прибирати
прибира́ти
-аю, -аєш, недок., прибрати, -беру, -береш, док.
1》 перех. і неперех. Порядкуючи в якому-небудь приміщенні, надавати йому охайного вигляду.
|| перен. Опоряджати, обладнувати що-небудь.
|| Складаючи належним чином, застеляти (звичайно постіль).
|| від чого. Порядкуючи, звільняти що-небудь від чогось зайвого.
|| за ким, розм. Пораючись біля свійських тварин, усувати безладдя, вичищати за ними (звичайно гній).
|| заст. Зачісувати, причепурювати (голову, волосся). Прибирати зі столу.
2》 перех., розм. Прикрашати що-небудь, надавати чомусь ошатного, чепурного вигляду.
|| Допомагати кому-небудь одягатися, зачісуватися тощо.
|| Надягати на себе чисте, нове, святкове вбрання.
|| Одягати покійника, готуючи до похорону.
3》 перех. і без додатка. Ховати або класти на належне місце що-небудь кинуте, залишене кимсь.
|| Згрібати що-небудь скошене, складати його в копиці, скирти і т. ін.
|| Припиняючи якусь роботу, згортати, складати, ховати (інструмент, приладдя, матеріал і т. ін.).
|| розм. Підбираючи кинуте, забуте ким-небудь, привласнювати.
|| перев. док., розм. Взяти кого-небудь на утримання, на постій.
4》 перех. Відкидати, відносити від якого-небудь місця, за межі чогось те, що заважає, захаращує це місце.
|| Усувати що-небудь зайве, непотрібне і т. ін.
|| розм. Відсилати кого-небудь з певною метою; виживати (у 3 знач.) звідкись.
|| розм. Позбавлятися кого-небудь, знищуючи його фізично; вбивати.
Прибирати з дороги (шляху) — а) відстороняти того (те), хто (що) заважає, убік; відсувати те, що перешкоджає рухові, погіршує умови для роботи і т. ін.; б) усувати певні перешкоди, створюючи умови для розвитку, функціонування чого-небудь; в) звільняти з роботи, служби, понижувати на посаді і т. ін. того, хто заважає або не сприяє діяльності кого-, чого-небудь.
5》 перех. і неперех. Приймати певний вигляд, позу і т. ін. (про яку-небудь особу).
|| Набувати якого-небудь вигляду, виразу (про обличчя, погляд і т. ін.).
|| Надавати своєму голосу, тону певного забарвлення.
|| Набувати в чиїйсь уяві рис, властивостей кого-небудь.
|| Набирати певних форм, розмірів, набувати нових властивостей і т. ін. за відповідних умов (про конкретні предмети, явища тощо).
|| Набувати певного вигляду, форми і т. ін. у процесі розвитку. Прибирати позу.
6》 перех. Брати собі яку-небудь назву, псевдонім і т. ін.
7》 перех., розм. Вибираючи, знаходити таке, що найбільше подобається, пасує і т. ін.; підбирати.
|| Те саме, що підбирати 6).
8》 перех. і без додатка, розм. Розуміти, усвідомлювати що-небудь.
9》 перех. і без додатка, розм., рідко. Поїдати все до кінця.
10》 перех., розм., рідко. Збирати після достигання (про врожай).
Значення в інших словниках
- прибирати — прибира́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- прибирати — (в хаті) порядкувати, опоряджати що, р. прятати; (постіль) застеляти; (голову) причепурювати; (ялинку) прикрашати; (молоду) одягати, чепурити; (з очей) забирати; (кого) позбуватися... Словник синонімів Караванського
- прибирати — [приебиератие] -айу, -айеиш Орфоепічний словник української мови
- прибирати — 1. охаювати, охаяти, поохаювати, зохаювати, зохаяти, позохаювати, похаювати, похаяти, прихаювати, прихаяти, поприхаювати, схаювати, схаяти, посхаювати, ухаювати, ухаяти, повхаювати, чистити, почистити, вичищувати, вичистити, повичищувати, зачищуват... Словник чужослів Павло Штепа
- прибирати — ПРИБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИБРА́ТИ, беру́, бере́ш, док. 1. що і без прям. дод. Порядкуючи в якому-небудь приміщенні, надавати йому охайного вигляду. Поки поралась [Маруся] та прибирала і була з матір'ю, так їй і весело було (Г. Словник української мови у 20 томах
- прибирати — прибира́ти / прибра́ти до (свої́х) рук. 1. кого. Ставити когось у залежність від себе, примушувати слухатися, підкорятися і т. ін. Ощадлива Векла почала потроху прибирати його до рук. Нашила десяток кофтин і послала Василя торгувати на базар (М. Фразеологічний словник української мови
- прибирати — ДОБИРА́ТИ (вибираючи, знаходити найвідповідніше для чогось), ПІДБИРА́ТИ, ВИШУ́КУВАТИ, ПІДШУ́КУВАТИ, ПРИБИРА́ТИ розм., ДОШУ́КУВАТИ діал.; ПІДСТАВЛЯ́ТИ (за певним зразком); ПРИДУ́МУВАТИ (перев. слово, фразу тощо). — Док. Словник синонімів української мови
- прибирати — Прибира́ти, -бира́ю, -бира́єш; прибра́ти, -беру́, -бере́ш, -ру́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- прибирати — ПРИБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИБРА́ТИ, беру́, бере́ш, док. 1. перех. і неперех. Порядкуючи в якому-небудь приміщенні, надавати йому охайного вигляду. Поки поралась [Маруся] та прибирала і була з матір’ю, так їй і весело було (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
- прибирати — Прибирати, -ся, -раю, -ся, -єш, -ся гл. = прибірати, -ся. Словник української мови Грінченка