ярмо

(-а) с.; мол.; ірон.-зневажл. Арка-райдуга, яка з'єднує скульптурні групи робітників — росіянина й українця — у монументі Возз'єднання України з Росією у м. Києві. ПСУМС, 82.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ярмо — П. тягар, (царське) гніт, утиски, гноблення, кормига, неволя; яремце. Словник синонімів Караванського
  2. ярмо — див. кайдани; неволя Словник синонімів Вусика
  3. ярмо — [йармо] -ма, м. (на) -м'і, мн. йарма, йареим два йарма Орфоепічний словник української мови
  4. ярмо — ЯРМО́, а́, с. 1. Упряж для робочої великої рогатої худоби, зроблена з дерев'яних брусків, з'єднаних у вигляді рами, яку одягають на шию тварин і замикають занозами. Словник української мови у 20 томах
  5. ярмо — ярмо́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  6. ярмо — До добра, як до ярма, а до зла, як до меду. Добро робить дуже неохоче, зате із задоволенням творить зло. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. ярмо — -а, с. 1》 Упряж для робочої великої рогатої худоби, зроблена з дерев'яних брусків, з'єднаних у вигляді рами, яку одягають на шию тварин і замикають занозами. || тільки одн., перен. Тягар, ноша. 2》 тільки одн., перен. Гноблення кого-небудь; гніт, утиск. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. ярмо — ви́сунути ши́ю з ярма́ чийого. Звільнитися з-під залежності від когось, з якоїсь неволі. Коли Остап .. здіймав річ про те, що пора вже висунути шию з панського ярма, люди спочували (співчували) йому, але далі спочуття діло не йшло (М. Коцюбинський). Фразеологічний словник української мови
  9. ярмо — НЕВО́ЛЯ (відсутність, позбавлення волі, свободи), РА́БСТВО підсил.; НЕВІ́ЛЬНИЦТВО (стан, становище невільника); ЯРМО́, КОРМИ́ГА (гніт, утиски в неволі). Не витримав монастирської неволі Теодосій і задумав будь-що втекти звідси (А. Словник синонімів української мови
  10. ярмо — Ярмо́, -ма́, -му́; я́рма, я́рем і я́рмів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. ярмо — ЯРМО́, а́, с. 1. Упряж для робочої великої рогатої худоби, зроблена з дерев’яних брусків, з’єднаних у вигляді рами, яку одягають на шию тварин і замикають занозами. Словник української мови в 11 томах
  12. ярмо — Ярмо, -ма с. 1) Ярмо. Kolb. І. 67. Части его: верхняя пластина, лежащая на шеѣ у воловъ: чашовина, нижняя подъ шеей — підгірля, соединяютъ ихъ двѣ снізки, а съ наружной стороны запираются шеи воловъ двумя же зано́зами... Словник української мови Грінченка