шаленіти
ШАЛЕНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.
1. Ставати надмірно збудженим від якогось сильного почуття.
Коронний гетьман Януш Радзівілл, в оточенні свого почту, стояв біля намету, накинувши на голову відлогу киреї, шаленіючи від люті (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 471);
З краю в край колона на скоку весело палила в небо з тисяч карабінів і автоматів, палила з чого попало, салютуючи своїй нестримній радості, шаленіючи від захвату (Гончар, III, 1959, 437);
Комісар Шакерт шаленів. Він знову дзвонив коменданту збірного пункту, дзвонив у поліцію (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 140);
// Бурхливо виявляти надзвичайне хвилювання, збудження, несамовитість, лють.
Хіба ж не дивна ця їхня планета Земля.. з університетами, з хмарочосами, з підземними палацами метро і спортивними аренами, де шаленіють зараз десятки тисяч болільників (Гончар, Тронка, 1963, 229);
В кімнаті тим часом, п’яно розмахуючи руками, шаленів Ханенко (Стельмах, II, 1962, 358);
Хай шаленіють За океаном, Хочемо миру! Віримо в нього! (Гірник, Сонце.., 1958, 161);
А ворог шаленів. У безсилій люті він чинив страшні кривди мирним людям (Ком. Укр., 10, 1969, 36);
// Нестримно виявлятися.
В Німеччині творилися страшні діла. Шаленіли політичні пристрасті фашизму (Ле, Опов. та нариси, 1950, 52);
// Виражати стан надзвичайного збудження, несамовитості, нестямності (про обличчя, погляд і т. ін.).
— Я тобі перехрещуся! Ще й баньки вилупив! — одразу шаленіє синюшне, схоже на вісімку обличчя [полісовщика] (Стельмах, І, 1962, 463).
2. Виявлятися з надзвичайною силою, бурхливо, бути дуже сильним (перев. про явища природи, стихійні явища).
Вогонь шаленів, скакав, перевертався, танцював серед диму, п’явся догори (Коцюб., І, 1955, 219);
Сонце пече. Сонце шаленіє (Донч., II, 1956, 134);
Шаленіє, реве розгніване море (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 181);
Шаленів вітер над Дніпром: високі хвилі накочуються на берег (Веч. Київ, 6.III 1968, 3);
// Інтенсивно, з запалом грати, співати і т. ін.
Гармошка шаленіла. Васько так широко й ретельно розтягав міхи, так швидко перебирав пальцями, що, здавалось, ось-ось вона лопне від напруження (Кир., Вибр., 1960, 183);
// Набувати надзвичайно великого напруження у своєму перебігу (про бій, штурм і т. ін.).
Уже й на кручах поблизу тинів Бій закипав, як вир, і шаленів… (Перв., II, 1958, 191);
Штурм шаленіє. Викручує, трясе, шматує дамбу (Гончар, III, 1959, 365);
// Діяти інтенсивно, напружено (про вогнепальну зброю).
Надворі була ніч, шаленіли фашистські кулемети, стріляючи в темряву, туди, звідки з’явилися радянські розвідники (Багмут, Щасл. день.., 1951, 87).
3. Бути у нестримному, стрімкому русі;
// Надзвичайно швидко щось виконувати, робити.
На кону шаленів якийсь парубок, такий рухливий, же здавалося, що їх там принаймні п’ять (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 190).
4. Діяти нерозумно, нерозсудливо;
// Те саме, що божево́літи 1.
Значення в інших словниках
- шаленіти — Лютувати, скаженіти, казитися, сатаніти, навісніти; (- пристрасті) вирувати, нуртувати, палати; п! БОЖЕВОЛІТИ. Словник синонімів Караванського
- шаленіти — див. вирувати; сердитися Словник синонімів Вусика
- шаленіти — [шалеин’ітие] -н'ійу, -н'ійеиш Орфоепічний словник української мови
- шаленіти — ШАЛЕНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. 1. Ставати надмірно збудженим від якогось сильного почуття. Коронний гетьман Януш Радзівілл, в оточенні свого почту, стояв біля намету, накинувши на голову відлогу киреї, шаленіючи від люті (Н. Словник української мови у 20 томах
- шаленіти — шалені́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- шаленіти — -ію, -ієш, недок. 1》 Ставати надмірно збудженим від якогось сильного почуття. || Бурхливо виявляти надзвичайне хвилювання, збудження, несамовитість, лють. || Нестримно виявлятися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шаленіти — БОЖЕВО́ЛІТИ (ставати психічним хворим; узагалі втрачати здоровий глузд), БЕЗУ́МІТИ рідко; НАВІСНІ́ТИ підсил., СКАЖЕНІ́ТИ підсил., ШАЛЕНІ́ТИ підсил., ШАЛІ́ТИ підсил., НАВІЖЕНІ́ТИ підсил., рідше (втрачати розум, здоровий глузд). "Невже те все видалось мені?... Словник синонімів української мови