ярмо

ЯРМО́, а́, с.

1. Упряж для робочої великої рогатої худоби, зроблена з дерев'яних брусків, з'єднаних у вигляді рами, яку одягають на шию тварин і замикають занозами.

Соломія викотила воза, знайшла мазницю, помазала воза, принесла ярмо, начепила на вола та все ждала Романа, щоб він їхав до млина (І. Нечуй-Левицький);

Бряжчать мережані ярма з терновими занозами, поскрипують нові чумацькі мажі, вкриті шкурами (М. Коцюбинський);

Просто перед ним стояла пара волів у ярмі, запряжених у рожнаті сани, спокійно ремиґали, байдужі до всього (А. Головко);

* Образно. І зодягла [жінка] на нього новеньке мережане ярмо. Павло мовчки всунув туди шию, як бичок-третячок, і поніс його крутим життєвим шляхом (Григорій Тютюнник);

// тільки одн., перен. Тягар, ноша, неволя.

Життя вперше поверталося до неї своїм суворим боком; вона вперше почула на собі його важке ярмо... (Панас Мирний);

Як справлятиметься він, одинокий, з двома дітьми, з хазяйством, як тягтиме тепер він сам ярмо, що було іноді не в силу тягти вдвох (Л. Яновська).

2. тільки одн., перен. Гноблення кого-небудь; гніт, утиск.

Свій меч історія підносить – І долу падає ярмо, І панське ухо чує: досить! Себе ми в рабство не дамо! (М. Рильський).

3. ел. Частина магнітного кола електричної машини, яка з'єднує між собою її полюси.

△ (1) Ярмо́ інду́ктора – кільцева опора для полюсів у машині з явно вираженими полюсами.

◇ Ви́сунути ши́ю з ярма́ див. висува́ти;

(2) Вла́зити в ярмо́ (д) див. лі́зти;

Вла́зити (лі́зти) в ярмо́ (в за́шморг) див. вла́зити;

Запрягти́ / запряга́ти в [тяжке́] ярмо́ див. запряга́ти;

Надрива́тися в ярмі́ див. надрива́тися;

Накида́ти (наклада́ти, надіва́ти і т. ін.) / наки́нути (накла́сти, наді́ти і т. ін.) ярмо́ (петлю́) [на [свою́] ши́ю (на карк, на се́бе)] див. накида́ти²;

Нести́ [своє́] ярмо́ див. нести́;

Підставля́ти (дава́ти) / підста́вити (да́ти) ши́ю [в ярмо́ (під ярмо́)] див. підставля́ти;

Скида́ти / ски́нути ярмо́ (пу́та) [з се́бе (з ши́ї, з пліч)] див. скида́ти;

Стромля́ти ши́ю в за́шморг (в ярмо́) див. стромля́ти;

Су́нути (строми́ти, схили́ти і т. ін.) [свою́] го́лову в ярмо́ див. су́нути;

Тягти́ (тягну́ти) ярмо́ див. тягти́;

У ярмі́ ходи́ти див. ходи́ти;

Як (мов, ні́би і т. ін.) [чо́рний] віл [у ярмі́] див. віл¹;

(3) Ярмо́ на ши́ю кому – обтяжливі турботи, зайві ускладнення, клопіт.

Чудні люди. Голодних годуй, хворих лікуй, школи заводь, пам'ятники якісь став!.. Повигадують собі ярма на шию (І. Карпенко-Карий);

– Василино, ти як стара, – зітхнула мати. – Якби ж то стара! Не стара, ні, бо мати ще доглядає мене. А нащо їй, скажіть, отаке ярмо на шию? (Є. Гуцало);

Аграри нам дадуть! Чекай, надійся, не перший раз обіцяють! Ярмо на шию, а не гаразд (І. Чендей).