шаленіти

ШАЛЕНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.

1. Ставати надмірно збудженим від якогось сильного почуття.

Коронний гетьман Януш Радзівілл, в оточенні свого почту, стояв біля намету, накинувши на голову відлогу киреї, шаленіючи від люті (Н. Рибак);

З краю в край колона на скоку весело палила в небо з тисяч карабінів і автоматів, палила з чого попало, салютуючи своїй нестримній радості, шаленіючи від захвату (О. Гончар);

Комісар Шакерт шаленів. Він знову дзвонив коменданту збірного пункту, дзвонив у поліцію (Д. Бедзик);

// Бурхливо виявляти надзвичайне хвилювання, збудження, несамовитість, лють.

Хіба ж не дивна ця їхня планета Земля .. з університетами, з хмарочосами, з підземними палацами метро і спортивними аренами, де шаленіють зараз десятки тисяч болільників (О. Гончар);

В кімнаті тим часом, п'яно розмахуючи руками, шаленів Ханенко (М. Стельмах);

// Нестримно виявлятися.

В Німеччині творилися страшні діла. Шаленіли політичні пристрасті фашизму (Іван Ле);

// Виражати стан надзвичайного збудження, несамовитості, нестямності (про обличчя, погляд і т. ін.).

– Я тобі перехрещуся! Ще й баньки вилупив! – одразу шаленіє синюшне, схоже на вісімку обличчя [полісовщика] (М. Стельмах).

2. Виявлятися з надзвичайною силою, бурхливо, бути дуже сильним (перев. про явища природи, стихійні явища).

Вогонь шаленів, скакав, перевертався, танцював серед диму, п'явся догори (М. Коцюбинський);

Сонце пече. Сонце шаленіє (О. Донченко);

Шаленіє, реве розгніване море (І. Цюпа);

Шаленіє вітер над Дніпром: високі хвилі накочуються на берег (з газ.);

// Інтенсивно, з запалом грати, співати і т. ін.

Гармошка шаленіла. Васько так широко й ретельно розтягав міхи, так швидко перебирав пальцями, що, здавалось, ось-ось вона лопне від напруження (І. Кириленко);

// Набувати надзвичайно великого напруження у своєму перебігу (про бій, штурм і т. ін.).

Уже й на кручах поблизу тинів Бій закипав, як вир, і шаленів... (Л. Первомайський);

Штурм шаленіє. Викручує, трясе, шматує дамбу (О. Гончар);

// Діяти інтенсивно, напружено (про вогнепальну зброю).

Надворі була ніч, шаленіли фашистські кулемети, стріляючи в темряву (І. Багмут).

3. Бути в нестримному, стрімкому русі;

// Надзвичайно швидко щось виконувати, робити.

На кону шаленів якийсь парубок, такий рухливий, же [що] здавалося, що їх там принаймні п'ять (О. Ільченко).

4. Діяти нерозумно, нерозсудливо;

// Те саме, що божево́літи 1.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шаленіти — Лютувати, скаженіти, казитися, сатаніти, навісніти; (- пристрасті) вирувати, нуртувати, палати; п! БОЖЕВОЛІТИ. Словник синонімів Караванського
  2. шаленіти — див. вирувати; сердитися Словник синонімів Вусика
  3. шаленіти — [шалеин’ітие] -н'ійу, -н'ійеиш Орфоепічний словник української мови
  4. шаленіти — шалені́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  5. шаленіти — -ію, -ієш, недок. 1》 Ставати надмірно збудженим від якогось сильного почуття. || Бурхливо виявляти надзвичайне хвилювання, збудження, несамовитість, лють. || Нестримно виявлятися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. шаленіти — БОЖЕВО́ЛІТИ (ставати психічним хворим; узагалі втрачати здоровий глузд), БЕЗУ́МІТИ рідко; НАВІСНІ́ТИ підсил., СКАЖЕНІ́ТИ підсил., ШАЛЕНІ́ТИ підсил., ШАЛІ́ТИ підсил., НАВІЖЕНІ́ТИ підсил., рідше (втрачати розум, здоровий глузд). "Невже те все видалось мені?... Словник синонімів української мови
  7. шаленіти — ШАЛЕНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. 1. Ставати надмірно збудженим від якогось сильного почуття. Коронний гетьман Януш Радзівілл, в оточенні свого почту, стояв біля намету, накинувши на голову відлогу киреї, шаленіючи від люті (Рибак, Переясл. Словник української мови в 11 томах