1. Орфоепічний словник української мови

сотник

со́тник

[сотниек]

-ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Сотник — Со́тник прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. сотник — -а, ч., іст. 1》 В Україні у 16-18 ст. – особа, яка очолювала сотню (у 5 знач.), обиралася спершу козаками, а згодом призначалася гетьманом або царем. 2》 Те саме, що сотенний 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сотник — СО́ТНИК, а, ч. 1. Особа, яка очолювала сотню військову та адміністративно-територіальну одиницю на Україні в 17–18 ст. – сотню призначалася гетьманом або царем. Словник української мови у 20 томах
  4. сотник — Со́тник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. сотник — СО́ТНИК, а, ч. 1. На Україні в XVI-XVIII ст.— особа, яка очолювала сотню (у 5 знач.), обиралася спочатку козаками, а згодом призначалася гетьманом або царем. Словник української мови в 11 томах
  6. сотник — Со́тник, -ка Сотникъ. Лучче живий хорунжий, як мертвий сотник. Ном. ум. сотничок. Словник української мови Грінченка