коли усе цвіте (Л. Глібов);

А луг цвіте. А далина синіє. Кує зозуля щедро у гаю (Л. Дмитерко);

Степ уже цвіте де-не-де (О. Гончар).

2. перен. Виділятися яскравою барвою, світитися яскравим світлом.

Сів [Кирило] на порозі і закурив .. Червоний вогник цвів серед ночі, як квітка щастя (М. Коцюбинський);

Він бере її за руки і крізь ранішнії луки Вдвох вони додому йдуть. В небі райдуги цвітуть (Л. Первомайський);

Вогонь то здіймався, то падав, неначе дихали груди, розкидався снопом, розпливався туманом, і цвіли хмари на небі, неначе троянди (М. Коцюбинський);

// Про велике скупчення вогнів, барвистого одягу, прапорів і т. ін.

Уже цвіли на вулицях вогні, а ми повільно йшли собі з вокзалу (С. Голованівський);

Ніби на гравюрі Хокусаї, Ліс грабовий золотом цвіте (М. Рильський);

На майдані цвіли хустки (Ю. Збанацький);

Прощавайте, ждіте волі, – гей, на коні, всі у путь! Закипіло, зашуміло – тільки прапори цвітуть... (П. Тичина);

* Образно. Як патока, так річ у неї на губах, І сміх її цвіте, мов мак, що на грядках (П. Гулак-Артемовський);

Його душа, до смерті молода, Цвіла в книжках – у квітах пурпурових (М. Рильський).

3. перен. Бути в розквіті сил, молодості, вродливим (про людину).

В садах кохалися, цвіли, Неначе лілії, дівчата (Т. Шевченко);

Є такі люди, що .. цілий вік цвітуть то молодою дівочою красою, то розкішною повною молодичою, то якоюсь старечою красою (І. Нечуй-Левицький);

– Вродо моя хорошая, Нащо ти цвітеш? Без доленьки на сім світі Марно пропадеш! (Леся Українка);

[Хмельницький:] А ти, Соломіє, все кращаєш. [Кривоніс:] Це від кохання так цвіте (О. Корнійчук);

Жили, цвіли, сміялися, любили Веселі хлопці – молодість сама (М. Рильський);

Із-за вагончика вийшла дівчина в ситцевому платтячку, мабуть, ровесниця Ліні, тільки куди міцніша, здоровіша за неї, – з вогню та з сонця вся! Так і цвіте вся здоров'ям, налите тіло горить смагою (О. Гончар);

// Про вияв здоров'я на обличчі людини.

Його обличчя, що недавно ще цвіло свіжим рум'янцем, було жовте (І. Франко);

Мужчини сивими стали з морозу, а обличчя жінок цвіли, як мак (М. Коцюбинський);

На всі щоки її по-весняному цвів густий рум'янець (О. Копиленко);

// Про вияв радості, щастя, задоволення, замріяності на обличчі людини (в усмішці, очах і т. ін.).

З вікна учительської на дітей дивилася Серафима Петрівна, і її зморщене обличчя цвіло від радості (П. Панч);

В очах у неї, у всьому виразі обличчя цвіло щастя... (О. Гуреїв);

Тетяна сиділа задумана, уші палали, як цвіт королевий, а в очах цвіли, як золотий світанок, ті мрії, що впину їм немає (С. Васильченко);

Над столами схилились обличчя, в вікна цеху вечірня ртуть... Тільки шелест паперу ритмічний, тільки зорями очі цвітуть... (В. Сосюра);

Очі в Романа Петровича блискотіли, на обличчі цвіла привітна, захоплена посмішка (В. Козаченко).

4. перен. Успішно розвиватися; процвітати.

Вийду в сонячні поля, На долину гляну, Там цвіте моя земля Од Дніпра до Сяну (Т. Масенко);

Цвіте життя, красується природа, липневий день над горами сія (І. Гончаренко);

Мужай, прекрасна наша мово, Серед прекрасних братніх мов, Живи, народу вільне слово, Над прахом царських корогов, Цвіти над нами веселково, Як мир, як щастя, як любов! (М. Рильський);

// Про людські почуття, думки і т. ін.

[Ганна:] За клопотами чи знайдеться час баблятися ще з якимись думками?.. Колись і думки цвіли і рясніли, та пополовіли і зав'яли... (М. Кропивницький);

І сміх, і дзвони, й радість тепла. Цвіте веселка дум (П. Тичина);

Серце тихим привітом цвіте... (В. Сосюра).

5. спец. Змінювати забарвлення внаслідок масового розвитку мікроорганічних водоростей (про водойми); укриватися пліснявою, цвіллю.

Хати були великі, просторі, тільки темні та чорні; по стінах цвіла пліснявка (Панас Мирний).

◇ Пи́шним цві́том (кві́том) розквіта́ти (цвісти́, процвіта́ти і т. ін.) див. розквіта́ти;

(1) Цвісти́ як мак – бути у розквіті фізичних і духовних сил.

Хлопці їли, дивились на Стеньку, а вона вже цвіла як мак... Д'ех! до чого була струнка та красива молодиця, а очі їй, як у кози дикої, тільки хитренькі трошки (М. Хвильовий);

Цві́том цвісти́.

Багато із названих словосполучень .. усталилися в загальнонародній мові як стійкі, фразеологічні словосполучення типу: цвітом цвісти (з наук. літ.).