прибирати

прибира́ти

-аю, -аєш, недок., прибрати, -беру, -береш, док.

1》 перех. і неперех. Порядкуючи в якому-небудь приміщенні, надавати йому охайного вигляду.

|| перен. Опоряджати, обладнувати що-небудь.

|| Складаючи належним чином, застеляти (звичайно постіль).

|| від чого. Порядкуючи, звільняти що-небудь від чогось зайвого.

|| за ким, розм. Пораючись біля свійських тварин, усувати безладдя, вичищати за ними (звичайно гній).

|| заст. Зачісувати, причепурювати (голову, волосся). Прибирати зі столу.

2》 перех., розм. Прикрашати що-небудь, надавати чомусь ошатного, чепурного вигляду.

|| Допомагати кому-небудь одягатися, зачісуватися тощо.

|| Надягати на себе чисте, нове, святкове вбрання.

|| Одягати покійника, готуючи до похорону.

3》 перех. і без додатка. Ховати або класти на належне місце що-небудь кинуте, залишене кимсь.

|| Згрібати що-небудь скошене, складати його в копиці, скирти і т. ін.

|| Припиняючи якусь роботу, згортати, складати, ховати (інструмент, приладдя, матеріал і т. ін.).

|| розм. Підбираючи кинуте, забуте ким-небудь, привласнювати.

|| перев. док., розм. Взяти кого-небудь на утримання, на постій.

4》 перех. Відкидати, відносити від якого-небудь місця, за межі чогось те, що заважає, захаращує це місце.

|| Усувати що-небудь зайве, непотрібне і т. ін.

|| розм. Відсилати кого-небудь з певною метою; виживати (у 3 знач.) звідкись.

|| розм. Позбавлятися кого-небудь, знищуючи його фізично; вбивати.

Прибирати з дороги (шляху) — а) відстороняти того (те), хто (що) заважає, убік; відсувати те, що перешкоджає рухові, погіршує умови для роботи і т. ін.; б) усувати певні перешкоди, створюючи умови для розвитку, функціонування чого-небудь; в) звільняти з роботи, служби, понижувати на посаді і т. ін. того, хто заважає або не сприяє діяльності кого-, чого-небудь.

5》 перех. і неперех. Приймати певний вигляд, позу і т. ін. (про яку-небудь особу).

|| Набувати якого-небудь вигляду, виразу (про обличчя, погляд і т. ін.).

|| Надавати своєму голосу, тону певного забарвлення.

|| Набувати в чиїйсь уяві рис, властивостей кого-небудь.

|| Набирати певних форм, розмірів, набувати нових властивостей і т. ін. за відповідних умов (про конкретні предмети, явища тощо).

|| Набувати певного вигляду, форми і т. ін. у процесі розвитку. Прибирати позу.

6》 перех. Брати собі яку-небудь назву, псевдонім і т. ін.

7》 перех., розм. Вибираючи, знаходити таке, що найбільше подобається, пасує і т. ін.; підбирати.

|| Те саме, що підбирати 6).

8》 перех. і без додатка, розм. Розуміти, усвідомлювати що-небудь.

9》 перех. і без додатка, розм., рідко. Поїдати все до кінця.

10》 перех., розм., рідко. Збирати після достигання (про врожай).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прибирати — прибира́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. прибирати — (в хаті) порядкувати, опоряджати що, р. прятати; (постіль) застеляти; (голову) причепурювати; (ялинку) прикрашати; (молоду) одягати, чепурити; (з очей) забирати; (кого) позбуватися... Словник синонімів Караванського
  3. прибирати — [приебиератие] -айу, -айеиш Орфоепічний словник української мови
  4. прибирати — 1. охаювати, охаяти, поохаювати, зохаювати, зохаяти, позохаювати, похаювати, похаяти, прихаювати, прихаяти, поприхаювати, схаювати, схаяти, посхаювати, ухаювати, ухаяти, повхаювати, чистити, почистити, вичищувати, вичистити, повичищувати, зачищуват... Словник чужослів Павло Штепа
  5. прибирати — ПРИБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИБРА́ТИ, беру́, бере́ш, док. 1. що і без прям. дод. Порядкуючи в якому-небудь приміщенні, надавати йому охайного вигляду. Поки поралась [Маруся] та прибирала і була з матір'ю, так їй і весело було (Г. Словник української мови у 20 томах
  6. прибирати — прибира́ти / прибра́ти до (свої́х) рук. 1. кого. Ставити когось у залежність від себе, примушувати слухатися, підкорятися і т. ін. Ощадлива Векла почала потроху прибирати його до рук. Нашила десяток кофтин і послала Василя торгувати на базар (М. Фразеологічний словник української мови
  7. прибирати — ДОБИРА́ТИ (вибираючи, знаходити найвідповідніше для чогось), ПІДБИРА́ТИ, ВИШУ́КУВАТИ, ПІДШУ́КУВАТИ, ПРИБИРА́ТИ розм., ДОШУ́КУВАТИ діал.; ПІДСТАВЛЯ́ТИ (за певним зразком); ПРИДУ́МУВАТИ (перев. слово, фразу тощо). — Док. Словник синонімів української мови
  8. прибирати — Прибира́ти, -бира́ю, -бира́єш; прибра́ти, -беру́, -бере́ш, -ру́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. прибирати — ПРИБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИБРА́ТИ, беру́, бере́ш, док. 1. перех. і неперех. Порядкуючи в якому-небудь приміщенні, надавати йому охайного вигляду. Поки поралась [Маруся] та прибирала і була з матір’ю, так їй і весело було (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
  10. прибирати — Прибирати, -ся, -раю, -ся, -єш, -ся гл. = прибірати, -ся. Словник української мови Грінченка