шкодити
ШКО́ДИТИ, джу, диш, недок.
1. перех. і неперех. Завдавати шкоди ( див. шко́да¹ 1).
Погане панібратство шкодить І доброго нінащо зводить (Гл., Вибр., 1951, 140);
— Чого це так у степу заманулося зимувати? — пита прикажчик.— Тут, біля села — ліси та яри, звір шкодить (Мирний, IV, 1955, 237);
Тепер було Климові важко, немов люди підстерегли його таємні надії й мають замір шкодити (Вас., І, 1959, 97);
Все ховайте: і одежу, й їжу,— хто чим може, шкодьте ворогам!.. (Сос., II, 1958, 491);
Справді, треба було б приходить, Правду кажете, далебі. Бо хто пізно ходить — той шкодить. Не кому, а, звичайно, собі (Перв., II, 1958, 117);
Суховії шкодять навіть за умов зрошення, а сильні вітри роздувають грунт, перетворюючись у чорні бурі (Хлібороб Укр., 6, 1969, 30);
// Пустувати, бешкетувати.
Він бився з хлопцями на вулиці, тікав з уроків, просився до товариша і їхав на Дніпро, каявся у всьому, обіцяв виправитися і знову шкодив (Сенч., Опов., 1959, 27);
// Те саме, що заважа́ти.
Я сама тепер бачу, що моя книжка вийшла занадто сумна, і се шкодить доброму враженню (Л. Укр., V, 1956, 92);
[Олексій:] Зайвий розум не завжди бува в пригоді людині, часто розум і шкодить,— все залежить від умов, в яких чоловік існує (Кроп., V, 1959, 547);
Іноді Маковейчиків талант йому ж і шкодить (Гончар, III, 1959, 56).
2. тільки 3 ос., неперех. Бути шкідливим для здоров’я людей, тварин, росту рослин; вадити.
Мушу працювати годин по 10-12 на добу, а це шкодить (Коцюб., III, 1956, 280);
Звикнувши занадто бути лежнем, можна справді дійти до такого, що потім уже найменша робота буде шкодити (Л. Укр., V, 1956, 425);
— Духота не лиш мені шкодить, але й моїй пшениці (Март., Тв., 1954, 38);
Темрява так само шкідлива для очей, як і яскраве сонячне світло.. Шкодить очам і безсоння (Наука.., 9, 1973, 40).
∆ Не шко́дить; Не шко́дило б — варто, варто б, слід, слід би, не зайве.
А ви записуйте, не шкодить Такую річ і записать. Бо се не казка, а билиця. Або бувальщина, сказать (Шевч., II, 1963, 267).
Значення в інших словниках
- шкодити — (здоров'ю) вадити, завдавати шкоди, іти на шкоду; (кому) капостити, ставити дрючки в колеса, ПЕРЕШКОДЖАТИ, заважати; п! РОЗЛАДНУВАТИ, ПСУВАТИ. Словник синонімів Караванського
- шкодити — I натворяти, насвинячувати, паскудити, потворити, свинячити Фразеологічні синоніми: коїти (робити, творити, чинити) безчинства; робити бридь; робити гидь; робити неподобства; робити паскудства; робити шкоду II див. кривдити; пустувати Словник синонімів Вусика
- шкодити — [шкодиетие] -оджу, -диеш; нак. шкод', шкод'теи Орфоепічний словник української мови
- шкодити — ШКО́ДИТИ, джу, диш, недок. 1. що, чим і з дод. Завдавати шкоди (див. шко́да¹ 1). Погане панібратство шкодить І доброго нінащо зводить (Л. Глібов); – Чого це так у степу заманулося зимувати? – пита прикажчик. Словник української мови у 20 томах
- шкодити — шко́дити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- шкодити — -джу, -диш, недок. 1》 перех. і неперех. Завдавати шкоди (див. шкода I 1)). || Пустувати, бешкетувати. || Те саме, що заважати. 2》 тільки 3 ос., неперех. Бути шкідливим для здоров'я людей, тварин, росту рослин; вадити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шкодити — не шко́дить, з дієсл. Варто, слід би. А ви записуйте, не шкодить Такую річ і записать. Бо се не казка, а билиця. Або бувальщина, сказать (Т. Шевченко). Фразеологічний словник української мови
- шкодити — ЗАВАЖА́ТИ (бути на перешкоді кому-, чому-небудь, ставати перешкодою в чомусь), ПЕРЕШКОДЖА́ТИ, ШКО́ДИТИ, ПЕРЕБИВА́ТИ, ПЕРЕБАРАНЧА́ТИ розм., ПЕРЕ́ЧИТИ рідше, СУПЕРЕ́ЧИТИ рідше. — Док.: зава́дити, перешко́дити, зашко́дити, пошко́дити, переби́ти. Словник синонімів української мови
- шкодити — Шко́дити, шко́джу, -диш, -дять; не шкодь, не шко́дьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- шкодити — Шко́дити, -джу, -диш гл. 1) Вредить, приносить вредъ, убытокъ. Не один козак сам собі шкоду шкодив, що від молодої жінки у військо ходив. ЗОЮР. І. 215. Хто пізно ходить, той сам собі шкодить. Ном. № 11954. 2) Проказничать. Словник української мови Грінченка