лити

ли́ти

итие]

л':у, л':еш, л':е, л':еимо, л':еите, л':ут'; мин. лиў, лиела; нак. лий, лийтеи

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лити — (виливати) лляти, (повільно) цідити, (сильно, про дощ) періщити, прати. Словник синонімів Полюги
  2. лити — ли́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. лити — Лляти, (різко) жбухати; ФР. наливати, заливати, розливати, обливати, переливати; (світло) випромінювати; (запахи) видихати; (звуки) ширити; (- дощ) литися, хлюпати, сил. періщити; (литво) відливати, виливати; док. ЛИНУТИ, (- дощ) вдарити, (- кров) шугнути, (- води) жбухнути. Словник синонімів Караванського
  4. лити — Литися, барабанити (про дощ); блекотати, блекотіти ("Беру воду з переводу, а вода блекоче"), бризкати, булькати, булькотати, булькотіти, бурлити, бурхати, бурхотати, бурхотіти, виливатися, випліскуватися, виплюскуватися, вирувати, витікати... Словник синонімів Вусика
  5. лити — ллю, ллєш, недок. 1》 перех. і без додатка. Змушувати текти, витікати яку-небудь рідину. || перен. Випромінювати, видихати, поширювати навколо себе (світло, пахощі, звуки і т. ін.). || Те саме, що розливати. Лити сльози. 2》 неперех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. лити — ЛИ́ТИ, ллю, ллєш, недок. 1. що і без прям. дод. Змушувати текти, витікати яку-небудь рідину. Нащо в море воду лить, коли море повно [повне]? (Номис); “Грай, кобзарю, лий, шинкарю!” Козаки гукали. Шинкар знає, наливає І не схаменеться (Т. Словник української мови у 20 томах
  7. лити — ли́ти падати (про сильний дощ, зливу)||цюрити ◊ ли́ти як на імени́нах про зливу (ст): В серед місті була гарна, навіть соняшна погода, а на Знесінні лило як на іменинах (Тарнавський З.) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. лити — вилива́ти (ли́ти) / ви́лити поми́ї на кого, грубо. Ганьбити, заплямовувати кого-небудь, звинувачуючи в чомусь осудливому. Сам (Прудон) зажив собі слави, а сам не так уже й погано уживався з порядками Луї Філіпа і Гізо... Фразеологічний словник української мови
  9. лити — ВИЛИВА́ТИ (виготовляти що-небудь із розплавленого металу, воску тощо), ВІДЛИВА́ТИ, ЛИ́ТИ. — Док.: ви́лити, відли́ти. (Річард:) З останнього стягнуся, а виллю (статую) з бронзи (Леся Українка); У товстостінних глиняних тиглях плавили мідь... Словник синонімів української мови
  10. лити — Ли́ти, ллю, ллєш, ллє, ллємо́, ллєте́, ллють; лив, лила́; лий, ли́ймо, ли́йте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. лити — ЛИ́ТИ, ллю, ллєш, недок. 1. перех. і без додатка. Змушувати текти, витікати яку-небудь рідину. Вже не пам’ятаю, чи довго я там спала. Тільки чую, мене штовхає під бік якийсь молдаван і ллє мені на лице воду з тикви (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  12. лити — Лити, ллю, ллєш гл. 1) Лить, наливать, проливать. Дощ ллє, як з луба. Ном. № 573. Нащо в море воду лить, коли море повно? Ном. № 1455. Подруженьки будуть меди-вина пити, а ти слізоньки лити. Грин. III. 542. 2) Лить, отливать, выливать. Десь дзвін великий лили. Ном. № 7807. Словник української мови Грінченка