шкода

му́дрий по шко́ді, жарт. Той, хто, зазнавши втрат, збитків, невдач, став дуже обачним і далекоглядним; той, хто пізно став розумним. Мудрий шляхтич по шкоді, як коня вкрали, то стайню замкнув (Укр.. присл..); Виявився він мудрим по шкоді, як кажуть. Стільки помилок допущено (З газети).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шкОда — Втрати, збитки; (від худоби) спаш; ФР. кривда, с. злочин; (невелика) ЖМ. біда; (місце завданої шкоди) пошкодження, ушкодження; (чия) ЖМ. провина; (хто) пустун, збитошник, шибеник; ЯК ПР. жаль, не варто. Словник синонімів Караванського
  2. шкодА — пр., марно, даремно, ДАРМА. Словник синонімів Караванського
  3. шкода — Істотна шкода, заподіяна національному товаровиробнику, або загроза заподіяння такої Ш. національному товаровиробнику, або істотна перешкода створенню чи розширенню національним товаровиробником виробництва подібного товару. Словник термінів законодавства України
  4. шкода — див. бешкетник; капость Словник синонімів Вусика
  5. шкода — рос. ущерб у цивільному праві — знищення або зменшення особистого чи суспільного блага. Майнову Ш., виражену в грошовій формі, називають збитком. Eкономічна енциклопедія
  6. шкода — ШКО́ДА¹, и, ж. 1. Матеріальні втрати; збитки. Де незгода, там часто шкода (прислів'я); Де п'ють, то там і ллють, без шкоди не бува (П. Словник української мови у 20 томах
  7. шкода — шко́да 1 іменник жіночого роду втрата, збиток, псування шко́да 2 іменник чоловічого або жіночого роду, істота пустун; бешкетник розм. шко́да́ 3 присудкове слово жаль незмінювана словникова одиниця шкода́ присудкове слово марно, даремно, некорисно незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  8. шкода — Не так шкода, як невигода. Не коштовна річ, та конечна. Така шкода, якби ударив прутом по воді. Ніякої шкоди нема. Вода розступиться як ударити прутом і назад зійдеться. Шкода тебе, шкода й мене. Оправдання вірителя, який упоминався довгу у прикрий час. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. шкода — (-и) ж.; крим. 1. тюр. В'язень, який краде в співкамерників. БСРЖ, 693; СЖЗ, 115. 2. Дрібний хуліган; капосник. БСРЖ, 693; СЖЗ, 115; ЯБМ, 2, 558. Словник жарґонної лексики української мови
  10. шкода — I шк`ода-и, ж. 1》 Матеріальні втрати; збитки. || Людські жертви; втрата когось. || Збитки, втрати, неприємності тощо, що є наслідком яких-небудь дій, учинків. Матеріальна шкода — майнові та/чи грошові збитки, спричинені юридичній або фізичній особі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  11. шкода — ЗБИ́ТОК перев. мн. (матеріальна втрата), УТРА́ТА (ВТРА́ТА) мн., НА́КЛА́Д розм.; ПРО́ГРАШ (перев. внаслідок азартної гри). Дорожив (Кіндрат) власним добром, не допускав збитків (О. Словник синонімів української мови
  12. шкода — Шко́да́, присл. шко́да, -ди; шко́ди, шкод Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. шкода — ШКО́ДА¹, и, ж. 1. Матеріальні втрати; збитки. Де незгода, там часто шкода (Укр.. присл.., 1963, 157); Де п’ють, то там і ллють, без шкоди не бува (Г.-Арт., Байки.. Словник української мови в 11 томах
  14. шкода — Шко́да, -ди ж. 1) Вредъ, убытокъ. Шкода нікому не мила. Ном. № 2301. Слова шкоди не нагородять. Ном. № 2299. Въ частности: потрава. Воли в шкоді заняв. Гуси як ідуть у шкоду, дак і розмовляють: по два на колосок, по два на колосок. Грин. І. 252. Словник української мови Грінченка