чуття

ЧУТТЯ́, я́, с.

1. Здатність відчувати, сприймати зовнішні подразнення.

Матвій Матвійович – хірург, а в пальцях хірурга, як відомо, підвищене чуття дотику (І. Волошин);

Він [Геракліт] уважає, що власне чуттями вогонь пізнається, І відкидає все інше, по суті таке ж пізнавальне (М. Зеров);

Смак і нюх людини настільки чутливі, що навіть при найточніших хімічних дослідженнях ми змушені вдаватися до них. Чуття ці дуже індивідуальні (з наук.-попул. літ.);

// Інстинкт живих істот.

До цього часу залишається загадковим чуття орієнтації у птахів, кажанів, вугрів тощо, які, переміщуючись на багато тисяч кілометрів, згодом завжди повертаються у певне місце для розмноження (з публіц. літ.);

Поштовий голуб мусить бути особливо прив'язаний до свого голубника, і це чуття хлопець настирливо й терпляче виховує у птахів (О. Донченко);

// Фізичний стан, за якого людина здатна свідомо відчувати те, що її оточує; свідомість.

Іваниха тим часом вернулась до чуття, глянула на сина спершу немов непритомно, потім одразу все пригадала (Леся Українка);

// Те саме, що відчуття́ 3.

2. Психофізичне відчуття, якого зазнає людина.

Я походив між ятками, наче на злість собі, повний того нового чуття огиди, що все в мені зростало (М. Коцюбинський);

Якось одразу де й поділося в Давида чуття самотності й пригнічений настрій. Знов одчув у собі .. певність і радість (А. Головко);

У мене якось затупилося тепер почуття прив'язаності до людей, до місця, превалює тільки одне чуття, чуття нового, зміни вражень (Ю. Яновський);

“Хазяїнова” команда, війнувши на Маковея бойовим холодком, мовби повернула йому тимчасово втрачене чуття реальності (О. Гончар);

// Психічний стан людини, зумовлений її переживаннями, враженнями.

Анеля десь там жде, турбується! Болюче чуття ворухнулося в серці у капітана (І. Франко);

Сердечна допомога, що не так би могла закінчитись – смерть же поруч ходила, – піднімає Тимофія у власних очах, наливає радісним чуттям (М. Стельмах);

// Підсвідоме відчування, розуміння чого-небудь.

Орина з гірким чуттям пересвідчилася: затовкло її життя в Калиток, як в глухому лісі прожила (К. Гордієнко);

Чуття підказувало йому, що він, зав'язавши цю розмову, зробив перші вірні кроки до свого визволення (В. Петльований);

// Передчуття чогось.

Що в моїй пісні біль, і жаль, і туга – Се лиш тому, що склалось так життя. Та є в ній, брате мій, ще нута [нота] друга: Надія, воля, радісне чуття (І. Франко);

// Усвідомлення, розуміння чого-небудь; відчуття (у 5 знач.).

Я згадую минулеє життя спокійно, та без радості, без туги: одно із нього виніс я чуття, що я не був у нім щасливий, други [друзі] (І. Франко);

Чуття гумору – невід'ємна риса народу, прояв його оптимізму і віри в свої сили (з наук. літ.);

Поетичний твір буде ідейним тоді, коли в його основі лежить якийсь живий образ, факт, враження, чуття автора (з наук. літ.);

// Усвідомлення свого ставлення до інших, свого суспільного становища і т. ін.

Спочатку так: немов підкова в руках у тебе гнеться бідна, а потім раптом – мова! мова! Чужа – звучить мені, як рідна. Бо то не просто мова, звуки, не словникові холодини – в них чути труд, і піт, і муки, чуття єдиної родини (П. Тичина);

Десь тут має пройти кінний загін червоного козацтва, висланий переслідувати Махна. Одне слово, класове чуття мусить само вам підказати, по кому і як (О. Гончар);

// Здатність відчувати, розуміти що-небудь, чутливість до чого-небудь.

Стислість викладу вимагає від письменника особливої уваги до слова, особливого чуття мови. Чуття живої народної мови з усіма багатствами її відтінків ніколи не зраджує Стефаника (з наук. літ.).

3. Здатність переживати, палко відгукуватися на життєві події, душевно захоплюватися чим-небудь.

[Співець:] Нікчемна в них радість і втіха нікчемна, Усяк з них за себе лиш дбає, І що ж для них туга співецька таємна? Чуття у них в серці немає (Леся Українка);

Солдати, друзі бойові, ви все снитесь мені; Про вас думки – куди не йду, чуття найкращі – вам (І. Гончаренко);

// Душевність, сердечність, чуйність.

Аж ось полегшало життя; Немов прокинулось чуття В душі тюремників моїх Навдивовижу: серцю їх Кайдани, смерть за гич [ніщо] були... (П. Грабовський);

І у зболілому серці – зболілому видом оцеї Нужди, і горя, і сліз, що зветься руським селом, – Теплі, гуманні чуття постають (І. Франко);

// Хвилювання, душевне піднесення, порив.

Безрадність людського життя В нас одбере до краю сили, – І от з душі спливе чуття – В сльозах припасти до могили (П. Грабовський).

4. Глибоке відчуття потягу до кого-небудь, душевної прихильності; любов.

Дружили ми, а пройдуть літа, І, може, стрінемось не ті; Душа, мов пустка неогріта, Перехолоне у чутті (П. Грабовський);

– Не хочу тобі з сього робити ніякої догани, – спокійно мовив Іван, – а тільки остерігаю тебе, що граф – чоловік не гідний твого чуття (І. Франко);

Якби помножити любов усіх людей, ту, що була, що є й що потім буде, то буде ніч. Моя ж любов, як день, не знають ще чуття такого люди (В. Сосюра);

// Своєрідне інстинктивне відчуття, відчування, властиве кому-небудь.

“Рибонько!.. серденько!.. – оберталася вона до хрещеника, окриваючи його гарячими поцілунками. То були бурхливі хвилі ще дівоцьких любощів, у котрих уже виразно визначалося чуття матері (Панас Мирний);

Чуттям жінки Орися збагнула, що вона заздрить її материнству (Григорій Тютюнник);

Зося Романовська одразу ж несхибним дівочим чуттям збагнула, що хтось знещастив Христину (М. Стельмах).

(1) Естети́чне чуття́ – розуміння прекрасного.

Літературний критик повинен мати естетичне чуття і добрий художній смак – це аксіома (із журн.);

Збагну́ти се́рцем (се́рде́ньком, чуття́м) див. збагну́ти;

(2) З чуття́м:

а) (робити що) з душевним запалом, гаряче що-небудь робити.

– Отче наш... Да будет воля твоя... – молився хтось із притиском, із чуттям (М. Коцюбинський);

Вона так щиро і з таким чуттям лаяла Діденка і так картинно плюнула, що я не міг їй не повірити (Ю. Яновський);

б) із силою, міцно, дужо.

– Всього доброго, – з чуттям стискає руку міцними пальцями. Він знає, що Дмитро поважає його більш, ніж кого з парубків, і дружбу старшого парубка приймає за честь (М. Стельмах);

(3) Худо́жнє чуття́ – здатність, уміння користуватися художніми засобами, образами при зображенні кого-, чого-небудь.

Для розкриття суворої мужності і самовідданості бійців революції письменник вибрав прості слова, ще раз виявивши художнє чуття, зрілість майстра (з наук. літ.);

(4) Чуття́ мо́ви – здатність мовців відчувати загальнолітературні і стильові мовні норми, оцінювати не тільки обов'язкові, загальноприйняті форми, а й ті, що позначені індивідуальністю мововживання.

Мовці, наділені чуттям мови, у процесі своєї мовної діяльності впливають на вироблення критеріїв мовної норми, поширюють зразки досконалої сучасної літературної мови (з наук. літ.).

△ О́ргани чуття́ див. о́рган.

◇ Почуття́ (чуття́) мі́ри див. почуття́;

(5) Чуття́ (відчуття́, почуття́) лі́ктя – взаємна підтримка, вірність у дружбі, товаришуванні і т. ін.

Він для того й прийшов сюди, щоб у молодого секретаря створилася цілковита певність дій, відчуття дружнього ліктя, на який завжди можна спертися (В. Собко);

Так, люди ті самі. Але вони втратили бойовий дух, віру в перемогу, втратили, нарешті, почуття ліктя товариша, – і тому гинуть безславно (В. Малик);

Всі учасники ансамблю грали в квартетах змалку, здобуваючи ті навики, які їм потім дуже знадобилися – чуття ліктя в ансамблі (із журн.);

(6) Шо́сте (дев'я́те) чуття́ – підсвідоме передбачення чого-небудь, здогад про щось; інтуїція.

Коли корисні копалини залягають неглибоко й ознаки їх є на поверхні, щоб відкрити їх, дослідникові іноді досить і шостого чуття (із журн.);

– Дзень! – почулося. Ракету завалило ліворуч. “Стабілізатор відвалився! – визначив дев'ятим чуттям механік. – Підпаяти не додумались” (А. Крижанівський).