1. Словник української мови у 20 томах

штукарка

ШТУКА́РКА, и, ж., розм.

Жін. до штука́р.

[Старшина:] Попадя наша штукарка! Запровадила моду, щоб кожний раз, як один другого почастує, то щоб зараз і поцілувалися!.. (М. Кропивницький);

– Ви на неї не обижайтесь, – привітно звернулась вона до Вутаньки, мовби вибачаючись перед нею за грубуваті бабині жарти. – Вона вже всіх нас тут перебрала. – Штукарка, – засміялась Вутанька (О. Гончар);

Хлопці довго спостерігали лісових пустунок [білочок], тільки переглядалися та захоплено головами крутили, от, мовляв, штукарки, от спортсменки (Ю. Збанацький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. штукарка — штука́рка іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. штукарка — -и, розм. Жін. до штукар. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. штукарка — Штука́рка, -ки, -рці; -ка́рки, -рок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. штукарка — ШТУКА́РКА, и, ж., розм. Жін. до штука́р. [Старшина:] Попадя наша штукарка! Запровадила моду, щоб кожний раз, як один другого почастує, то щоб зараз і поцілувалися!.. (Кроп. Словник української мови в 11 томах
  5. штукарка — Штукарка, -ки ж. Забавница, проказница. Словник української мови Грінченка