1. Орфоепічний словник української мови

помутнілий

помутні́лий

[помут(')н’ілией]

м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. помутнілий — помутні́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. помутнілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до помутніти. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. помутнілий — ПОМУТНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до помутні́ти. Тихо гойдався помутнілий від диму Хасан (О. Десняк); Мати вставилася на сина враз помутнілими очима (П. Панч); // у знач. прикм. Словник української мови у 20 томах
  4. помутнілий — ПОМУТНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до помутні́ти. Тихо гойдався помутнілий від диму Хасан (Десняк, Опов., 1951, 36); Мати вставилася на сина враз помутнілими очима (Панч, В дорозі, 1959, 51); // У знач. прикм. Словник української мови в 11 томах