ярмо

ви́сунути ши́ю з ярма́ чийого. Звільнитися з-під залежності від когось, з якоїсь неволі. Коли Остап .. здіймав річ про те, що пора вже висунути шию з панського ярма, люди спочували (співчували) йому, але далі спочуття діло не йшло (М. Коцюбинський).

запрягти́ / запряга́ти в (тяжке́) ярмо́ кого. Поневолити, примусити працювати на себе. Трикляття королю, полигачеві дуків, Що нас запріг облудою в ярмо (П. Грабовський); (Дяк:) Горить душа помститись на ляхах за наш скривджений народ: запрягли в тяжке ярмо нашого козака, одібрали усе, а тепереньки відбирають і дідівську віру (М. Лазорський); Чи вже собі ми ради не дамо, що й Вишневецький, виродок Ярема, свій власний кат, запріг тебе (Україну) в ярмо?! (Л. Костенко); Людей запрягають В тяжкі ярма, Орють лихо, лихом засівають, А що вродить, побачите, Які будуть жнива! (Т. Шевченко).

лі́зти у за́шморг (в ярмо́) до кого і без додатка. Потрапляти в економічну залежність до когось. Мав пристойну хатину, двадцять соток орного поля, а найголовніше — коня, яким міг ґрунт обробити, не лізучи у зашморг до глитаїв (І. Муратов); — Так, людоньки, так. Лізьте в ярмо, жніть за тринадцятий сніп. Послужіть панові (М. Коцюбинський). вла́зити в ярмо́. — Не хочеться взимку в наймитське ярмо влазити. Страх як не хочеться (М. Стельмах).

накида́ти (наклада́ти, надіва́ти і т. ін.) / наки́нути (накла́сти, наді́ти і т. ін.) ярмо́ (петлю́) (на (свою́) ши́ю (на карк, на се́бе)) кому і без додатка. 1. Ставити когось у залежність, підкоряти своїй владі; поневолювати. Чув він, яке ярмо накладає йому Ґава на шию, але не бачив змоги обминути його і, недовго думавши, згодився на те, що виложив йому Ґава (І. Франко); — А це ж усе люди, яких власть на ноги землею поставила, то що за інтерес їм накидати петлю? (М. Стельмах); Люди дурні. Дали на себе ярмо накинути, а скинути нема кебети (Панас Мирний); Життя наложило ярмо на карк і казало орати (Б. Лепкий). 2. Братися за важку роботу, за виконання обтяжливих обов’язків і т. ін. Горпина з молодих літ була не гуляка, не хотілось їй і тепер сорому: одне те, що чоловіка боялась,.. а друге те, що не хотілось і ярма на свою шию накладати (Грицько Григоренко); Куди ж іти? В попи? Накласти на себе вічне ярмо, що його ні скинути, ні послабити? (Г. Хоткевич); — Чом же мені не вийти заміж? — сказала Маруся.— І не думай. Надінеш ярмо на шию, то й будеш каятись цілий вік (І. Нечуй-Левицький).

нести́ (своє́) ярмо́. Покірно й терпляче витримувати життєві незгоди, випробування і т. ін. І коли що полегшує мені нести це ярмо, так це те, що бачу, як руський народ, хоч він гноблений.., все-таки поволі підноситься, відчуває .. жадобу світла, правди та справедливості (І. Франко); Після цього Павло сказав Явдосі: “Хай ти сказишся, більше і пальцем не торкну”. І справді, більше не чіпав і покірно, без ремства ніс своє ярмо (Григорій Тютюнник).

підставля́ти (дава́ти) / підста́вити (да́ти) ши́ю (в ярмо́ (під ярмо́)). 1. Брати на себе чиїсь обов’язки, обтяжуючи себе. — Уже тепер годі за вас підставляти шию, годі! (Марко Вовчок); З керівними кадрами треба постійно працювати, що називається, возитися. Коли треба, допомагати їм, підставляти шию, створюючи надійні резерви (З газети). 2. Ставити себе у цілковиту залежність від кого-небудь. А генерал .. не дожидає, поки піщанська громада самохіть підставить під ярмо шию (Панас Мирний).

скида́ти / ски́нути ярмо́ (пу́та) (з се́бе (з ши́ї, з пліч)). Визволятися від залежності, здобувати волю. Народи встають, скидають ярмо капіталу (В. Сосюра); Утомлені своїм довічним рабством, вони (раби) гадають розірвать пута і скинути ярмо з своєї шиї (Леся Українка); Далеко десь од станцій, З зірками на чолі, Живуть в горах повстанці, — й до них зібрався Лі, Щоб відплатить за тата, за себе і за всіх, Хто ще ярмо прокляте не скинув з пліч своїх (В. Сосюра).

су́нути свою́ го́лову в ярмо́. Добровільно брати на себе важкі обов’язки; покладати на себе обтяжливу справу. — Я не хочу сунути свою голову в газетярське ярмо (П. Колесник).

тягти́ (тягну́ти) ярмо́ чиє, яке. Покірно миритися з виконанням тяжкої або невдячної роботи, одноманітних обов’язків. Хилився, гнувся (Степан), тяг ярмо, Бо скинуть сили не було (І. Франко); — Є і третій (спосіб): тягни своє ярмо, поки шия не трісне. Ти його добре знаєш (М. Стельмах); Він знав, що небагато стрічається по-справжньому щасливих родин. Навіть і ті, які побралися по коханню, .. через якийсь рік-два .. тягнули скрипуче родинне ярмо (М. Стельмах).

у ярмі́ ходи́ти. Тяжко працювати, зазнаючи утисків, гноблення від кого-небудь. — Годі, годі, браття, у ярмі ходити! Годі, годі, браття, під неволею сидіти! (Марко Вовчок); (Неріса:) Я справді не вдалася до того, щоб весь день у ярмі ходити так, як твоя сестра (Леся Українка); — Козацькому народу і тут, і там на панських ланах в ярмі ходити,— журився Неридаймоямати (М. Лазорський).

як (чо́рний) віл (у ярмі́), зі сл. роби́ти, працюва́ти і под. Дуже важко, надмірно. Сам робив як віл чорний і Мотрю “запріг” — аби здужала, без випрягу (А. Головко); Ладний був до господарства її Стефан.. Робив як чорний віл (С. Чорнобривець); Сливе дві неділі робила Олександра як віл у ярмі. Потому охота до праці щезла, а дедалі почала вона ходити й до корчми (М. Коцюбинський).

ярмо́ на ши́ю кому. Обтяжливі турботи, зайві ускладнення, клопіт. Чудні люди. Голодних годуй, хворих лікуй, школи заводь, пам’ятники якісь став!.. Повигадують собі ярма на шию (І. Карпенко-Карий); — Василино, ти як стара,— зітхнула мати. — Якби ж то стара! Не стара, ні, бо мати ще доглядає мене. А нащо їй, скажіть, отаке ярмо на шию? (Є. Гуцало); Аграри нам дадуть! Чекай, надійся, не перший раз обіцяють! Ярмо на шию, а не гаразд (І. Чендей).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ярмо — П. тягар, (царське) гніт, утиски, гноблення, кормига, неволя; яремце. Словник синонімів Караванського
  2. ярмо — див. кайдани; неволя Словник синонімів Вусика
  3. ярмо — [йармо] -ма, м. (на) -м'і, мн. йарма, йареим два йарма Орфоепічний словник української мови
  4. ярмо — ЯРМО́, а́, с. 1. Упряж для робочої великої рогатої худоби, зроблена з дерев'яних брусків, з'єднаних у вигляді рами, яку одягають на шию тварин і замикають занозами. Словник української мови у 20 томах
  5. ярмо — ярмо́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  6. ярмо — До добра, як до ярма, а до зла, як до меду. Добро робить дуже неохоче, зате із задоволенням творить зло. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. ярмо — (-а) с.; мол.; ірон.-зневажл. Арка-райдуга, яка з'єднує скульптурні групи робітників — росіянина й українця — у монументі Возз'єднання України з Росією у м. Києві. ПСУМС, 82. Словник жарґонної лексики української мови
  8. ярмо — -а, с. 1》 Упряж для робочої великої рогатої худоби, зроблена з дерев'яних брусків, з'єднаних у вигляді рами, яку одягають на шию тварин і замикають занозами. || тільки одн., перен. Тягар, ноша. 2》 тільки одн., перен. Гноблення кого-небудь; гніт, утиск. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. ярмо — НЕВО́ЛЯ (відсутність, позбавлення волі, свободи), РА́БСТВО підсил.; НЕВІ́ЛЬНИЦТВО (стан, становище невільника); ЯРМО́, КОРМИ́ГА (гніт, утиски в неволі). Не витримав монастирської неволі Теодосій і задумав будь-що втекти звідси (А. Словник синонімів української мови
  10. ярмо — Ярмо́, -ма́, -му́; я́рма, я́рем і я́рмів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. ярмо — ЯРМО́, а́, с. 1. Упряж для робочої великої рогатої худоби, зроблена з дерев’яних брусків, з’єднаних у вигляді рами, яку одягають на шию тварин і замикають занозами. Словник української мови в 11 томах
  12. ярмо — Ярмо, -ма с. 1) Ярмо. Kolb. І. 67. Части его: верхняя пластина, лежащая на шеѣ у воловъ: чашовина, нижняя подъ шеей — підгірля, соединяютъ ихъ двѣ снізки, а съ наружной стороны запираются шеи воловъ двумя же зано́зами... Словник української мови Грінченка