гріх

Значення в інших словниках

1. гріх — гріх іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. гріх — Провина, прогріх; ФР. неподобність, неподобство, порушення, недозволеність, спокуса; (плотський) розпуста, перелюб, перелюбство; (в роботі) огріх, помилка, хиба, похибка, недолік, недогляд; грішок; ПР. СЛ. непорядно, негарно, негаразд, не вільно. Словник синонімів Караванського
3. гріх — -а, ч. 1》 рел. Порушення релігійно-моральних догм, настанов і т. ін. 2》 Поганий, непорядний вчинок; якась хиба, помилка, недогляд. 3》 у знач. присудк. сл. Непорядно, недобре; недозволено. Брати гріх на душу. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. гріх — гріх: ◊ ка́ртка з гріха́ми → картка ◊ роби́ти так, як би ся гріха́ не боя́ти → робити ◊ гріх світла боїться (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. гріх — Без гріху не проживеш. Поки чоловік живе, поти все зробить якесь лихо. Відпусти, Боже, гріха, в кого жінка лиха. Життя з лихою жоною заслугує на прощення гріхів. Гріх — гріхом, а сміх — сміхом. З поважних справ не смійся, і жарту не бери поважно. Приповідки або українсько-народня філософія
6. гріх — див. негоже Словник синонімів Вусика
7. гріх — За католицькою теологією моральне зло, що є свідомим і добровільним порушенням закону Божого; означає непослух волі Божій, є Його образою; будучи індивідуальним злом, г. також має соціальні наслідки; тяжкий... Універсальний словник-енциклопедія
8. гріх — бра́ти / взя́ти гріх (рідко гріха́) на (свою́) ду́шу (на се́бе). 1. Діяти проти власної совісті, прийнятих норм моралі; робити щось несхвальне. — Ти знаєш, може, та, що цю спідницю носила, лежить під землею, .. Фразеологічний словник української мови
9. гріх — ВИНА́ (причетність кого-небудь до негативного вчинку або злочину), ПРОВИ́НА, ГРІХ, ПРОВИ́ННІСТЬ рідко, ПРО́ГРІХ заст., ПРИЧИ́НА заст. Винуватих не було. Одні скидали вину на других, а ті на інших (М. Словник синонімів української мови
10. гріх — Гріх, гріха́, -хо́ві, у -ху́; гріхи́, -хі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. гріх — ГРІХ, а́, ч. 1. рел. Порушення релігійно-моральних догм, настанов і т. ін. [Єпископ:] З нас кожен і без сповіді простив би вину супроти нього. Я питаю про гріх супроти бога (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
12. гріх — Гріх, -ха м. 1) Грѣхъ. Як не прийме Біг гріхи за жарт, то буде шелесту багато. Ном. № 108. Незнай гріха не чинить. Ном. № 106. Б'ють не ляхи, а наші гріхи. Ном. № 866. Де гріх, там і покута. Ном. № 124. 2) Вина. Словник української мови Грінченка