шумливий

ШУМЛИ́ВИЙ¹, а, е.

1. Який видає, утворює шум (див. шум¹ 1).

Левади рідні, голосні, співучі! Стави з шумливими вербами! Дівочі ігрища незабутні! Покидає вас вродлива дівчина (П. Куліш);

Тетяна Павлівна стоїть у задумі. Може, згадалось їй дитинство, що пройшло над шумливою Россю в селі недалеко від Корсуня (І. Цюпа);

Пінява, висока й шумлива хвиля б'є сердито в берег (А. Шиян);

Над нашим домом пролягає траса. Тут на Москву, на Бухарест, на Прагу Шумливі пролітають літаки (М. Рильський);

Назустріч мені з шумливого різношерстого натовпу виривається квоктання якоїсь старої пані (П. Колесник);

Переважала шумлива, балакуча молодь, тільки біля пасажира з валізкою присів один уже з сивиною на скронях (П. Панч).

2. Який відбувається із шумом (див. шум¹ 1), супроводжується шумом.

Піхтір скорився, хоч уся душа його рвалася з сумної хати на те шумливе снігове свято школярське (С. Васильченко);

// Сповнений шуму, пожвавлення, руху, суєти.

Яка-небудь шина .. або чавунне колесо, до половини загрузле в землю, викликали перед його очі картину шумливого життя фабрики (М. Коцюбинський);

Закриєш очі – і встають в уяві .. міста шумливі, села прибережні (І. Гончаренко);

Шумливий базар – місце спродажу рибалками здобичі моря й овочівниками плодів землі – клав на обличчя міста барви теплі, м'які, але яскраві (Ю. Смолич).

3. перен., розм. Гучний, розрахований на ефект.

Маруся заграла фугу, швидку й голосну. Ломицький підвів голову. Його неприємно вразила шумлива, галаслива, аж криклива музика (І. Нечуй-Левицький);

Його бачили всюди, створювалося враження, що він бував одночасно в кількох місцях. Як наслідок такої шумливої діяльності, дуже швидко всі до одного на фабриці знали про те, що він проводить важливі експерименти (М. Ю. Тарновський).

ШУМЛИ́ВИЙ², а, е.

Який піниться, вкритий шумом (див. шум² 1); пінявий.