1. Фразеологічний словник української мови

шкодити

не шко́дить, з дієсл. Варто, слід би. А ви записуйте, не шкодить Такую річ і записать. Бо се не казка, а билиця. Або бувальщина, сказать (Т. Шевченко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шкодити — (здоров'ю) вадити, завдавати шкоди, іти на шкоду; (кому) капостити, ставити дрючки в колеса, ПЕРЕШКОДЖАТИ, заважати; п! РОЗЛАДНУВАТИ, ПСУВАТИ. Словник синонімів Караванського
  2. шкодити — I натворяти, насвинячувати, паскудити, потворити, свинячити Фразеологічні синоніми: коїти (робити, творити, чинити) безчинства; робити бридь; робити гидь; робити неподобства; робити паскудства; робити шкоду II див. кривдити; пустувати Словник синонімів Вусика
  3. шкодити — [шкодиетие] -оджу, -диеш; нак. шкод', шкод'теи Орфоепічний словник української мови
  4. шкодити — ШКО́ДИТИ, джу, диш, недок. 1. що, чим і з дод. Завдавати шкоди (див. шко́да¹ 1). Погане панібратство шкодить І доброго нінащо зводить (Л. Глібов); – Чого це так у степу заманулося зимувати? – пита прикажчик. Словник української мови у 20 томах
  5. шкодити — шко́дити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  6. шкодити — -джу, -диш, недок. 1》 перех. і неперех. Завдавати шкоди (див. шкода I 1)). || Пустувати, бешкетувати. || Те саме, що заважати. 2》 тільки 3 ос., неперех. Бути шкідливим для здоров'я людей, тварин, росту рослин; вадити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. шкодити — ЗАВАЖА́ТИ (бути на перешкоді кому-, чому-небудь, ставати перешкодою в чомусь), ПЕРЕШКОДЖА́ТИ, ШКО́ДИТИ, ПЕРЕБИВА́ТИ, ПЕРЕБАРАНЧА́ТИ розм., ПЕРЕ́ЧИТИ рідше, СУПЕРЕ́ЧИТИ рідше. — Док.: зава́дити, перешко́дити, зашко́дити, пошко́дити, переби́ти. Словник синонімів української мови
  8. шкодити — Шко́дити, шко́джу, -диш, -дять; не шкодь, не шко́дьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. шкодити — ШКО́ДИТИ, джу, диш, недок. 1. перех. і неперех. Завдавати шкоди ( див. шко́да¹ 1). Погане панібратство шкодить І доброго нінащо зводить (Гл., Вибр., 1951, 140); — Чого це так у степу заманулося зимувати? — пита прикажчик. Словник української мови в 11 томах
  10. шкодити — Шко́дити, -джу, -диш гл. 1) Вредить, приносить вредъ, убытокъ. Не один козак сам собі шкоду шкодив, що від молодої жінки у військо ходив. ЗОЮР. І. 215. Хто пізно ходить, той сам собі шкодить. Ном. № 11954. 2) Проказничать. Словник української мови Грінченка