штука

ВИ́ТІВКА (вчинок, дія, вигадка, що виходить за межі звичайних норм), ВИ́БРИК, ВИ́ХВАТКА, КО́НИК рідше, НО́МЕР розм., ФО́КУС розм., ШТУ́КА розм., ШТУ́ЧКА розм., КА́ВЕРЗА розм., ТРЮК розм., ФІ́ГЛІ мн. (ФІ́ГЕЛЬ рідко) розм., ФІ́ГЛІ-МІ́ГЛІ розм., ФО́РТЕЛЬ розм., КУ́НШТЮК заст. Граф засунув у рот два пальці і пронизливо свиснув.. Але гості звикли до цих витівок молодого господаря (О. Донченко); Леся.. звеліла собі підчорнити брови. Леся, яка раніше боялася догани з боку Василя за цей вибрик, тепер була розчарована, що він не помічав зміни в ній (Ірина Вільде); Усім панам дуже не сподобалась така гордовита вихватка Вишневецького (І. Нечуй-Левицький); (Андрій:) Охочий же був покійний до балачок та до всіляких коників (З. Мороз); Данько уже жде від нього якогось веселого номера (О. Гончар); — Розказує, які штуки виробляв учителям у бурсі (І. Нечуй-Левицький); Найбільше імпонували мені, недосвідному ще школяреві, ті чисто школярські штучки та дотепи, яких багато знав пан Станіслав (І. Франко); Це шибеники, підступні хлопці.., від яких кожної хвилини можна ждати якої завгодно каверзи (Ю. Збанацький); — Цікаво, який вони (меншовики та есери) сьогодні трюк викинуть? — спитав солдат Одуд (А. Головко); (Старостина:) Ми знаємо давно, що граф на жарти і на фіґлі здатний (І. Карпенко-Карий); До фізичного болю в серці ранить згадка про поведінку Фринки.. Адже він із своєї ласки годує її з матір'ю — і раптом такий фортель (Лесь Мартович).

ПРЕДМЕ́Т (що-небудь конкретне, матеріальне, що сприймається органами чуття), РІЧ, ШТУ́КА розм., ШТУ́ЧКА розм., ШТУКОВИНА жарт., ШТУКЕ́НЦІЯ жарт., ШТУКЕ́РІЯ жарт. Не раз, в хвилину спочинку, смерком, коли предмети ховались в тінях, .. твій голос теплішав на згадках про далекі вже роки дитинства (М. Коцюбинський); — Я вам покажу одну річ, яку я придбав для вас. То був східний божок пожовклої слонової кості (Ю. Яновський); Я ще раз оглянув олівець, покрутив у нього ричажок. Хороша штука (Л. Смілянський); — Вмієш користуватися цією штуковиною? — спитав Мєшков, обережно взявши компас з рук Джантемира (З. Тулуб).

СУВІ́Й (смуга полотна, паперу тощо, згорнена трубкою), РУЛО́Н, ЗГО́РТОК, ЗГО́РТКА, ПОСТА́В, ЗВІЙ розм., ЗВИ́ТОК діал.; ШТУ́КА (не початий сувій тканини, що надходить для продажу). Чорний згорток шкіри тьмяно блиснув у нього в руках (Григорій Тютюнник); — Лишень самого полотна зо п'ятдесят звоїв по смерті лишилося (В. Стефаник); Дівчатко заперечило головою, але дві грубі сльози упало на звиток паперу (Н. Кобринська); Прийшов мужик до крамниці, Сукно оглядає... Перекинув штук зо двадцять — Все не добирає... (С. Руданський). — Пор. 1. відрі́з.

I. ФО́КУС (цирковий; з предметами), ШТУ́КА розм.; ІЛЮ́ЗІЯ (програмний номер). З їхньої палати викликався на виступ лише один кавалерист, що.. вмів показувати фокуси з гривеником у хусточці (О. Гончар); Староста.. ладнався показати старопольську штуку. Ліг на тапчан, казав собі вставити лійку в рот й лити вино прямо з кварти (Г. Хоткевич).

ШМАТО́К (частина, відділена, відбита, відрізана тощо від чогось), ШМАТ, КУСО́К, ЦУРПА́ЛОК (ЦУРПА́ЛКА) (ЦУРУПА́ЛОК) розм., ШМАТИ́НА розм., КУ́СЕНЬ розм., КУС розм., КАВА́ЛОК розм., ШТУ́КА заст., ШКАМАТОК діал., КУСА́К діал., ЛУ́СТА діал.; ОКРА́ЙОК, ОКРА́ЄЦЬ, КРАЙ розм. (невеликий); КЛА́ПОТЬ, ОБРІ́ЗОК (відрізана чи відірвана частина перев. тканини, паперу тощо); ПІ́ЛКА, ПЛАТ розм., ШИРИ́НКА діал. (частина тканини); КРИШЕ́НИК розм., ЛАМАНЕ́ЦЬ розм., ОШИ́МОК діал (чогось їстівного, зокрема хліба); ГРУ́ДКА, ГРУ́ДОЧКА, ДРІ́БКА, ДРІБО́К, БА́ЙДА діал. (чогось крихкого, ламкого); ПЛА́ХА (великий з пласкою поверхнею); ПЛИ́ТКА (невеликий плаский); ПЛАСТІВЕ́ЦЬ́, ПЛАСТІВЕ́НЬ, ПЛАТО́К діал. (чогось пухнастого, м'якого). Крига ламалась тут на дрібніші шматки (А. Шиян); Бородавка відрізав собі здоровенний шмат риби (З. Тулуб); Миготіли руки, лопати вправно підхоплювали сірі кам'яні куски й наповнювали ними величезний дерев'яний цебер (О. Донченко); Здоровенна каменюка торохнула в стіну ледь вище від його голови, а чималий цурпалок боляче вдарив по руці (Ю. Смолич); Від залізної шматини відскакують іскри, вона розтягається в довжину, тоншає (А. Хижняк); Урвала Олена крадькома кусень його гарного золотого ланцюжка від годинника (О. Кобилянська); Несе Сенька на блюді здоровенний кус м'яса (О. Стороженко); Фляшка гримнула о стіну і з брязкотом розпирслася на тисячу кавалків (І. Франко); Вершок древа зеленого, Штука льоду студеного, Штука льоду розтопиться, Наша милість розійдеться (пісня); Бачилось, що туй-туй кинеться (Сімон) на Ежена і задушить його, порве на шкаматки (І. Франко); Невістка вложила в бесаги три книші, кусак солонини (Марко Черемшина); Лусту хліба вложить (жебрак) в торбу (пісня); — А вони всі придивлялися, чи не з'їла, бува, ласого шматочка, чи не одрізала собі якогось окрайка на хусточку... (З. Тулуб); На стовпі між воротами й хвірткою стоїть невелике бокасте горнятко, прикрите ще не промерзлим окрайцем хліба (М. Стельмах); Коли єсть хліба край, то й під вербою рай (М. Номис); Приємно й заспокійливо було дивитись на жовтий пісок під ногами, на зеленкувату воду, по якій поволеньки пливло чи листя, чи стебло кукурудзи, чи клапоть газети (Є. Гуцало); Сидить (Марта) у куточку, грається от тими обрізками краму, що у матері від корсетів зостаються (Грицько Григоренко); Лисавета приміряла дитині квітчасту пілку (К. Гордієнко); Плат брезенту; Принесла (Ольга) трохи пшона й кришеник сала (П. Кочура); Ішов Старець по долині З ламанцями у торбині (Л. Глібов); Повитрушували (хлопці) із торби ошимки, погризли, напились із криниці води (С. Васильченко); Розвинула (Рахіра) з листків сир, з'їла жадібно одну грудку (О. Кобилянська); Я обережно взяв щипцями одну грудочку цукру (Ю. Збанацький); Подала (Марійка) чоловікові дрібок солі, зав'язаний у ганчірку (М. Стельмах); Ґалаґан маю в хустині зав'язаний, булок повні пазухи та й цукру добру байду (В. Стефаник); Біля входу в цех, на слизькій цементній підлозі височів штабель лантухів з плахами парафіну (П. Загребельний); Що ж Маруся? На воді Плитка воску плава, І дівчинонька тоді На ній прочитала (Л. Боровиковський); Переступивши поріг хлівця, став (Приймак) шпурляти під тин пластівці свіжого гною (В. Дрозд); Глянула (жінка) — аж засвітився сніг, — І здалося — він розтане враз. Пластівень їй на плече приліг (М. Рильський); Густі платки снігу, що сипалися.. з небес, металися шаленим льотом (О. Кобилянська). — Пор. 2. ски́ба.

МИСТЕ́ЦТВО (творче відображення дійсності в художніх образах, творча художня діяльність), ШТУ́КА заст., ШТУ́ЧНІСТЬ заст. — Мистецтво — це невигубний слід людства, його злети, його верхогір'я, на яких панує дух перемоги над смертю, дух незнищенності... (О. Гончар); Сьогодні, на один день, я заїхав до Флоренції.. Здається, що люди живуть тут тільки штукою, а не хлібом, бо коли у Відні через дім кав'ярня або ресторан — тут в кожному домі магазини антикваріїв та образів (М. Коцюбинський); — В вас в домі, як бачу, знайшли пристановище усі дев'ять муз науки й штучності (І. Нечуй-Левицький).