прибирати

ДОБИРА́ТИ (вибираючи, знаходити найвідповідніше для чогось), ПІДБИРА́ТИ, ВИШУ́КУВАТИ, ПІДШУ́КУВАТИ, ПРИБИРА́ТИ розм., ДОШУ́КУВАТИ діал.; ПІДСТАВЛЯ́ТИ (за певним зразком); ПРИДУ́МУВАТИ (перев. слово, фразу тощо). — Док.: добра́ти (дібра́ти), підібра́ти (підобра́ти рідко), ви́шукати, підшука́ти, прибра́ти, дошука́ти, підста́вити, приду́мати. — Ось тобі клубки вовняних ниток усякого кольору. Добирай, як знаєш (І. Нечуй-Левицький); Чагар не міг підібрати слова й змовк (М. Хвильовий); По одній квіточці зривала вона ці синенькі волошки, вишукуючи найкращі, найповніші з них (С. Васильченко); Мотоциклісти-квартир'єри гасали вулицями, підшукуючи затишні хати для офіцерів (Григорій Тютюнник); Поганий з тебе стиліст, діду; не вмієш прибирати порівнянь (Г. Хоткевич); Вона.. почала між звуками щось перебирати. Вона дошукувала акорди акомпанементу якоїсь пісні (О. Кобилянська); Треба тільки лібретто виконати, а голоси до нього підставити з тих самих пісень, що народ співає ... (Панас Мирний); Знаходить (піп) у них (доносах) повторення виразів і, дбаючи про стиль, починає придумувати інші фрази (М. Стельмах). — Пор. 1. вибира́ти.

ЗАЧІ́СУВАТИ (за допомогою гребінця приводити в порядок волосся; робити зачіску), ПРИЧІ́СУВАТИ, ПРИБИРА́ТИ заст. — Док.: зачеса́ти, причеса́ти, прибра́ти. Коли знову увійшов (Суліман) в кімнату, Неля кінчала зачісувати коси (Ірина Вільде); До сходу сонця, ой, ще ж порану Синів помила (мати) і причесала (М. Гірник); Юля відійшла від вікна, глянула у скло рами, як у дзеркало, на своє розпатлане волосся і стала прибирати, вишукуючи на підлозі шпильки (Григорій Тютюнник).

ЗБИРА́ТИ (урожай), ЗНІМА́ТИ, ПРИБИРА́ТИ розм.; ОБРИВА́ТИ, ОББИРА́ТИ (плоди, ягоди); БРА́ТИ (гриби, ягоди тощо). — Док.: зібра́ти, зня́ти, прибра́ти, обірва́ти, обібра́ти. Цей виїзд був особливий: їхали (хлоп'ята) збирати черешню! (О. Гончар); Яблуні в саду.. Жінки знімають урожай (А. Головко); Прийшла осінь.., хліб прибрали, звозили (Панас Мирний); Терен обриває (дівчина) (Я. Щоголів); Оббирають (дівчата) запашні терпкі кетяги (хмелю) (В. Кучер); Хлопці цілими зграями приходили сюди з села, влітку — купатися, брати гриби та ягоди (С. Васильченко).

НАБИРА́ТИ чого (надавати своїй зовнішності певного вигляду), ПРИЙМА́ТИ що, ПРИБИРА́ТИ чого, що. — Док.: набра́ти, прийня́ти, прибра́ти. Обличчя (Черниша) набрало такого виразу, наче він стояв оце в строю і перед ним прапороносці проносили стяг училища (О. Гончар); Вона.. прийняла журливо-поважний вид (Г. Хоткевич); Миттю Анрі-Жака сфотографували, він прибрав пристойної пози й підкрутив вуса (Ю. Яновський). — Пор. 1. набува́ти, II. 1. надава́ти.

НАБУВА́ТИ чого (про предмети, явища і т. ін., рідше про людей — унаслідок розвитку, певних змін тощо діставати якісь нові властивості, ставати якимсь іншим), НАБИРА́ТИ чого, ПРИЙМА́ТИ що, ПРИБИРА́ТИ чого, що. — Док.: набу́ти, набра́ти, прийня́ти, прибра́ти. Вітрини не набули ще зимової урочистості (О. Ільченко); Над головою небо набрало кольору бузку, що розквітає (С. Чорнобривець); І житла, і люди, що вічно риються в землі, прийняли, ввижалось Раїсі, колір землі (М. Коцюбинський); І наше слово скрізь гуде, Вже без цензури в друк іде, Прибравши форми гарні (В. Самійленко). — Пор. 3. набира́ти.

ОДЯГА́ТИ кого у що (покривати одягом кого-небудь), ВДЯГА́ТИ (УДЯГА́ТИ), УБИРА́ТИ (ВБИРА́ТИ), ОДІВА́ТИ розм., ЗОДЯГА́ТИ розм., ВОДИ́ТИ у чому, розм., ОБЛАЧА́ТИ заст., уроч., ірон.; НАРЯДЖА́ТИ (одягати кого-небудь у гарне, святкове вбрання), ОБРЯДЖА́ТИ розм.; ВИРЯДЖА́ТИ, РОЗРЯДЖА́ТИ розм., ВИЧЕПУ́РЮВАТИ розм. (надто гарно, пишно, чепурно); ПРИОДЯГА́ТИ розм. (пристойно); ПРИБИРА́ТИ розм. (гарно та охайно; покійника, готуючи до похорону). — Док.: одягти́ (одягну́ти), вдягну́ти (удягну́ти), вдягти́ (удягти́), убра́ти (вбра́ти), оді́ти, зоді́ти, зодягти́ (зодягну́ти), облачи́ти, наряди́ти, обряди́ти, ви́рядити, розряди́ти, ви́чепурити, прихаху́лити діал. приодягти (приодягнути), прибра́ти. Привезли (дітей) за місто у великий сірий дім. Позносили дітей всередину, мили гарячою водою, одягли в чисті сорочки (Ю. Яновський); Галя почала його вдягати, обувати чоботи (Б. Грінченко); Здивувалися Федір і Марина як і справді почали їх мити, чесати, в нову одежу вбирати (Панас Мирний); Воєвода з похмурою неквапливістю прикидав, як слід зодягти свого нового прислужника (П. Загребельний); Що ти мене, як старця, у драному водиш (Словник Б. Грінченка); Облачили мене в сірячину ветхую, в постоли дранії,.. у путь супроводили (Я. Баш); Ув оксамит стареньку нарядили, У золотом гаптовані патинки (П. Куліш); У білій сорочці та ще і з манишкою дядя Гриша. Тільки що надів оце.. — радо усміхнений. — Оце так обрядила! Спасибі, Олянко! (А. Головко); (Світилки і свашки:) На нас сорочка з китайки. Нас мати виряджала, з скрині сорочку давала (І. Нечуй-Левицький); Пані її приодягла хороше, у городі пошили їй керсет і юпку, і черевики купили (Ганна Барвінок). — Пор. 1. надяга́ти.

ПРИБИРА́ТИ де, що (надавати приміщенню або території охайного вигляду), ПОРЯДКУВА́ТИ де, ОПОРЯДЖА́ТИ (ОПОРЯ́ДЖУВАТИ) що, ЧЕПУРИ́ТИ що, ПРИБИРА́ТИСЯ де, розм., ВИЧЕПУ́РЮВАТИ що, розм., ПРЯ́ТАТИ де, діал., ПОПРЯ́ТУВАТИ де, діал., ОПРЯ́ТУВАТИ що, діал. — Док.: прибра́ти, упорядкувати, попорядкува́ти, опоряди́ти (опорядкува́ти), прибра́тися, ви́чепурити, попря́тати, опря́тати. Дівчата, бувало, І днювали й ночували, Хату прибирали, І мазали і квітчали (Т. Шевченко); Карналь.. заходився порядкувати в квартирі (П. Загребельний); Стара мати ласкаво поглядала, як син прибирав та опоряджав свою хатину (І. Нечуй-Левицький); Село принаджувалося, приоздоблювалося. Ґазди опоряджували свої осідки (Г. Хоткевич); Мати разом із старшими сестрами чепурили хату (А. Дімаров); Уже й будиночки вимазані, і вулиці підмітаються.. Прибратися та причепуритися перед святами — всяк розуміє, що треба (Остап Вишня); Одчинить було.. двері в стайні та зачне скрізь вичепурювати (П. Куліш); Осипова стелила постіль і прятала в світлиці (І. Франко); Обидві взялись попрятувати тощо, і мовчки збили такий копіт, наче по хаті сто гусей літало (А. Свидницький); — Дякувати дощеві, — сказала Катерина, опрятуючи разом і себе, і хату.., — а то, може б, ви й не заглянули (П. Панч).

ПРИКРАША́ТИ (ПРИКРА́ШУВАТИ) (надавати привабливішого вигляду комусь, чомусь, чіпляючи на нього оздоби, одягаючи щось небуденне, підмальовуючи тощо), ОЗДО́БЛЮВАТИ (ОЗДОБЛЯ́ТИ), ПРИОЗДО́БЛЮВАТИ (ПРИОЗДОБЛЯ́ТИ), РОЗЦВІ́ЧУВАТИ, УБИРА́ТИ (ВБИРА́ТИ), ПРИБИРА́ТИ розм., ЧЕПУРИ́ТИ розм., ПРИЧЕПУ́РЮВАТИ розм., ВИЧЕПУ́РЮВАТИ розм., ПРИХОРО́ШУВАТИ розм., ВИКРА́ШУВАТИ розм., ПРИСТРО́ЮВАТИ діал.; ОФОРМЛЯ́ТИ, ДЕКОРУВА́ТИ книжн., спец., ОБЦЯЦЬКО́ВУВАТИ розм., ВИЦЯЦЬКО́ВУВАТИ розм., ГАРНІРУВА́ТИ розм. (групою, рядом прикрас — неживі предмети); УКВІ́ТЧУВАТИ (ВКВІ́ТЧУВАТИ), ЗАКВІ́ТЧУВАТИ, КВІТЧА́ТИ, КОСИ́ЧИТИ розм., ЗАКОСИ́ЧУВАТИ розм., КЛЕЧА́ТИ етн., ЗАТИКА́ТИ заст., МАЇ́ТИ діал., ОБМА́ЮВАТИ діал. (квітами, зеленню; також прикрашати взагалі); ОРНАМЕНТУВА́ТИ (якийсь виріб, свою мову, музичний твір тощо); ПОСМА́ЧУВАТИ розм. (мову, розповідь якимись виразними деталями). — Док.: прикра́си́ти, оздо́бити, приоздо́бити, розцвіти́ти, убра́ти (вбра́ти), прибрати, причепури́ти, ви́чепурити, очепури́ти розм. прихороши́ти, ви́красити, окра́сити, пристро́їти, офо́рмити, декорува́ти, обцяцькува́ти, ви́цяцькувати, гарнірува́ти, уквітча́ти (вквітча́ти), заквітча́ти, закоси́чити, затка́ти, обмаї́ти, орнаментува́ти, посмачити. Данило шанував Авдія за його трудолюбство.. В теремах княжих, у церквах і монастирях він прикрашав стіни і ззовні і всередині (А. Хижняк); Вона почала й себе прикрашувати, накрашуватися та набілюватися (І. Нечуй-Левицький); Осіннього вечора зібралась комуна пускати млин. Хима оздоблювала червоний куточок (М. Куліш); Кістку отак різьбярева рука оздобляє слонову (переклад М. Зерова); Велів (цар) собі віз золотий зробити, Камінням дорогим його приоздобити (І. Франко); Палаців зали високі Розцвічує пензель митця (М. Бажан); Братську могилу діти вбирають квітами щовесни (О. Довженко); — Мусите приставити ялинку сьогодні, бо пани ще хотять прибирати її на вечір (М. Коцюбинський); Мати разом із старшими сестрами чепурили хату (А. Дімаров); — От якби ти, небого, стала йому подружжям, — старого б доглянула.., хату б вичепурила (Ганна Барвінок); Трудилися малярі, олійними фарбами прихорошуючи стіни (Н. Рибак); — Такої, брат, хати — світ сходи — другої не найдеш. Підожди, ми її обробимо, візерунками виб'ємо, квітками викрасимо (Панас Мирний); Малювала (Ольга) перед нею щастя материнства,.. пристроювала в найчудовіші квіти своєї уяви (І. Франко); Свого часу Ференц оформляв фойє і більярдний зал цього готелю. Там висіли його картини (О. Гончар); Застеляли (ліжниками) постіль та лави, розвішували їх на дерев'яних жердках, у такий спосіб декоруючи інтер'єр небіленої дерев'яної хати (з журналу); Мати Тетяни хату вибілила, піч вицяцькувала (К. Гордієнко); Безбородько сидів за столом з серветкою на грудях і з виглядом дегустатора гарнірував м'ясо маринованими грибками (Ірина Вільде); Уквітчувати землю — це покликання людини, яка боролася за свободу народу, за вільність своєї землі (з журналу); Весілля, як громи, Перекочують бубни по селах, Гармоністи колоссям Заквітчують друзів веселих (А. Малишко); Франка.. призналася, як її кохає Іван, як квітами квітчав її коси (С. Чорнобривець); Так косичити дівчат ніхто не вмів, як мама (І. Чендей); Мати приносила завжди з лісу березове гілля, клечала ним кімнатку (О. Іваненко); Кладіть, кладіть, косарики, кладіть на покоси, А я буду щонеділі затикати коси (пісня); Життя одному квіттям все маїть, а терням преться до грудей другого (Уляна Кравченко); — Бачите, як чумаки його (віз) орнаментували. Навіть люшню — й ту обійшли. Чудова різьба по дереву (з журналу).

РОЗУМІ́ТИ (бути здатним правильно оцінювати, осягати розумом що-небудь), ТЯ́МИТИ розм., РОЗБИРА́ТИ розм., МІЗКУВА́ТИ розм., МІРКУВА́ТИ розм., ТЯМКУВА́ТИ розм., ПЕ́ТРАТИ розм., ПРИБИРА́ТИ розм., ШУ́ПИТИ розм., КМІ́ТИТИ (КМЕ́ТИТИ) рідше, КМІТУВА́ТИ рідко. Він висмикнув револьвера й вистрелив, не розуміючи сам, що робить (Ю. Яновський); — Не заспокоюй, синку, не треба, — байдуже так сказала тітка Меланка. — Краще вже не буде, як є. Я при повній тямі, то й тямлю, що там зі мною коїться (Є. Гуцало); Я не розбираю ясно, що зі мною (О. Кобилянська); — Як це не дивно тобі, а теж на плечах голову, не гарбуз, маю. Дещо таки мізкую. — Бачу, за кого ти руку тягнеш (А. Головко); Захар ледве ноги волік, й усей час злоба не кидала його; він не міг міркувати як слід розумом, а тільки відчував душею якусь кривду (А. Кримський); — Ну, ляпнуло собі щось перед сном оце дрімайло. Хіба воно, дурненьке, щось тямкує? — примирливо сказав батько (М. Стельмах); — Думати треба, Куксо, і людей розпитувати, коли сам не петраєш (В. Кучер); Одного разу.. сиділи оце вони (Кармелева сім'я) усі вкупі і дивилися такеньки, наче б, справді, не прибирали вже собі чого пожадати (Марко Вовчок); (Марина:) Мале чортеня, а вже щось шупить (І. Карпенко-Карий); Уже дитина кметить (Словник Б. Грінченка).

УСУВА́ТИ кого (так чи інакше позбавлятися когось), ПОЗБУВА́ТИСЯ, ВІДСТОРОНЯ́ТИ, ВІДСТОРО́НЮВАТИ, УБИВА́ТИ (ВБИВА́ТИ), ЕЛІМІНУВА́ТИ книжн.; ПРИБИРА́ТИ розм. (відсилати під якимсь приводом); ЗВІЛЬНЯ́ТИ, ЗНІМА́ТИ, СПИХА́ТИ розм., ВИГАНЯ́ТИ розм. (позбавляти певної посади, певного становища). — Док.: усу́нути, позбу́тися, відсторони́ти, уби́ти (вби́ти), прибра́ти, звільни́ти, зня́ти, зіпхну́ти (спихну́ти) (спхну́ти), ви́гнати. Попереду ішли Палій і Бойчук. Мали усунути вартових. Наскочили на них так раптово, що ті й крикнути не встигли (В. Гжицький); Я хотіла чим швидше позбутися товариства Ривки (Ірина Вільде); — Чому в списку нема Колосовського? Хто дав тобі право зневажати, відстороняти в такий час його, нашого чесного товариша... (О. Гончар); — Отак і жить, — кинула Катря. — Прибери її (вчительку) з села і будемо жить (В. Кучер); Він бачив, що є в столоначальника помічник, котрого легенько зіпхнути (Панас Мирний).