шкода
I шк`ода-и, ж.
1》 Матеріальні втрати; збитки.
|| Людські жертви; втрата когось.
|| Збитки, втрати, неприємності тощо, що є наслідком яких-небудь дій, учинків.
Матеріальна шкода — майнові та/чи грошові збитки, спричинені юридичній або фізичній особі.
Моральна шкода — страждання, заподіяні фізичній особі внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, ін. негативні наслідки морального характеру.
|| розм. Щось зіпсоване, ушкоджене, знівечене.
|| рідко. Те саме, що біда1 1.
|| перев. з прикм. у, до. Посіви, трави і т. ін., що їх знищують тварини, завдаючи збитків кому-небудь.
2》 розм. Те саме, що пустун.
3》 розм. Те саме, що вина 1).
II шк`од`априсудк. сл.
1》 кого, чого, без додатка і з інфін. Про жалість (у 1 знач.), співчуття до кого-, чого-небудь; жаль.
2》 чого, без додатка, з інфін. і зі спол. що. Про почуття прикрості з приводу втрати чого-небудь.
3》 чого і з інфін. Про небажання витрачати, віддавати що-небудь, позбуватися чогось.
4》 тільки шкода, розм. Марно, даремно.
Значення в інших словниках
- шкОда — Втрати, збитки; (від худоби) спаш; ФР. кривда, с. злочин; (невелика) ЖМ. біда; (місце завданої шкоди) пошкодження, ушкодження; (чия) ЖМ. провина; (хто) пустун, збитошник, шибеник; ЯК ПР. жаль, не варто. Словник синонімів Караванського
- шкодА — пр., марно, даремно, ДАРМА. Словник синонімів Караванського
- шкода — Істотна шкода, заподіяна національному товаровиробнику, або загроза заподіяння такої Ш. національному товаровиробнику, або істотна перешкода створенню чи розширенню національним товаровиробником виробництва подібного товару. Словник термінів законодавства України
- шкода — див. бешкетник; капость Словник синонімів Вусика
- шкода — рос. ущерб у цивільному праві — знищення або зменшення особистого чи суспільного блага. Майнову Ш., виражену в грошовій формі, називають збитком. Eкономічна енциклопедія
- шкода — ШКО́ДА¹, и, ж. 1. Матеріальні втрати; збитки. Де незгода, там часто шкода (прислів'я); Де п'ють, то там і ллють, без шкоди не бува (П. Словник української мови у 20 томах
- шкода — шко́да 1 іменник жіночого роду втрата, збиток, псування шко́да 2 іменник чоловічого або жіночого роду, істота пустун; бешкетник розм. шко́да́ 3 присудкове слово жаль незмінювана словникова одиниця шкода́ присудкове слово марно, даремно, некорисно незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- шкода — Не так шкода, як невигода. Не коштовна річ, та конечна. Така шкода, якби ударив прутом по воді. Ніякої шкоди нема. Вода розступиться як ударити прутом і назад зійдеться. Шкода тебе, шкода й мене. Оправдання вірителя, який упоминався довгу у прикрий час. Приповідки або українсько-народня філософія
- шкода — (-и) ж.; крим. 1. тюр. В'язень, який краде в співкамерників. БСРЖ, 693; СЖЗ, 115. 2. Дрібний хуліган; капосник. БСРЖ, 693; СЖЗ, 115; ЯБМ, 2, 558. Словник жарґонної лексики української мови
- шкода — му́дрий по шко́ді, жарт. Той, хто, зазнавши втрат, збитків, невдач, став дуже обачним і далекоглядним; той, хто пізно став розумним. Мудрий шляхтич по шкоді, як коня вкрали, то стайню замкнув (Укр.. присл..); Виявився він мудрим по шкоді, як кажуть. Стільки помилок допущено (З газети). Фразеологічний словник української мови
- шкода — ЗБИ́ТОК перев. мн. (матеріальна втрата), УТРА́ТА (ВТРА́ТА) мн., НА́КЛА́Д розм.; ПРО́ГРАШ (перев. внаслідок азартної гри). Дорожив (Кіндрат) власним добром, не допускав збитків (О. Словник синонімів української мови
- шкода — Шко́да́, присл. шко́да, -ди; шко́ди, шкод Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- шкода — ШКО́ДА¹, и, ж. 1. Матеріальні втрати; збитки. Де незгода, там часто шкода (Укр.. присл.., 1963, 157); Де п’ють, то там і ллють, без шкоди не бува (Г.-Арт., Байки.. Словник української мови в 11 томах
- шкода — Шко́да, -ди ж. 1) Вредъ, убытокъ. Шкода нікому не мила. Ном. № 2301. Слова шкоди не нагородять. Ном. № 2299. Въ частности: потрава. Воли в шкоді заняв. Гуси як ідуть у шкоду, дак і розмовляють: по два на колосок, по два на колосок. Грин. І. 252. Словник української мови Грінченка