Сила

Значення в інших словниках

1. сила — (вказівка на фізичну витривалість) наснага, міць, (про значимість чогось) могутність, (вияв чогось) потужність, книжн. інтенсивність. Словник синонімів Полюги
2. сила — Си́ла. 1. Кількість. Дотична статистика виказує, що Чернівці, помимо страшної дорожні, споживають значну силу м'яса. Чи крілича ятка не стане черновецким мешканцям у пригоді, коли зможе продавати м'ясо по дешевшій ціні, як де-инде? (Товариш, 1908, 110). Українська літературна мова на Буковині
3. сила — Міць, снага, енерґія, с. могутність, поет. могуття, могуть; Т. потужність; П. насильство; (духу) здатність, спроможність; (слова) влада, вплив, ваги; (юридична) чинність, правосильність, правочинність; (удару) інтенсивність; (любови) глибина; (в тому) ІД. Словник синонімів Караванського
4. сила — I атлетизм, богатирство, всемогутність, всесилля, дух, енергія, змога, зусилля, міць, могутність, могуття, могуть, натуга, перемага, посилля, потенціал, потенція, потуга, потужність, силища, силонька, снага, спромога, спроможність... Словник синонімів Вусика
5. сила — -и, ж. 1》 Здатність живих істот напруженням м'язів робити фізичні рухи, виконувати різні дії; фізична енергія людини, тварини. || перев. мн. Фізична здатність або можливість робити, здійснювати що-небудь. || Фізичний вплив, насильство. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. Сила — Сила; Силантій лат.*; можливо, від Sila — назва лісу в південній Італії або від гр. syle — право володіння. Сильвистр лат.; Silvester — лісовий. У Сильеестра Шандрука поблискувала в світлі електрики зірка Героя Соціалістичної Праці (О. Донченко). Власні імена людей. Словник-довідник
7. сила — СИ́ЛА, и, ж. 1. Здатність живих істот напруженням м'язів робити фізичні рухи, виконувати різні дії; фізична енергія людини, тварини. Хто б не завважив молодецьку силу у руках і в ногах, усяк би сказав, що не зовсім іще лихо (П. Словник української мови у 20 томах
8. сила — Де стан, там і сила. Великий чоловік, повинен мати і велику силу. Дужий, як бик. Дуже сильний. Із сильним не борися, із багатим не судися. Сильний тебе поборе, а багач виграє право. Можна силою привести коні до води, та не присилуєш пити. Приповідки або українсько-народня філософія
9. сила — (-и) ж.; мол. Масивна, людина з натренованими м'язами. ПСУМС, 63. Словник жарґонної лексики української мови
10. сила — вбива́тися (вбира́тися) / вби́тися (вбра́тися) в си́лу. 1. Ставати сильним, дужим; зміцнюватися фізично. — Підростай, небораче, та в силу вбирайся (Д. Бедзик); Ну, а тоді мені ще й тридцяти не стукнуло, саме в силу чоловік вбився (І. Фразеологічний словник української мови
11. сила — БЕ́ЗЛІЧ (дуже велика кількість кого-, чого-небудь), БЕ́ЗЛІК рідше, КУ́ПА підсил. розм., РІЙ підсил. розм., СОНМ підсил. книжн., СО́НМИЩЕ підсил. книжн., ТЬМА підсил. розм., ТЬМА-ТЬМУ́ЩА підсил. розм., ХМА́РА підсил. розм., ТЬМА-ТЬМЕ́ННА підсил. Словник синонімів української мови
12. сила — Си́ла, -ли; си́ли, сил Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
13. сила — СИ́ЛА, и, ж. 1. Здатність живих істот напруженням м’язів робити фізичні рухи, виконувати різні дії; фізична енергія людини, тварини. Хто б не завважив молодецьку силу у руках і в ногах, усяк би сказав, що не зовсім іще лихо (П. Куліш, Вибр. Словник української мови в 11 томах