о

о 1

прийменник

незмінювана словникова одиниця

о 2

вигук

незмінювана словникова одиниця

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. О — I О. Як назва літери вживається в с. р.: заголовне о; як назва звука вживається в ч. р.: відкритий о; ненаголошений о. II О – ОБ О (перед приголосним) і об1 (перед голосним), прийм. Літературне слововживання
  2. о — О, прийм. На. Для панни Амалії сей гість мав о стілько широке значінє, що не лишень завсігди похваляв кухню, але й кухарочку (Галіп, 13). Українська літературна мова на Буковині
  3. о — I невідм., с. Дев'ятнадцята літера українського алфавіту на позначення голосного звука "о". II прийм. із знах. і місц. в. Сполучення з прийм. "о" виражають: Часові відношення: 1》 з місц. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. о — О¹, невідм., с. Дев'ятнадцята літера українського алфавіту на позначення голосного звука “о”. – Та тут ось ізсередини на лантусі помітка якась накарлякана. Бублик якийсь, начебто як “О”... (О. Гончар). О², прийм., із знах. і місц. в. Сполучення з прийм. Словник української мови у 20 томах
  5. о — о: ◊ о тім поті́м → то Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. о — ой, ле́ле. Уживається для вираження здивування, захоплення, страху, жалю і т. ін.; ох. Зазирнув (Макар Іванович) у передпокій .. і охолов. Ой, леле! Офіцер… (М. Коцюбинський); Ой, леле, Христя вже пішла, а я ще сиджу (С. Васильченко); о (і) ле́ле. Фразеологічний словник української мови
  7. о — О! виг.; о-о́! о, прийм.; див. об о, частка; з попереднім словом (вказівним займ., присл.) сполучаємо розлідкою; оцей-о́, такий-о́, така-о́, той-о́, отут-о́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. о — О¹, невідм., сер. Вісімнадцята літера українського алфавіту на позначення голосного звука «о». — Та тут ось ізсередини на лантусі помітка якась накарлякана. Бублик якийсь, начебто як «О»... (Олесь Гончар, II, 1959, 153). О², прийм., із знах. і місц. Словник української мови в 11 томах
  9. о — I. О меж. 1) О! О друже мій добрий, друже незабутний! Шевч. 2) Вотъ. О! о! дивись, як хороше! --------------- II. О пред. 1) Съ винительнымъ падежемъ: а) = об 1 (рѣдко и лишь въ литературн. языкѣ). О мур старою головою ударилась і трупом пала. Шевч. 614. Словник української мови Грінченка