Сотник
Со́тник
прізвище
* Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.
∗∗∗
со́тник
іменник чоловічого роду, істота
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сотник — [сотниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
- сотник — -а, ч., іст. 1》 В Україні у 16-18 ст. – особа, яка очолювала сотню (у 5 знач.), обиралася спершу козаками, а згодом призначалася гетьманом або царем. 2》 Те саме, що сотенний 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- сотник — СО́ТНИК, а, ч. 1. Особа, яка очолювала сотню військову та адміністративно-територіальну одиницю на Україні в 17–18 ст. – сотню призначалася гетьманом або царем. Словник української мови у 20 томах
- сотник — Со́тник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сотник — СО́ТНИК, а, ч. 1. На Україні в XVI-XVIII ст.— особа, яка очолювала сотню (у 5 знач.), обиралася спочатку козаками, а згодом призначалася гетьманом або царем. Словник української мови в 11 томах
- сотник — Со́тник, -ка Сотникъ. Лучче живий хорунжий, як мертвий сотник. Ном. ум. сотничок. Словник української мови Грінченка