шкодити

ШКО́ДИТИ, джу, диш, недок.

1. що, чим і з дод. Завдавати шкоди (див. шко́да¹ 1).

Погане панібратство шкодить І доброго нінащо зводить (Л. Глібов);

– Чого це так у степу заманулося зимувати? – пита прикажчик. – Тут, біля села – ліси та яри, звір шкодить (Панас Мирний);

Тепер було Климові важко, немов люди підстерегли його таємні надії й мають замір шкодити (С. Васильченко);

Все ховайте: і одежу, й їжу, – хто чим може, шкодьте ворогам!.. (В. Сосюра);

Справді, треба було б приходить, Правду кажете, далебі. Бо хто пізно ходить – той шкодить. Не кому, а, звичайно, собі (Л. Первомайський);

Суховії шкодять навіть за умов зрошення, а сильні вітри роздувають ґрунт, перетворюючись у чорні бурі (з наук. літ.);

// Пустувати, бешкетувати.

Він бився з хлопцями на вулиці, тікав з уроків, просився до товариша і їхав на Дніпро, каявся у всьому, обіцяв виправитися і знову шкодив (І. Сенченко);

// Те саме, що заважа́ти.

Я сама тепер бачу, що моя книжка вийшла занадто сумна, і се шкодить доброму враженню (Леся Українка);

[Олексій:] Зайвий розум не завжди бува в пригоді людині, часто розум і шкодить, – все залежить від умов, в яких чоловік існує (М. Кропивницький);

Іноді Маковейчиків талант йому ж і шкодить (О. Гончар).

2. тільки 3 ос. Бути шкідливим для здоров'я людей, тварин, росту рослин; вадити.

Мушу працювати годин по 10–12 на добу, а це шкодить (М. Коцюбинський);

Звикнувши занадто бути лежнем, можна справді дійти до такого, що потім уже найменша робота буде шкодити (Леся Українка);

– Духота не лиш мені шкодить, але й моїй пшениці (Л. Мартович);

Темрява так само шкідлива для очей, як і яскраве сонячне світло .. Шкодить очам і безсоння (з наук.-попул. літ.).

◇ (1) Не шко́дить, з дієсл. – варто, слід би.

А ви записуйте, не шкодить Такую річ і записать. Бо се не казка, а билиця. Або бувальщина, сказать (Т. Шевченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

шкодити

Значення в інших словниках