штука

ШТУ́КА¹, и, ж.

1. Окремий предмет із числа однорідних, який беруть за одиницю рахунку (перев. в поєднанні із словами на позначення кількості).

Жив на Ганчарівці хазяїн заможний. Було і товару скільки там штук, було й поле, був і ліс (Г. Квітка-Основ'яненко);

Чи зважишся замовляти у Корицького 6 штук, чи зовсім одмовишся від фотографій? (М. Коцюбинський);

Хазяйка спекла штук із п'ять картоплин (І. Нехода);

Одразу ж після запису в сільвиконкомі всім добровольцям було видано зброю – старі трьохлінійні гвинтівки та по п'ять штук патронів до них (О. Гончар).

2. заст. Частина чого-небудь, що є сама по собі окремою цілою річчю, предметом; шматок.

Вершок древа зеленого. Штука льоду студеного. Штука льоду розтопиться, Наша милість розійдеться (з народної пісні);

І в тисячні боки розприскалися штуки Та відривки скали (І. Франко).

3. Непочатий сувій матерії певної довжини, який надходить з фабрики для продажу.

Прийшов мужик до крамниці. Сукно оглядає... Перекинув штук зо двадцять – Все не добирає... (С. Руданський);

Купка козаків, скинувшись на голос сотника, похапцем щось прикрила собою, але Лец-Отаманів устиг примітити на підлозі штуки різної мануфактури (П. Панч);

Крам розмотували з штук і стелили собі під ноги, як килими (Ю. Смолич).

4. розм. Взагалі яка-небудь річ, явище, обставина і т. ін.

Найдорожча штука – висів у неї на стіні пан мальований .. – її батько покійний, князь вельможний (Марко Вовчок);

[Парубок 2:] Добру оце ви штуку, Тарасе Олександровичу, вигадали, цю касу! А є ж там тисяча? [Тарас:] Це вже треба в касира питати (Б. Грінченко);

– Не турбуйтеся, товаришу Мартине! – жартуючи, заспокоюю. – До того часу, доки ви постарієте, наша наука винайде таку штуку, що не дозволить нам умирати (Мирослав Ірчан);

Кілька разів пробував [Платон] зготувати борщ, але з тієї штуки нічого не вийшло (М. Зарудний);

Я ще раз оглянув олівець, покрутив у нього ричажок. Хороша штука (Л. Смілянський);

Смагляві обличчя знову ворухнулись усміхами, коли вони, понахилявшись, стали розглядати Віталіїв передавач, змонтований із хаосу шурупів, примітивну, кустарну штуку в грубій коробці (О. Гончар);

Не штука наука, а штука розум (прислів'я);

// Окремий витвір мистецтва.

На столах, на канапі лежали всякі штуки, повиплітувані й повишивані з гарусу (І. Нечуй-Левицький);

Я взагалі не великий любитель музики, але деякі штуки роблять на мене потрясаюче вражіння (І. Франко);

Всі в хаті грали або, щонайменше, співали. Всі до одного. Різниця в хатній музиці була лише та, що по разові зачувалися з одчинених вікон соната Бетховена, штука Ліста, вправи Фільда, Гельмера (О. Кобилянська);

Все на світі він знав, усе вмів. І за бджолою доглянути, і отакенного щупака на мілководді впіймати, і найхимернішу штуку з дерева вирізати (Л. Дмитерко);

// Щось складне, незвичайне, несподіване і т. ін.

– Це, брат, тонка штука – показувати себе на повен зріст. Або, як сказав один мій приятель: за життя накладати собі в кишені бронзи (Ю. Бедзик);

Багато є всяких звуків. Це дуже цікаво, як це вони між собою балакають, сперечаються, гиркаються чи милуються. Дуже цікава штука музика... (Ю. Смолич);

– Ревнощі – це, брат, така штука, що з чоловіка може звіра зробити! (А. Головко);

// Людина, яка має незвичайні якості, є загадкою для оточення і т. ін.; хитра, потайна людина.

Опанас хоч молоденький, та бувала штука: Догадавсь, що в серці дядька шипотить гадюка (М. Макаровський);

– Не хочу я пускать на вітер поговору, А тільки – я його пізнав... О, то чернець! То штука!.. (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича);

– А коли ми таких, як Роман, зараз не скрутимо, то, гляди, потім ще не таке він одчубучить. Роман – то штука! (М. Стельмах).

5. розм. Витівка, каверза.

Орися очунялась і обернула здивовані очі на греблю; там, в чаду, вона спостерегла щось надзвичайне, а водограї скаламученої води підказали їй, що це штуки молодців-запорожців (М. Старицький);

[Шелест:] А! Значить, це ваші штуки. Ви знову хотіли посміятись з мене, як тоді на сходах (І. Кочерга);

// Спритний трюк, фокус, вправний рух.

[Сміхотвор:] Я штуками людей звеселяю і тим собі хліб заробляю; нісенітниці торочу й розумним голови морочу (М. Кропивницький);

Підпитий опасистий пан Михайло Ястшембський, староста козинський, ладився показати старопольську штуку. Ліг на тапчан, казав собі вставити лійку в рот й лити вино прямо з кварти (Г. Хоткевич);

Хо-хо! Той Оверко не може без штук. Стрибає, наче дурне теля, і скоса наводить червоне око (М. Коцюбинський);

Молодший [брат] дужий був, ставний, широкоплечий, До штук вигадливий і гострий на язик (М. Рильський);

// Вдалий, хитрий прийом чи задум; хитрощі.

З Оксаною діло теж іде на лад – вона мені недавно зовсім “дорослого” і щирого листа написала; не знаю, як їй сподобалась моя відповідь, але я писала її [їй] щиро і без жадних педагогічних штук (Леся Українка);

А я, що програв – не додав, що виграв – забрав. Оце моя штука! (Л. Мартович).

(1) На шту́ки – по одному предмету.

Проходячи щоранку по ринку, завсігди видав [Ґава] бабу, що сиділа коло великого коша, повного живих раків, і продавала їх на копи або й на штуки (І. Франко).

◇ Викида́ти (рідко витина́ти) / ви́кинути шту́ку (фо́ртелі, фо́ртель, фо́куси і т. ін.) див. викида́ти;

Виробля́ти шту́ки див. виробля́ти;

Встругну́ти (відколо́ти, утну́ти, утя́ти) / відко́лювати шту́ку (шту́чку, рідше но́мер) див. устругну́ти;

(2) Для шту́ки – аби зайнятися чим-небудь; знічев'я.

Дрімайло був великий штукар, і я добре знав, що він наваживсь начепити торби тільки для штуки (І. Нечуй-Левицький);

Люди, покидавши худобу і позбиравшись у невеличкі гурточки, вели повільні, нудні розмови, так, для штуки, аби не проспати черги (Григорій Тютюнник);

Ма́йстер (рідше мите́ць, маста́к) на всі (вся́кі) шту́ки див. ма́йстер;

(3) На всі шту́ки – здібний, вигадливий; здатний до всього.

З Антося ж був хлопець на всі штуки, та ще й прудко бігав (А. Свидницький);

(4) Не шту́ка – не вимагає великих зусиль, великої праці; не важко.

– То не штука, – каже той, – Шити ми зуміємо (В. Самійленко);

Не штука книжку видати .. – треба видати так, щоб книжка приносила дійсну користь нашій літературі (І. Огієнко);

Кинути роботу – не штука. Та цього тільки й чекають підприємці, – до їх послуг скільки хочеш дешевих рук (П. Колесник);

Невели́ка шту́ка.

Я вже наломився до їх бесіди. Невелика це штука, отже, привикнути треба (Л. Мартович);

Хіба́ шту́ка.

Ну, та ми спочатку не дуже-то: хіба штука яких там троє-четверо верстов протягти. Оце зараз буде сухий дуб, а від нього вже й цурпалком до Попового хутора докинеш (Г. Хоткевич);

(5) Ось у чо́му шту́ка – ось у чому головне, суть.

– А щоб хліб на тій землі вродив, голими руками нічого не зробиш. Ось у чому штука, Грицьку (А. Головко);

(6) От (оце́) [так] шту́ка (штуко́вина)! – уживається для вираження здивування або захоплення чим-небудь, радості з приводу чогось і т. ін.

[Павло:] От так штука! Леонід Петрович приїхали, я зразу їх пізнав (М. Кропивницький);

Чуров відхилився від гама-телескопа, з яким працював, повільно підплив до Юрія .. Зиркнув на схвильоване обличчя Гука і похитав головою. – Оце так штука! – Підтверджуються найпарадоксальніші припущення (О. Бердник);

Сава Андрійович очунює. Оглядається: де він? Оце штука!.. (О. Довженко);

От так штуке́рія!

[Василь:] От так штукерія буде! [Антон:] Ой, не радій заздалегідь! (М. Кропивницький);

Стругну́ти шту́ку див. стругну́ти²;

Уде́рти (удра́ти) шту́ку див. уде́рти.

ШТУ́КА², и, ж., діал.

Мистецтво.

Будовою своєю вони, мої оповідання, не кривдять естетики і штуки (В. Стефаник);

Носатий крук запишеться в жерці, Виносить присуд з техніки і штуки (М. Годованець);

Величні витвори минулих поколінь, Гробниць і пірамід краса бундючно-чванна, Де перед штукою і вмінням рук у тінь Природа – й та сама відходить подоланна (В. Мисик);

// Уміння, майстерність.

– Всім відомо, що Петро І іще в 1701 році посилав молодих людей вчитися штуки друкарської кирилицею і гражданкою (Г. Хоткевич).