1. Орфографічний словник української мови

природний

приро́дний

прикметник

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. природний — (відсутність штучного у поведінці, характері людини) нештучний, непідробний, невдаваний, простий, книжн. натуральний. Словник синонімів Полюги
  2. природний — Натуральний, не штучний, справжній; (колір) ориґінальний, не підроблений; (розвиток) нормальний, закономірний; (артист) вроджений, природжений; (- красу) непідробний, невдаваний; (усміх) невимушений, щирий; (- смерть) свій. Словник синонімів Караванського
  3. природний — -а, -е. 1》 Прикм. до природа 1). || Створений природою, а не людиною. Природні пасовища. || Який є в природі. || Зумовлений, спричинений законами природи. || Який здійснюється відповідно до законів природи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. природний — ПРИРО́ДНИЙ, а, е. 1. Прикм. до приро́да 1. У прикмети й забобони Рибалки вірять, Та й мисливці теж, І від примарних не втекти мереж, Усі природні знаючи закони (М. Словник української мови у 20 томах
  5. природний — відо́ма (пе́вна, приро́дна, зві́сна) річ. Зрозуміло; без сумніву. Відома річ, кого огнем пече, тому скрізь вода мріється (Марко Вовчок); (Круста:) Та певна річ! Римлянин же порядний не пристане до секти бузувірної, що богом собі осла назвала?... Фразеологічний словник української мови
  6. природний — НЕВИ́МУШЕНИЙ (позбавлений напруженості, скованості, натягнутості), БЕЗПОСЕРЕ́ДНІЙ, ВІ́ЛЬНИЙ, ПРИРО́ДНИЙ, НЕСИ́ЛУВАНИЙ, ПРО́СТИ́Й, НЕПРИМУ́ШЕНИЙ рідше, НЕЗМУ́ШЕНИЙ рідше. Він одразу ж завів розмову з колгоспниками, невимушену, пересипану жартами (О. Словник синонімів української мови
  7. природний — Приро́дний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. природний — ПРИРО́ДНИЙ, а, е. 1. Прикм. до приро́да 1. У прикмети й забобони Рибалки вірять, Та й мисливці теж, І від примарних не втекти мереж, Усі природні знаючи закони (Рильський, II, 1960, 122); Природні фактори — сонце... Словник української мови в 11 томах
  9. природний — Приро́дний, -а, -е 1) Естественный. К. Іов. 90. 2) Прирожденный. Він такий уже природний, зроду такий. Конст. у. — до чого. Способный къ чему. Не природний він до цього. Конст. у. Словник української мови Грінченка