ярмо
ЯРМО́, а́, с.
1. Упряж для робочої великої рогатої худоби, зроблена з дерев’яних брусків, з’єднаних у вигляді рами, яку одягають на шию тварин і замикають занозами.
Соломія викотила воза, знайшла мазницю, помазала воза, принесла ярмо, начепила на вола та все ждала Романа, щоб він їхав до млина (Н.-Лев., VI, 1966, 383);
Бряжчать мережані ярма з терновими занозами, поскрипують нові чумацькі мажі, вкриті шкурами (Коцюб., І, 1955, 180);
Просто перед ним стояла пара волів у ярмі, запряжених у рожнаті сани, спокійно ремигали, байдужі до всього (Головко, А. Гармаш, 1971, 271);
*Образно. І зодягла [жінка] на нього новеньке мережане ярмо. Павло мовчки всунув туди шию, як бичок-третячок, і поніс його крутим життєвим шляхом (Тют., Вир, 1964, 366);
// тільки одн., перен. Тягар, ноша.
Життя вперше поверталося до неї своїм суворим боком; вона вперше почула на собі його важке ярмо… (Мирний, III, 1954, 78);
Як справлятиметься він, одинокий, з двома дітьми, з хазяйством, як тягтиме тепер він сам ярмо, що було іноді не в силу тягти вдвох (Л. Янов., І, 1959, 54).
◊ В ярмо́ лі́зти див. лі́зти;
Запряга́ти (запрягти́) в ярмо́ кого — поневолювати когось.
І не в однім отім селі, А скрізь на славній Україні Людей у ярма запрягли Пани лукаві… (Шевч., II, 1963, 131);
Трикляття королю, полигачеві дуків, Що нас запріг облудою в ярмо (Граб., І, 1959, 247);
Накида́ти (наки́нути) ярмо́ див. накида́ти²;
Наклада́ти (накла́сти, надіва́ти, наді́ти) ярмо́ на [свою́] ши́ю (на се́бе) — брати на себе важкий тягар, непосильну ношу, зайвий клопіт.
Горпина .. з молодих літ була не гуляка, не хотілось їй і тепер сорому: одне те, що чоловіка боялась,.. а друге те, що не хотілося і ярма на свою шию накладати (Григ., Вибр., 1959, 123);
Куди ж іти? В попи? Накласти на себе вічне ярмо, що його ні скинути, ні послабити? (Хотк., І, 1966, 134);
— Чом же мені не вийти заміж? — сказала Маруся.— І не думай, і в голові собі не покладай. Не мала клопоту, то матимеш. Надінеш ярмо на шию, то й будеш каятись цілий вік (Н.-Лев., VI, 1966, 60);
Нести́ [своє́] ярмо́ — примиритися з своїм становищем, покірно виконувати щось.
Після цього Павло сказав Явдосі: — Хай ти сказишся, більше і пальцем не торкну.— І справді, більше не чіпав і покірно, без ремства ніс своє ярмо (Тют., Вир, 1964, 367);
Працюва́ти (роби́ти), як віл у ярмі́ див. віл;
Скида́ти (ски́нути) ярмо́ див. скида́ти;
Стромля́ти ши́ю в ярмо́ див. стромля́ти;
Су́нути [свою́] го́лову в ярмо́ див. су́нути;
Тягти́ ярмо́ див. тягти́;
У ярмі́ ходи́ти див. ходи́ти.
2. тільки одн., перен. Гноблення кого-небудь; гніт, утиск.
Політичні цілі полягали у визволенні всіх народів Росії від ярма самодержавства, кріпосництва, безправ’я, поліцейської сваволі (Ленін, 12, 1970, 56);
Країни соціалізму — щирі і вірні друзі народів, які борються за визволення або визволилися від імперіалістичного ярма; вони подають їм всебічну підтримку (Програма КПРС, 1961, 44);
За німцями проходили селяни, і Щорс вітав їх з визволенням України від ненависного ярма окупантів (Довж., І, 1958, 150);
Свій меч історія підносить — І долу падає ярмо, І панське ухо чує: досить! Себе ми в рабство не дамо! (Рильський, II, 1960, 136).
3. ел. Частина магнітного кола електричної машини, яка з’єднує між собою її полюси.
Значення в інших словниках
- ярмо — П. тягар, (царське) гніт, утиски, гноблення, кормига, неволя; яремце. Словник синонімів Караванського
- ярмо — див. кайдани; неволя Словник синонімів Вусика
- ярмо — [йармо] -ма, м. (на) -м'і, мн. йарма, йареим два йарма Орфоепічний словник української мови
- ярмо — ЯРМО́, а́, с. 1. Упряж для робочої великої рогатої худоби, зроблена з дерев'яних брусків, з'єднаних у вигляді рами, яку одягають на шию тварин і замикають занозами. Словник української мови у 20 томах
- ярмо — ярмо́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- ярмо — До добра, як до ярма, а до зла, як до меду. Добро робить дуже неохоче, зате із задоволенням творить зло. Приповідки або українсько-народня філософія
- ярмо — (-а) с.; мол.; ірон.-зневажл. Арка-райдуга, яка з'єднує скульптурні групи робітників — росіянина й українця — у монументі Возз'єднання України з Росією у м. Києві. ПСУМС, 82. Словник жарґонної лексики української мови
- ярмо — -а, с. 1》 Упряж для робочої великої рогатої худоби, зроблена з дерев'яних брусків, з'єднаних у вигляді рами, яку одягають на шию тварин і замикають занозами. || тільки одн., перен. Тягар, ноша. 2》 тільки одн., перен. Гноблення кого-небудь; гніт, утиск. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ярмо — ви́сунути ши́ю з ярма́ чийого. Звільнитися з-під залежності від когось, з якоїсь неволі. Коли Остап .. здіймав річ про те, що пора вже висунути шию з панського ярма, люди спочували (співчували) йому, але далі спочуття діло не йшло (М. Коцюбинський). Фразеологічний словник української мови
- ярмо — НЕВО́ЛЯ (відсутність, позбавлення волі, свободи), РА́БСТВО підсил.; НЕВІ́ЛЬНИЦТВО (стан, становище невільника); ЯРМО́, КОРМИ́ГА (гніт, утиски в неволі). Не витримав монастирської неволі Теодосій і задумав будь-що втекти звідси (А. Словник синонімів української мови
- ярмо — Ярмо́, -ма́, -му́; я́рма, я́рем і я́рмів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ярмо — Ярмо, -ма с. 1) Ярмо. Kolb. І. 67. Части его: верхняя пластина, лежащая на шеѣ у воловъ: чашовина, нижняя подъ шеей — підгірля, соединяютъ ихъ двѣ снізки, а съ наружной стороны запираются шеи воловъ двумя же зано́зами... Словник української мови Грінченка