прибирати

Значення в інших словниках

1. прибирати — (в хаті) порядкувати, опоряджати що, р. прятати; (постіль) застеляти; (голову) причепурювати; (ялинку) прикрашати; (молоду) одягати, чепурити; (з очей) забирати; (кого) позбуватися... Словник синонімів Караванського
2. прибирати — [приебиератие] -айу, -айеиш Орфоепічний словник української мови
3. прибирати — -аю, -аєш, недок., прибрати, -беру, -береш, док. 1》 перех. і неперех. Порядкуючи в якому-небудь приміщенні, надавати йому охайного вигляду. || перен. Опоряджати, обладнувати що-небудь. || Складаючи належним чином, застеляти (звичайно постіль). Великий тлумачний словник сучасної мови
4. прибирати — 1. охаювати, охаяти, поохаювати, зохаювати, зохаяти, позохаювати, похаювати, похаяти, прихаювати, прихаяти, поприхаювати, схаювати, схаяти, посхаювати, ухаювати, ухаяти, повхаювати, чистити, почистити, вичищувати, вичистити, повичищувати, зачищуват... Словник чужослів Павло Штепа
5. прибирати — ПРИБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИБРА́ТИ, беру́, бере́ш, док. 1. що і без прям. дод. Порядкуючи в якому-небудь приміщенні, надавати йому охайного вигляду. Поки поралась [Маруся] та прибирала і була з матір'ю, так їй і весело було (Г. Словник української мови у 20 томах
6. прибирати — прибира́ти / прибра́ти до (свої́х) рук. 1. кого. Ставити когось у залежність від себе, примушувати слухатися, підкорятися і т. ін. Ощадлива Векла почала потроху прибирати його до рук. Нашила десяток кофтин і послала Василя торгувати на базар (М. Фразеологічний словник української мови
7. прибирати — ДОБИРА́ТИ (вибираючи, знаходити найвідповідніше для чогось), ПІДБИРА́ТИ, ВИШУ́КУВАТИ, ПІДШУ́КУВАТИ, ПРИБИРА́ТИ розм., ДОШУ́КУВАТИ діал.; ПІДСТАВЛЯ́ТИ (за певним зразком); ПРИДУ́МУВАТИ (перев. слово, фразу тощо). — Док. Словник синонімів української мови
8. прибирати — Прибира́ти, -бира́ю, -бира́єш; прибра́ти, -беру́, -бере́ш, -ру́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. прибирати — ПРИБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИБРА́ТИ, беру́, бере́ш, док. 1. перех. і неперех. Порядкуючи в якому-небудь приміщенні, надавати йому охайного вигляду. Поки поралась [Маруся] та прибирала і була з матір’ю, так їй і весело було (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
10. прибирати — Прибирати, -ся, -раю, -ся, -єш, -ся гл. = прибірати, -ся. Словник української мови Грінченка