1. Приповідки або українсько-народня філософія

штука

Взявся за штуку.

Став хитрити, дібрав способу.

Наука добра штука, ліпша від бука.

Наукою легше переконати, як бійкою.

Не штука розчинити, але замісити.

Почати діло легко, та докінчити його треба витревалости і зусилля.

Не штука чуже їсти, але перед Богом відповісти.

Кривду легко зробити, та тяжко треба буде покутувати.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. штука — Шту́ка: — в розумінні: мистецтво [II] — крім звичайного значення, також — мистецтво [I] — крім звичайного значення, також — мистецтво; спіймавсь на штуці: спіймався на неправді [XII] — мистецтво [1;6;29;32;39;44-1;45;47;51-53;47;III, IV,X... Словник з творів Івана Франка
  2. штука — Штука1. 1. Мистецтво. А як “задля браку материялу” або “задля незалежних від редакциї причин ” котра часопись помістить якийсь “твір ” молодого "поета ”, — тоді до него без бука не приступай. Українська літературна мова на Буковині
  3. штука — Р. шматок; (сукна) сувій; П. (важка) річ, діло, справа, (з ч. не) не велике діло /н. не штука — вмерти/; (хто) лис, хитрун, ір. екземпляр, феномен; ЖМ. витівка, каверза, коник, вибрик; (вогнева) ІД. фойерверк; ФР. суть, найголовніше <н. у тім і штука!... Словник синонімів Караванського
  4. штука — I (річ), штукенція, штукерія, штуковина, штуковинка, штучка Приповідки: От так штуковина! II див. диво Словник синонімів Вусика
  5. штука — [штука] -кие, д. і м. -уц'і Орфоепічний словник української мови
  6. штука — 1. один, одна, одне, кусник, див. кусок 2. витівка, хитрощі 3. (тканини) постав, поставок, сувій, сувоїк, див. кусок 4. це див. фокус Словник чужослів Павло Штепа
  7. штука — ШТУ́КА¹, и, ж. 1. Окремий предмет із числа однорідних, який беруть за одиницю рахунку (перев. в поєднанні із словами на позначення кількості). Жив на Ганчарівці хазяїн заможний. Було і товару скільки там штук, було й поле, був і ліс (Г. Словник української мови у 20 томах
  8. штука — шту́ка 1 іменник жіночого роду одиниця рахунку; шматок; непочатий сувій матерії; взагалі яка-небудь річ, явище, обставина; витівка — розм. шту́ка 2 іменник жіночого роду мистецтво діал. Орфографічний словник української мови
  9. штука — шту́ка 1. мистецтво (ст): Штука кравецького крою взагалі, а особливо мужеського, не розвинулося ніде в жадній європейській, ні позаєвропейській країні так гарно, не стоїть на такім високім рівні, як в Анґлії (Повний курс) 2. (перев. мн. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  10. штука — И, ж. Тисяча. Полк — це приблизно штука солдатів. ◇ Штука зелені — тисяча доларів. Щоб хоч трохи розкрутитись, мені потрібно зараз пару штук зелені. Словник сучасного українського сленгу
  11. штука — (-и) ж.; крим., мол. Тисяча грошових одиниць. Як обіцяв — дві штуки буде (А. Кокотюха, Шлюбні ігрища жаб); Скільки "штук баксів" вивіз з України черговий московський "зайка"? (ПіК, 1999, № 35). БСРЖ, 703; ПСУМС, 82; СЖЗ, 117; ЯБМ, 2, 574. Словник жарґонної лексики української мови
  12. штука — Мистецтво, витівка кусок, частина, снаряд одиниця виміру довжини тканин; штука полотна дорівнювала в середньому 48 ліктям; штука інших тканин дорівнювала від 30  до 79 ліктів Словник застарілих та маловживаних слів
  13. штука — I -и, ж. 1》 Окремий предмет із загалу однорідних, який беруть за одиницю рахунку (перев. в поєднанні зі словами на позначення кількості). На штуки — по одному предмету. 2》 заст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  14. штука — викида́ти / ви́кинути шту́ку (фо́ртелі, фо́ртель, фо́куси і т. ін.). Робити що-небудь нерозумне, безглузде або діяти підступно. — Замість того, щоб попросити пробачення, вона почала фортелі викидати (Ю. Збанацький); — Сагайдак знову фокуси викидає... Фразеологічний словник української мови
  15. штука — ВИ́ТІВКА (вчинок, дія, вигадка, що виходить за межі звичайних норм), ВИ́БРИК, ВИ́ХВАТКА, КО́НИК рідше, НО́МЕР розм., ФО́КУС розм., ШТУ́КА розм., ШТУ́ЧКА розм., КА́ВЕРЗА розм., ТРЮК розм., ФІ́ГЛІ мн. (ФІ́ГЕЛЬ рідко) розм., ФІ́ГЛІ-МІ́ГЛІ розм. Словник синонімів української мови
  16. штука — Шту́ка, -ки; шту́ки, штук (з нім.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  17. штука — ШТУ́КА¹, и, ж. 1. Окремий предмет з числа однорідних, який беруть за одиницю рахунку (перев. в поєднанні з словами на позначення кількості). Жив на Ган-чарівці хазяїн заможний. Було і товару скільки там штук, було й поле, був і ліс (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
  18. штука — Штука, -ки ж. 1) Часть чего либо, кусокъ. Що це за свита? і тут штука, і тут штука, — уся штукована; хоч би з цілого була зроблена. Кусокъ мѣха, вставляемый въ мѣхъ тамъ, гдѣ попадается мѣсто безъ шерсти, которое вырѣзывается. МУЕ. I. 75. 2) Искусство. Словник української мови Грінченка