чуття
ЧУТТЯ́, я́, с.
1. Здатність відчувати, сприймати зовнішні подразнення.
Матвій Матвійович — хірург, а в пальцях хірурга, як відомо, підвищене чуття дотику (Вол., Місячне срібло, 1961, 13);
Він [Геракліт] уважає, що власне чуттями вогонь пізнається, І відкидає все інше, по суті таке ж пізнавальне (Зеров, Вибр., 1966, 144);
Смак і нюх людини настільки чутливі, що навіть при найточніших хімічних дослідженнях ми змушені вдаватися до них. Чуття ці дуже індивідуальні (Технол. пригот. їжі, 1957, 11);
// Інстинкт живих істот.
До цього часу залишається загадковим чуття орієнтації у птахів, кажанів, вугрів тощо, які, переміщуючись на багато тисяч кілометрів, згодом завжди повертаються у певне місце для розмноження (Ком. Укр., 11, 1964, 48);
Поштовий голуб мусить бути особливо прив’язаний до свого голубника, і це чуття хлопець настирливо й терпляче виховує у птахів (Донч., І, 1956, 54);
// Фізичний стан, за якого людина здатна свідомо відчувати те, що її оточує; свідомість.
Іваниха тим часом вернулась до чуття, глянула на сина спершу немов непритомно, потім одразу все пригадала (Л. Укр., III, 1952, 560);
// Те саме, що відчуття́ 3.
— Чуття, — говорив В. І. Ленін,— показують реальність; думка і слово — загальне (Логіка, 1953, 11).
∆ О́ргани чуття́ — чутливі органи людини й тварини, які сприймають і аналізують подразнення, що надходять із зовнішнього і внутрішнього середовища.
Органи чуття нерозривно зв’язані з центральною нервовою системою (Шк. гігієна, 1954, 58);
Завдяки органам чуття ми відчуваємо навколишній і незалежно існуючий об’єктивний світ (Рад. літ-во, I, 1965, 20).
◊ Шо́сте чуття́ — особлива, надзвичайна здатність сприймати, вгадувати щось (як доповнення до п’яти чутливих органів людини і тварини).
2. Психофізичне відчуття, якого зазнає людина.
Я походив між ятками, наче на злість собі, повний того нового чуття огиди, що все в мені зростало (Коцюб., II, 1955, 361);
Якось одразу де й поділося в Давида чуття самотності й пригнічений настрій. Знов одчув у собі.. певність і радість (Головко, II, 1957, 80);
У мене якось затупилося тепер почуття прив’язаності до людей, до місця, превалює тільки одне чуття, чуття нового, зміни вражень (Ю. Янов., II, 1958, 87);
"Хазяї-нова" команда, війнувши на Маковея бойовим холодком, мовби повернула йому тимчасово втрачене чуття реальності (Гончар, III, 1959, 440);
// Психічний стан людини, зумовлений її переживаннями, враженнями.
Анеля десь там жде, турбується! Болюче чуття ворухнулося в серці у капітана (Фр., VI, 1951, 430);
Сердечна допомога, що не так би могла закінчитись — смерть же поруч ходила,— піднімає Тимофія у власних очах, наливає радісним чуттям (Стельмах, II, 1962, 202);
// Підсвідоме відчування, розуміння чого-небудь.
Пролетаріат схоплював чуттям, що політична свобода потрібна йому.. (Ленін, 11, 1970, 94);
Орина з гірким чуттям пересвідчилася: затовкло її життя в Калиток, як в глухому лісі прожила (Горд., Чужу ниву.., 1947, 159);
Чуття підказувало йому, що він, зав’язавши цю розмову, зробив перші вірні кроки до свого визволення (Петльов., Хотинці, 1949, 157);
// Передчуття чогось.
Що в моїй пісні біль, і жаль, і туга — Се лиш тому, що склалось так життя. Та є в ній, брате мій, ще нута [нота] друга: Надія, воля, радісне чуття (Фр., XI, 1952, 60);
// Усвідомлення, розуміння чого-небудь; відчуття (у 5 знач.).
Я згадую минулеє життя спокійно, та без радості, без туги: одно із нього виніс я чуття, що я не був у нім щасливий, други [друзі] (Фр., XI, 1952, 156);
Ми, українські радянські письменники, з чуттям великої відповідальності і свідомістю величезної любові повинні йти разом з народом у світозорі далі, шлях до яких нам вказує змах безсмертної правиці Володимира Ілліча, опромінює непереможна сила Комуністичної партії (Рильський, IX, 1962, 185);
Чуття гумору — невід’ємна риса народу, прояв його оптимізму і віри в свої сили (Мист., 6, 1964, 25);
Поетичний твір буде ідейним тоді, коли в його основі лежить якийсь живий образ, факт, враження, чуття автора (Рад. літ-во, 5, 1962, 69);
// Усвідомлення свого ставлення до інших, свого суспільного становища і т. ін.
Спочатку так: немов підкова в руках у тебе гнеться бідна, а потім раптом — мова! мова! Чужа — звучить мені, як рідна. Бо то не просто мова, звуки, не словникові холодини — в них чути труд, і піт, і муки, чуття єдиної родини (Тич., І, 1957, 194);
Десь тут має пройти кінний загін червоного козацтва, висланий переслідувати Махна. Одне слово, класове чуття мусить само вам підказати, по кому і як (Гончар, II, 1959, 238);
// Здатність відчувати, розуміти що-небудь, чутливість до чого-небудь.
Стислість викладу вимагає від письменника особливої уваги до слова, особливого чуття мови. Чуття живої народної мови з усіма багатствами її відтінків ніколи не зраджує Стефаника (Укр. літ., 9, 1957,300).
Естети́чне чуття́ — розуміння прекрасного.
Літературний критик повинен мати естетичне чуття і добрий художній смак — це аксіома (Вітч., 4, 1963, 125);
Худо́жнє чуття́ — здатність, уміння користуватися художніми засобами, образами при зображенні кого-, чого-небудь.
Для розкриття суворої мужності і самовідданості бійців революції письменник вибрав прості слова, ще раз виявивши художнє чуття, зрілість майстра (Мова і стиль "Вершників", 1955, 44);
Чуття́ лі́ктя — те саме, що Почуття́ лі́ктя ( див. лі́коть).
Готовність допомогти товаришеві, чуття ліктя — риси, завжди властиві радянській людині (Рад. Укр., 6.IV 1961, 1).
3. Здатність переживати, палко відгукуватися на життєві події, душевно захоплюватися чим-небудь.
[Співець:] Нікчемна в них радість і втіха нікчемна, Усяк з них за себе лиш дбає, І що ж для них туга співецька таємна? Чуття у них в серці немає (Л. Укр., І, 1951, 344);
Солдати, друзі бойові, ви все снитесь мені; Про вас думки — куди не йду, чуття найкращі — вам (Гонч., Вибр., 1959, 207);
// Душевність, сердечність, чуйність.
Аж ось полегшало життя; Немов прокинулось чуття В душі тюремників моїх Навдивовижу: серцю їх Кайдани, смерть за гич [ніщо] були… (Граб., І, 1959, 407);
І у зболілому серці — зболілому видом оцеї Нужди, і горя, і сліз, що зветься руським селом,— Теплі, гуманні чуття постають (Фр., XIII, 1954, 307);
// Хвилювання, душевне піднесення, порив.
Безрадність людського життя В нас одбере до краю сили,— І от з душі спливе чуття — В сльозах припасти до могили (Граб., І, 1959, 160).
З чуття́м робити що:
а) з душевним запалом, гаряче що-небудь робити.
— Отче наш… Да будет воля твоя…— молився хтось із притиском, із чуттям (Коцюб., І, 1955, 345);
Вона так щиро і з таким чуттям лаяла Діденка і так картинно плюнула, що я не міг їй не повірити (Ю. Янов., І, 1954, 62);
б) з силою, міцно, дужо.
— Всього доброго, — з чуттям стискає руку міцними пальцями. Він знає, що Дмитро поважає його більш, ніж кого з парубків, і дружбу старшого парубка приймає за честь (Стельмах, II, 1962, 410).
4. Глибоке відчуття потягу до кого-небудь, душевної прихильності; любов.
Дружили ми, а пройдуть літа, І, може, стрінемось не ті; Душа, мов пустка неогріта, Перехолоне у чутті (Граб., І, 1959, 65);
— Не хочу тобі з сього робити ніякої догани,— спокійно мовив Іван,— а тільки остерігаю тебе, що граф — чоловік не гідний твого чуття (Фр., III, 1950, 167);
Якби помножити любов усіх людей, ту, що була, що є й що потім буде, то буде ніч. Моя ж любов, як день, не знають ще чуття такого люди (Сос., І, 1957, 235);
// Своєрідне інстинктивне відчуття, відчування, властиве кому-небудь.
"Рибонько!.. серденько!.." — оберталася вона до хрещеника, окриваючи його гарячими поцілунками. То були бурхливі хвилі ще дівоцьких любощів, у котрих уже виразно визначалося чуття матері (Мирний, І, 1949, 367);
Чуттям жінки Орися збагнула, що вона заздрить її материнству (Тют., Вир, 1964, 455);
Зося Романовська одразу ж несхибним дівочим чуттям збагнула, що хтось знещастив Христину (Стельмах, І, 1962, 277).
Значення в інших словниках
- чуття — Почуття, почування, мн. ір. сантименти; (підсвідоме) інстинкт, відчування, передчуття; (огиди) відчуття; (гумору) розуміння; (глибоке, до коханої) любов; ФР. душевність, сердечність, чуйність <н. з чуттям>, свідомість, пам'ять <н. упав без чуття>, єство <н. збагнула чуттям жінки>. Словник синонімів Караванського
- чуття — I відчуття, нюх (перен.), передчуття, почуття Фразеологічні синоніми: естетичне чуття; художнє чуття; чуття ліктя; шосте чуття II див. почуття Словник синонімів Вусика
- чуття — [чут':а] -т':а, р. мн. -т':іў Орфоепічний словник української мови
- чуття — ЧУТТЯ́, я́, с. 1. Здатність відчувати, сприймати зовнішні подразнення. Матвій Матвійович – хірург, а в пальцях хірурга, як відомо, підвищене чуття дотику (І. Словник української мови у 20 томах
- чуття — чуття́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- чуття — -я, с. 1》 Здатність відчувати, сприймати зовнішні подразнення. || Інстинкт живих істот. || Фізичний стан, за якого людина здатна свідомо відчувати те, що її оточує; свідомість. || Те саме, що відчуття 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
- чуття — чуття́ (відчуття́) лі́ктя. Взаємна підтримка, вірність у дружбі, товаришуванні і т. ін. Всі учасники ансамблю грали в квартети змалку, здобуваючи ті навики, які їм потім дуже знадобилися — чуття ліктя в ансамблі, інтонації, нюансах (З журналу)... Фразеологічний словник української мови
- чуття — ВІДЧУТТЯ́ (сприймання органами чуття навколишнього світу), ЧУТТЯ́, ВІДЧУВА́ННЯ, ПОЧУВА́ННЯ, ПОЧУТТЯ́ рідше. Дотикові відчуття; Відомо, що будь-який смак складається з чотирьох відчуттів: солодкого, солоного, кислого й гіркого (з журналу)... Словник синонімів української мови
- чуття — Чуття́, -ття́, -ттю́, -ття́м; чуття́, чутті́в, чуття́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- чуття — Чуття, -тя с. Чувство. Вх. Лем. 483. Тільки чуття шаноби людських звичаїв вдержало його на місці. Левиц. І. 235. Словник української мови Грінченка