гріх

ГРІХ, а́, ч.

1. рел. Порушення релігійно-моральних догм, настанов і т. ін.

[Єпископ:] З нас кожен і без сповіді простив би вину супроти нього. Я питаю про гріх супроти бога (Л. Укр., II, 1951, 501);

Молода, небесної краси черниця у пустелі десь замолює свої гріхи (Кач., II, 1958, 22);

*У порівн. Він не бачив його [сина] ніколи, не цікавився ним, ненавидів його, як гріх, як помилку (Фр., IV, 1950, 39).

2. Поганий, непорядний вчинок; якийсь недолік, помилка, недогляд.

Чула ж вона, що він взагалі охочий зводити дурненьких дівчат і вже не один такий гріх мав на своєму сумлінні (Коз., Сальвія, 1956, 258);

Трактористів гріх — на полі огріх (Укр.. присл.., 1955, 368).

3. у знач. присудк. сл. Непорядно, недобре; недозволенно.

Це ж просто гріх з Вашого боку, що про себе ані словечка (Коцюб., III, 1956, 392);

Вона не забуде сказати сусідові, що так бити тварину гріх (Шиян, Гроза.., 1956, 224).

◊ Бра́ти (взя́ти) гріх на ду́шу — робити що-небудь усупереч власній совісті, прийнятим нормам моралі.

Зізнаюсь вам, діти: мій гріх. Все життя нікого не обманювала, а тут, на старості… — вона затулила обличчя руками. — Хто зна, як воно там попереду буде. Не ради себе… заради ж вас… заради Василька гріх на душу взяла! (Гончар, II, 1959, 150);

Вво́дити (ввести́) в гріх див. вво́дити;

Відхо́дити (відійти́) від гріха́ див. відхо́дити;

Впа́сти у гріх див. впада́ти¹;

Гріха́ не боя́тися — не боятися робити погані, непорядні вчинки; не зважати на норми моралі.

Всі люди загомоніли, що осавула гріха не боїться (Н.-Лев., II, 1956, 192);

Дово́дити (довести́) до гріха́ див. дово́дити;

3 гріхо́м попола́м — не без помилок; не зовсім добре.

Відстороняючи робочих та зоотехніків, Софія Карлівна і тут [в зоосаду] сама давала пояснення, хоча це й виходило в неї з гріхом пополам (Гончар, Таврія.., 1957,183);

— 3 гріхом пополам закінчив церковнопарафіяльну школу (Ков., Кутя.., 1960, 23);

Не бра́ти (взя́ти) гріха́ на ду́шу — не бути винним у чому-небудь.

— Не можу з певністю сказати, — щоб не взяти гріха на душу, — але мені здається, чи не походить ся думка про «дві правди» ще й від панського страху (Л. Укр., V, 1956, 142);

Не гріх — можна; потрібно; дозволенно.

— А вам, куме, не гріх і більше оддати. Нащо вам, справді, ви вже старі (Коцюб., II, 1955, 53);

Ні́де гріха́ ді́ти; Ні́чого гріха́ кри́ти (таї́ти) —потрібно, треба признатися; немає потреби приховувати.

А Сидір Іванович, ніде гріха діти, в подяку за допомогу перекидав дівчині то зайву верейку січки, то зайве відро жому (Добр., Тече річка.., 1961, 155);

— Таки нічого гріха таїти — знайшовсь із наших, хрещених людей, що уступив у їх віру та.. узявсь держать і Липці, і другії слободи (Кв.-Осн., II, 1956, 8);

Пога́на, як сме́ртний гріх — про дуже некрасиву людину.

— Скажіть, як вам здається тая Girod? правда ж, вона погана, як смертний гріх? (Л. Укр., III, 1952, 610);

Споку́тувати гріхи́ — визнати свою провину і відповідати за неї.

Маю надію скоро побачитись з Вами і тоді вже спокутую всі гріхи свої перед Вами (Коцюб., III, 1956, 315);

Як (мов, на́че, нена́че і т. ін.) на гріх — як навмисне, як на нещастя.

[Нянька:] Скоїлось, як на гріх, ще торік по весні (Кроп., V, 1959, 228);

Досі дні стояли теплі, сонячні,.. а сьогодні, мов на гріх, задощило (Гур., Друзі.., 1959, 86).