течія
течія́
[теич'ійа]
-йі, ор. -йейу, мн. теч'ійі, теч'ій
дв'і теич'ійі
Джерело:
Орфоепічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- течія — течія́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- течія — (річки) плин, д. плив, (швидка) БИСТРИНА, (верхня) верхів'я, (нижня) пониззя, низ; ЖМ. струмок, течійка, річечка; ФР. струмінь; (життя) перебіг, біг; (людська) потік; (політична) напрям; (підводна) таємна опозиція <�напрям>. Словник синонімів Караванського
- течія — I бийстрик, бистрень, бистрик, бистрина, бистриня, бистриця, бистрінь, бистроводдя, бистроплин, бистроплинь, бистротеча, бистря, бистряк, бистрянка, бистрячок, бруя; бруї, бура, бурун, водотеча, плив ("Десна у плив пішла"), плин, прудковід, прудковод... Словник синонімів Вусика
- течія — ТЕЧІЯ́, ї, ж. 1. Рух води в річці від верхів'я до гирла; плин. І шумлять, і дзвенять їх пісні над невпинною течією Дніпра-Славути, як голос правди, і слави... (М. Рильський); Річка була тут вузенька, течія бистра, човен несло швидко (Я. Словник української мови у 20 томах
- течія — -ї, ж. 1》 Рух води в річці від верхів'я до гирла; плин. || Напрям потоку води в річці від верхів'я до гирла. 2》 чого, перен. Плавне, безперервне звучання (про звуки, слова, мову). || Розвиток у певній послідовності (думок, образів і т. ін.). 3》 у сполуч. Великий тлумачний словник сучасної мови
- течія — підво́дна течія́. Прихована причина, таємний намір. Єлька розуміла всю підводну течію цієї розмови, і хоч почувала, як нуртує в ній якась не до кінця усвідомлена відпорна сила, але було щось і приємне, спокусливе в цих натяках, в мальованих картинах... Фразеологічний словник української мови
- течія — НА́ПРЯМ (сукупність суспільних, політичних, наукових, мистецьких і т. ін. поглядів, принципів, що характеризують певну групу людей, об'єднуючи їх), НА́ПРЯМОК, ТЕЧІЯ́, СТРУ́МІНЬ (напрям, що не встиг ще сформуватися або не набув виразних... Словник синонімів української мови
- течія — Течія́, -чії́, -чіє́ю; -чії́, -чі́й Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- течія — ТЕЧІЯ́, ї, ж. 1. Рух води в річці від верхів’я до гирла; плин. І шумлять, і дзвенять їх пісні над невпинною течією Дніпра-Славути, як голос правди, і слави… (Рильський, III, 1956, 26); Річка була тут вузенька, течія бистра, човен несло швидко (Грим., Син. Словник української мови в 11 томах