прибирати
прибира́ти / прибра́ти до (свої́х) рук. 1. кого. Ставити когось у залежність від себе, примушувати слухатися, підкорятися і т. ін. Ощадлива Векла почала потроху прибирати його до рук. Нашила десяток кофтин і послала Василя торгувати на базар (М. Чабанівський); (Старицький:) Майбутній мільйонер (Черепань). (Андрій:) Все прибирає до рук: і дворян, і цих голодних людей (Ю. Мокрієв); Нічого. Ми їх усіх приберемо до рук, усіх, — мовив Павук (Панас Мирний); Вона знала, що батько не від того, щоб поріднитися з Конашевичем, але старий часто бурчав про гетьмана: «Так і лізе на вогонь, як метелик… Треба його прибрати до рук і до пуття наставити (З. Тулуб); Дівчина у рожевому кімоно належала чорному токійському магу. А того, у свою чергу, прибрав до рук Тривушний, теж маг і чарівник (А. Крижанівський). 2. що. Захоплювати, забирати щось, заволодівати чим-небудь. — Карпо програє останній спадкоємний хутір, стоїть значно вище людини, котра розумно прибирає цей хутір до своїх рук (М. Стельмах); За зовнішнім демократичним антуражем він не зміг побачити, як поступово владу до рук прибирає адміністрація (З журналу); Та ще коли б Єдиний хліб Вони бажали мати, То ще б нехай, А то весь край Хотять (хочуть) до рук прибрати (В. Самійленко). прибра́ти до свої́х лап. Як квочка курчат збирає під крила, так Василь Семенович прибрав до своїх лап цілий повіт (Панас Мирний).
прибира́ти / прибра́ти із шля́ху що. Усувати які-небудь перешкоди, створюючи необхідні умови для розвитку, функціонування і т. ін. чого-небудь. Сюжет — це струмочок. Йдеш за течією цього струмочка і копітко прибираєш із шляху все, що заважає його швидкому й вільному рухові (О. Донченко).
Значення в інших словниках
- прибирати — прибира́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- прибирати — (в хаті) порядкувати, опоряджати що, р. прятати; (постіль) застеляти; (голову) причепурювати; (ялинку) прикрашати; (молоду) одягати, чепурити; (з очей) забирати; (кого) позбуватися... Словник синонімів Караванського
- прибирати — [приебиератие] -айу, -айеиш Орфоепічний словник української мови
- прибирати — -аю, -аєш, недок., прибрати, -беру, -береш, док. 1》 перех. і неперех. Порядкуючи в якому-небудь приміщенні, надавати йому охайного вигляду. || перен. Опоряджати, обладнувати що-небудь. || Складаючи належним чином, застеляти (звичайно постіль). Великий тлумачний словник сучасної мови
- прибирати — 1. охаювати, охаяти, поохаювати, зохаювати, зохаяти, позохаювати, похаювати, похаяти, прихаювати, прихаяти, поприхаювати, схаювати, схаяти, посхаювати, ухаювати, ухаяти, повхаювати, чистити, почистити, вичищувати, вичистити, повичищувати, зачищуват... Словник чужослів Павло Штепа
- прибирати — ПРИБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИБРА́ТИ, беру́, бере́ш, док. 1. що і без прям. дод. Порядкуючи в якому-небудь приміщенні, надавати йому охайного вигляду. Поки поралась [Маруся] та прибирала і була з матір'ю, так їй і весело було (Г. Словник української мови у 20 томах
- прибирати — ДОБИРА́ТИ (вибираючи, знаходити найвідповідніше для чогось), ПІДБИРА́ТИ, ВИШУ́КУВАТИ, ПІДШУ́КУВАТИ, ПРИБИРА́ТИ розм., ДОШУ́КУВАТИ діал.; ПІДСТАВЛЯ́ТИ (за певним зразком); ПРИДУ́МУВАТИ (перев. слово, фразу тощо). — Док. Словник синонімів української мови
- прибирати — Прибира́ти, -бира́ю, -бира́єш; прибра́ти, -беру́, -бере́ш, -ру́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- прибирати — ПРИБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИБРА́ТИ, беру́, бере́ш, док. 1. перех. і неперех. Порядкуючи в якому-небудь приміщенні, надавати йому охайного вигляду. Поки поралась [Маруся] та прибирала і була з матір’ю, так їй і весело було (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
- прибирати — Прибирати, -ся, -раю, -ся, -єш, -ся гл. = прибірати, -ся. Словник української мови Грінченка