помутнілий
помутні́лий
-а, -е.
Дієприкм. акт. мин. ч. до помутніти.
|| у знач. прикм.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- помутнілий — помутні́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- помутнілий — [помут(')н’ілией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
- помутнілий — ПОМУТНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до помутні́ти. Тихо гойдався помутнілий від диму Хасан (О. Десняк); Мати вставилася на сина враз помутнілими очима (П. Панч); // у знач. прикм. Словник української мови у 20 томах
- помутнілий — ПОМУТНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до помутні́ти. Тихо гойдався помутнілий від диму Хасан (Десняк, Опов., 1951, 36); Мати вставилася на сина враз помутнілими очима (Панч, В дорозі, 1959, 51); // У знач. прикм. Словник української мови в 11 томах