інструменталізм

ІНСТРУМЕНТАЛІ́ЗМ, у, ч., філос.

Різновид прагматизму, що вважає свідомість одним із знарядь (інструментів) пристосування організму до середовища, яке постійно змінюється.

Чимало рис сучасного студентства, зокрема індивідуалізм, егоїзм, прагматизм, інструменталізм у досягненні власних цілей, аполітичність і громадська пасивність, є наслідком впливу суспільства на його запити (з наук.-попул. літ.);

Сутністю інструменталізму є встановлення найкращого співвідношення доходів і витрат щодо визначення засобів для досягнення певної мети (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. інструменталізм — інструменталі́зм (англ. instrumentalism, від лат. instrumentum – знаряддя) різновидність суб’єктивно-ідеалістичної філософії прагматизму, що вважає свідомість одним із знарядь (інструментів) пристосування організму до середовища, яке постійно змінюється. Словник іншомовних слів Мельничука
  2. інструменталізм — інструменталі́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. інструменталізм — -у, ч. Різновидність суб'єктивно-ідеалістичної філософії прагматизму, що вважає свідомість одним із знарядь (інструментів) пристосування організму до середовища, яке постійно змінюється. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. інструменталізм — ІНСТРУМЕНТАЛІЗМ — ключова методологічна настанова ряду впливових філософських течій: прагматизму, позитивізму, структуралізму, критичного раціоналізму, постструктуралізму, постмодернізму і т.ін. Головні представники І. Філософський енциклопедичний словник