прибирати

ПРИБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИБРА́ТИ, беру́, бере́ш, док.

1. що і без прям. дод. Порядкуючи в якому-небудь приміщенні, надавати йому охайного вигляду.

Поки поралась [Маруся] та прибирала і була з матір'ю, так їй і весело було (Г. Квітка-Основ'яненко);

Дивився [Дмитро] з ліжка на Мар'яну, яка, мов ластовеня, сновигала по хаті, прибирала в ній (М. Стельмах);

Як тільки скінчилось весілля, Соломія прибрала свою невеличку кімнатку (І. Нечуй-Левицький);

У свят-вечір не вивели солдатів на муштру, а наказали чисто прибрати й помити казарму (З. Тулуб);

// перен. Опоряджати, обладнувати що-небудь.

– Вже маємо коней в артілі... – До сотні будуємо хат... – Почнемо вкривати з неділі. Щоб люди вселились до свят... І клуб почали прибирати... Село оживає щодня!.. (С. Олійник);

Палазя, побувши рік в пансіоні, задумала прибрати світлицю по-європейській [по-європейському] (І. Нечуй-Левицький);

// Складаючи належним чином, застеляти (звичайно постіль).

Франка почала прибирати постіль (С. Чорнобривець);

За хвилину, як ту квіточку, прибрала [Оришка] постілочку (Панас Мирний);

// від чого. Порядкуючи, звільняти що-небудь від чогось зайвого.

Закликали всіх, хто має вільний час, прийти зранку, щоб прибрати територію після великих робіт від непотрібного каміння, дощок, риштовання тощо (Д. Ткач);

// за ким, розм. Пораючись біля свійських тварин, усувати безладдя, вичищати за ними (звичайно гній).

В школі були кролі. Та що цікавого прибирати за ними? (О. Іваненко);

// заст. Зачісувати, причепурювати (голову, волосся).

Олеся наділа білу сукню, а мати причісувала та прибирала її голову (І. Нечуй-Левицький);

Юля відійшла від вікна, глянула у скло рами, як у дзеркало, на своє розпатлане волосся і стала прибирати, вишукуючи на підлозі шпильки (Григорій Тютюнник);

Вона вмилася та прибрала трохи голову, заткнувши під очіпок .. волосся (Панас Мирний).

2. кого, що, розм. Прикрашати що-небудь, надавати чомусь ошатного, чепурного вигляду.

– Мусите приставити ялинку сьогодні, бо пани ще хотять прибирати її на вечір (М. Коцюбинський);

Чи не Морозенкова се горниця? Чи не задля себе він прибрав її так чепурно, чисто? (Панас Мирний);

Дівчата її [їдальню] так приберуть. Рушниками завішають, портретами, вінками заквітчають... (А. Головко);

* Образно. П'ять весен минуло і шоста прийшла, Заслала лани килимами, Ліси і сади в мережки одягла, Прибрала всю землю квітками (О. Олесь);

// Допомагати кому-небудь одягатися, зачісуватися тощо.

Пріська, як вірна слуга-наймичка, їздила всюди .. прибирати свою господиню (Панас Мирний);

Молоду прибирала Світозара (А. Хижняк);

* Образно. Паморозь прибрала їх [верби] в дивовижний одяг (М. Стельмах);

// Надягати на себе чисте, нове, святкове вбрання.

Вмилась вона і, стан свій у чисте прибравши одіння, Вийшла у верхні покої (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);

// Одягати покійника, готуючи до похорону.

Я дитинку обмила, прибрала, стіл заслала і на столі її положила. Збігала – свічечку купила (Марко Вовчок).

3. кого, що і без дод. Ховати або класти на належне місце що-небудь кинуте, залишене кимсь.

Тепер Антін не бачив щоранку голих жінчиних ніг, не чув скучних і прозаїчних слів, не прибирав по всіх хатах спідниць (М. Коцюбинський);

Ніхто цих гир не прибирав у сарай, ніхто й не крав (М. Чабанівський);

[Річард:] Де ж віск? Ти, Белло, певне десь прибрала (Леся Українка);

// Згрібати що-небудь скошене, складати його в копиці, стоги і т. ін.

Пропало сіно! Тільки покосили, А дощ його й прибрати не дає! (Є. Плужник);

// Припиняючи якусь роботу, згортати, складати, ховати (інструмент, приладдя, матеріал і т. ін.).

Прибрав [Клим] роботу, помолився, погасив каганець і ліг спати (С. Васильченко);

* Образно. Здавалося, літо прибирало свої зелені вітрила для того, щоб вони не контрастували з жовтаво-білими стінами будівель, червоним кольором дахів, сірим громаддям шахти (М. Ю. Тарновський);

// розм. Підбираючи кинуте, забуте ким-небудь, привласнювати.

Він виканючував пісок, іноді просто прибирав, де погано лежало, а то й крав (П. Загребельний);

// перев. док., розм. Взяти кого-небудь на утримання, на постій.

Ось прибрали [козаки] найденя те Та і пестять в переміну (І. Манжура);

Хочеш ти [Климиха] прибрати Жінку ту з малим. Звідки ж тобі знати, Що намислив Клим? (Л. Первомайський).

4. кого, що. Відкидати, відносити від якого-небудь місця, за межі чогось те, що заважає, захаращує це місце.

Три глухих вибухи один за одним ухнули під землею. Коли розвіявся в штольні задушливий дим, робітники кинулися швидко прибирати породу (О. Донченко);

Встанеш удосвіта, треба гній прибрати від двадцяти коней, вивезти його (З. Тулуб);

// Усувати що-небудь зайве, непотрібне і т. ін.

Будівельники втрачають чимало часу на механічну обробку деталей перед зварюванням. Потрібно прибрати окалину, напливи, бо шов вийде неміцний (з газ.);

// розм. Відсилати кого-небудь з певною метою; виживати (у 3 знач.) звідкись.

На полі гартовані полум'ям герця, вони розумілися мовою серця. Напевне тому білошкірі капрали так швидко за Ельбу солдата прибрали (М. Упеник);

– Отак і жить, – кинула Катря. – Прибери її [вчительку] з села і будемо жить (В. Кучер);

// розм. Позбавлятися кого-небудь, знищуючи його фізично; вбивати.

Такий спільник був небезпечний, він надто багато знав – його треба було прибрати (С. Скляренко);

Будучи в німецькій формі, розвідники легко прибрали вартового при вході (М. Ю. Тарновський).

5. що і без прям. дод. Приймати певний вигляд, позу і т. ін. (про яку-небудь особу).

– Хто ж це тебе навчив так весело грати? Я прибираю байдужого вигляду, немов мені давним-давно набридли такі запитання (О. Донченко);

До нього наблизилась тихо Афіна, Ментора вигляд прибравши (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);

Миттю Анрі-Жака сфотографували, він прибрав пристойної пози й підкрутив вуса (Ю. Яновський);

// Набувати якого-небудь вигляду, виразу (про обличчя, погляд і т. ін.).

Не лише розмови, а навіть погляди бійців прибирали якогось цнотливого виразу (О. Гончар);

Знов її обличчя прибрало .. неживого виразу (Дніпрова Чайка);

Лікареве обличчя прибрало поважного вигляду (Г. Коцюба);

// Надавати своєму голосу, тону певного забарвлення.

– Діла Божі, а суд королівський, .. – непевно заговорив панотець, прибираючи тону господаря (Іван Ле);

Івана кортіло й розказати, як його кликала у полонині лісна, прибравши голос Марічки (М. Коцюбинський);

// Набувати в чиїйсь уяві рис, властивостей кого-небудь.

В уяві снувались їм сцени з маминих оповідань про старих чарівників, що сиділи в глибокім лісі в кам'яній печері, і ті чарівники прибирали тепер зовсім виразні риси й форми Семка Тумана (І. Франко);

// Набирати певних форм, розмірів, набувати нових властивостей і т. ін. за відповідних умов (про конкретні предмети, явища тощо).

Я сидів, закутавшись в теплий свій кожух, і чомусь з цікавістю розглядав, яких форм прибирала пара, що вилітала в мене з рота (М. Рильський);

Поїзд певно, неухильно йде, перестук коліс вирівнюється, прибирає усталеного ритму (О. Кундзич);

Гадають, що будівельним матеріалом при спорудженні підводних міст може бути скло, яке у воді прибирає дивовижних властивостей (з наук.-попул. літ.);

Подовжені тіні прибрали велетенських розмірів (Я. Качура);

* Образно. Хотілося [Любові Прохорівні] цвісти квіткою, прибираючи надвечірньо-теплих барв (Іван Ле);

// Набувати певного вигляду, форми і т. ін. у процесі розвитку.

Орися за прикладом сестри пильнувала також своїх речей; спосіб життя почав прибирати вигляд правильності: чистота, свіжість панували в кожнім кутку (С. Ковалів);

І наше слово скрізь гуде, Вже без цензури в друк іде, Прибравши форми гарні (В. Самійленко).

6. що. Брати собі яку-небудь назву, псевдонім і т. ін.

Нерідко у .. класі виділявся гурток чим-небудь видатніших хлопців .. Ватажки такого гуртка іноді прибирали собі назви найулюбленіших школярами героїв з прочитаних романів і повістей (С. Васильченко);

Смирнов не міг примиритись, що .. для партійних дискусій прибрав [опозиціонер] псевдонім “Київський” (Ю. Смолич);

В нього залишилося фантазії тільки .. на те, щоб прибрати собі прізвище – Могила! (М. Стельмах);

Після трагічної загибелі М. Леонтовича хор прибрав собі його ім'я (з наук. літ.).

7. що, розм. Вибираючи, знаходити таке, що найбільше подобається, підходить і т. ін.; підбирати.

– Я вам хатку таку прибрав – і муха там не замутить спокою (Панас Мирний);

– Просимо заходити до хати! Явдохо, прибери чоловікові місце, де сісти, – у двері гукнув Юхим (С. Чорнобривець);

Вислухавши яку сотню порад доброзичливих глядачів, парубок прибрав собі й рясні шаровари (О. Ільченко);

// Те саме, що підбира́ти 6.

Попригадував я свої пісні ще парубочі .. Сиджу було на призьбі та метикую, прибираючи струну до струни, голос до голосу (І. Нечуй-Левицький).

8. що і без дод., розм. Розуміти, усвідомлювати що-небудь.

Розпустилися [думки] так, що не приберу, як їх докупи позбирати та над ними гору взяти (Панас Мирний).

9. що і без дод., розм., рідко. Поїдати все до кінця.

Голодному лиш прибирати, а не перебирати (прислів'я);

Наїдків, напитків понастановлювала [пані] .. А панночка усе прибира, наче той горобець, хутенько й чистенько (Марко Вовчок).

10. що, розм., рідко. Збирати після достигання (про врожай).

Ніхто не прибирав рясних садів (Я. Качура);

Прийшла осінь. Якову знову безділля, хліб прибрали, звозили (Панас Мирний).

(1) Прибира́ти / прибра́ти до мі́сця – класти що-небудь на відведене йому місце.

Ходить Настя по двору, гомонить стиха сама до себе, все до місця прибирає (С. Васильченко);

(2) Прибира́ти / прибра́ти зі сто́лу (на столі́) – наводячи порядок на столі, приймати, виносити посуд, залишки їжі і т. ін.

Прибираючи на столі, вона взяла обірвані квіточки і сховала їх у книжку (Леся Українка);

Зіскочила [Маруся] з лави й мерщій почала помагати матері прибирати зі столу, струшуючи крихти (Г. Хоткевич);

Катерина прибрала на столі, і Антон знову сів у куток під старий почорнілий образ (С. Чорнобривець);

(3) Прибира́ти / прибра́ти з оче́й – ховати що-небудь так, щоб його не було видно.

Та й навіть торбу синові й одіж, що злагодивсь, прибрала [мати] з очей у хижу (А. Головко);

(4) Прибира́ти / прибра́ти слова́ (порівня́ння і т. ін.) – висловлюючись, знаходити відповідні слова, порівняння і т. ін.

Поганий з тебе стиліст, діду, не вмієш прибирати порівнянь (Г. Хоткевич);

Лобода отетерілими очима дивився на те все, а слів не міг прибрати й вимовити (Іван Ле);

(5) Прибира́ти / прибра́ти спо́сіб (спо́собу) – те саме, що Добра́ти (дібра́ти) / добира́ти спо́собу (див. добира́ти).

Стало на четвертий місяць повертати, стали пани-ляхи спосіб прибирати, Од козацьких, од мужицьких комор ключі одбирати (з думи);

(6) Прибра́ти на́зву – називатися.

Містечко розташувалось у балці форми кривулястого рогу і, мабуть, тому й прибрало назву “Кривий Ріг” (Олесь Досвітній);

“Слово” – таку назву прибрав собі театр, організований при Спілці письменників України (з газ.);

[Сира́] земля́ [до се́бе] прибра́ла / прибере́ див. земля́.

◇ Бог (Госпо́дь) прийня́в (приня́в, прибра́в) [ду́шу] [до Себе́] див. Бог;

(7) Мі́сця [собі́] не прибра́ти – втратити душевну рівновагу, спокій, самовладання; переживати.

Івашко нудиться, місця собі, сердешний, не прибере (О. Стороженко);

(8) Не прибра́ти глу́зду (ро́зуму, ума́) щодо чого – не змогти знайти якогось певного рішення, виходу з якої-небудь ситуації; не збагнути чогось.

– Тепер не приберу більш глузду, Як тут сих поселить прочан (І. Котляревський);

[Дзюба:] Коли б ти знала, Лесечко, яке мене лихо спіткало. Розуму не приберу, що й робити (І. Кочерга);

[Кіндрат Антонович:] Я вже й ума не приберу, як на це діло дивитись (М. Кропивницький);

(9) Не прибра́ти собі́ мі́сця (д) див. знахо́дити;

(10) Прибира́ти / прибра́ти до [свої́х] рук:

а) (кого) ставити когось у залежність від себе, примушувати слухатися, підкорятися і т. ін.

Ощадлива Векла почала потроху прибирати його до рук. Нашила десяток кофтин і послала Василя торгувати на базар (М. Чабанівський);

[Старицький:] Майбутній мільйонер [Черепань]. [Андрій:] Все прибирає до рук: і дворян, і цих голодних людей (Ю. Мокрієв);

Нічого. Ми їх усіх приберемо до рук, усіх, – мовив Павук (Панас Мирний);

Вона знала, що батько не від того, щоб поріднитися з Конашевичем, але старий часто бурчав про гетьмана: “Так і лізе на вогонь, як метелик... Треба його прибрати до рук і до пуття наставити” (З. Тулуб);

Дівчина у рожевому кімоно належала чорному токійському магу. А того, у свою чергу, прибрав до рук Тривушний, теж маг і чарівник (А. Крижанівський);

б) (що) захоплювати, забирати щось, заволодівати чим-небудь.

– Карпо програє останній спадкоємний хутір, стоїть значно вище людини, котра розумно прибирає цей хутір до своїх рук (М. Стельмах);

За зовнішнім демократичним антуражем він не зміг побачити, як поступово владу до рук прибирає адміністрація (із журн.);

Та ще коли б Єдиний хліб Вони бажали мати, То ще б нехай, А то весь край Хотять [хочуть] до рук прибрати (В. Самійленко);

Прибра́ти до свої́х лап.

Як квочка курчат збирає під крила, так Василь Семенович прибрав до своїх лап цілий повіт (Панас Мирний);

(11) Прибира́ти / прибра́ти з доро́ги (шля́ху):

а) відстороняти того (те), хто (що) заважає, убік; відсувати те, що перешкоджає рухові, погіршує умови для роботи і т. ін.

Фотографи пролазили крізь натовп аж до комісара. Помічник оператора прибирав їх з дороги (Ю. Яновський);

б) усувати певні перешкоди, створюючи умови для розвитку, функціонування чого-небудь.

Сюжет – це струмочок. Йдеш за течією цього струмочка і копітко прибираєш із шляху все, що заважає його швидкому й вільному рухові (О. Донченко);

(12) Прибра́ти себе́ до рук – зусиллям волі заспокоїтися, повернутися до стану нормального сприйняття навколишнього світу.

Відсутність рівноваги захопила його на одну мить: Марченко вже знову встиг прибрати себе до рук (М. Хвильовий);

Нічого не чув [Андрій], що говорила сестра, так гуділа йому голова. Але він прибрав себе до рук (І. Багряний);

Смерть узяла́ (забра́ла, прибра́ла) див. смерть.