танцюристий

ТАНЦЮРИ́СТИЙ, а, е.

1. Прикм. до танцюри́ст.

Танцюристий хист підняв я Сам висо́ко (Леся Українка);

Шлях слова танцюристий і його зміни пов'язані з іменниками на -ист (-іст), які називали осіб за музичним інструментом (з наук. літ.);

// Який складається з танцюристів.

Ударять бубни кличем до весіль, І заклекоче коло танцюристе (А. Малишко).

2. Який любить, уміє танцювати, охочий до танців.

[Тетяна:] Заграйте, дідусю, такої, щоб я досхочу натанцювалася. [Явдоким:] Колись не таких танцюристих перегравав (М. Кропивницький);

Зібралися .. ковалі й теслі, шофери й доярки, та все танцюристі, та все співучі та балакучі (з газ.);

// Який бере участь у танці.

Розіпхнув танцюристу молодіж, крикнув: “Грай, музико!” (Панас Мирний).

3. Який виконується в ритмі танцю, призначений для танцю.

Недалечко чутно сопілку, що грає якусь моторну, танцюристу мелодію (Леся Українка);

// у знач. ім. танцюри́ста, тої, ж. Пісня, мелодія до танців.

[Кобзар:] Ну, якої ж вам, діточки мої, заспівати? [Ївга і дехто з дівчат:] Танцюристої! Веселої, дідусю, заспівайте! (Б. Грінченко).