природний

приро́дний

-а, -е.

1》 Прикм. до природа 1).

|| Створений природою, а не людиною. Природні пасовища.

|| Який є в природі.

|| Зумовлений, спричинений законами природи.

|| Який здійснюється відповідно до законів природи.

Природна зона (смуга); Природний пояс — територія, що характеризується сукупністю певних фізико-географічних особливостей.

Природна смерть — смерть, зумовлена, спричинена законами природи (старінням організму, невиліковними хворобами і т. ін.); своя смерть.

Природний газ — горючий газ, що міститься у вигляді великих скупчень у земній корі, у пористих породах, тріщинах, порожнинах.

Природний радіаційний фон — опромінення, зумовлене космічним випромінюванням та випромінюванням природних радіонуклідів.

Природні багатства (запаси, ресурси і т. ін.) — сукупність матеріальних цінностей (перев. корисних копалин), що є в природі якої-небудь країни, області, місцевості.

Природні заповідники — науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів.

Природні умови — сукупність умов навколишньої дійсності (клімат, рослинний і тваринний світ і т. ін.) якої-небудь місцевості, країни і т. ін.

2》 Справжній, натуральний; прот. штучний.

|| Звичайний, не змінений чим-небудь.

3》 Зумовлений звичайним перебігом, розвитком подій; цілком нормальний, закономірний.

|| Зумовлений суттю, природою чого-небудь.

Природна річ — уживається в знач. вставн. сл. для підтвердження думки, висловлення; зрозуміло, звичайно.

Природне виховання — педагогічна теорія, яка вбачає мету виховання лише в тому, щоб слідувати за природним розвитком дитини.

Природне право — в теорії держави та права – сукупність принципів, прав та цінностей, що диктуються самою природою людини.

Природний темп зростання ек. — темп зростання обсягу виробництва, що визначається з умов повного використання наявних виробничих ресурсів.

Природний рівень безробіття — відносно стабільний і такий, що об'єктивно складається, довготривалий рівень безробіття, не пов'язаний з динамікою економічного зростання.

4》 Властивий, притаманний кому-небудь від природи, від народження.

5》 Який від народження має нахил, здібності до чого-небудь.

6》 Непідробний, невдаваний.

|| Щирий, легкий, невимушений.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. природний — (відсутність штучного у поведінці, характері людини) нештучний, непідробний, невдаваний, простий, книжн. натуральний. Словник синонімів Полюги
  2. природний — приро́дний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. природний — Натуральний, не штучний, справжній; (колір) ориґінальний, не підроблений; (розвиток) нормальний, закономірний; (артист) вроджений, природжений; (- красу) непідробний, невдаваний; (усміх) невимушений, щирий; (- смерть) свій. Словник синонімів Караванського
  4. природний — ПРИРО́ДНИЙ, а, е. 1. Прикм. до приро́да 1. У прикмети й забобони Рибалки вірять, Та й мисливці теж, І від примарних не втекти мереж, Усі природні знаючи закони (М. Словник української мови у 20 томах
  5. природний — відо́ма (пе́вна, приро́дна, зві́сна) річ. Зрозуміло; без сумніву. Відома річ, кого огнем пече, тому скрізь вода мріється (Марко Вовчок); (Круста:) Та певна річ! Римлянин же порядний не пристане до секти бузувірної, що богом собі осла назвала?... Фразеологічний словник української мови
  6. природний — НЕВИ́МУШЕНИЙ (позбавлений напруженості, скованості, натягнутості), БЕЗПОСЕРЕ́ДНІЙ, ВІ́ЛЬНИЙ, ПРИРО́ДНИЙ, НЕСИ́ЛУВАНИЙ, ПРО́СТИ́Й, НЕПРИМУ́ШЕНИЙ рідше, НЕЗМУ́ШЕНИЙ рідше. Він одразу ж завів розмову з колгоспниками, невимушену, пересипану жартами (О. Словник синонімів української мови
  7. природний — Приро́дний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. природний — ПРИРО́ДНИЙ, а, е. 1. Прикм. до приро́да 1. У прикмети й забобони Рибалки вірять, Та й мисливці теж, І від примарних не втекти мереж, Усі природні знаючи закони (Рильський, II, 1960, 122); Природні фактори — сонце... Словник української мови в 11 томах
  9. природний — Приро́дний, -а, -е 1) Естественный. К. Іов. 90. 2) Прирожденный. Він такий уже природний, зроду такий. Конст. у. — до чого. Способный къ чему. Не природний він до цього. Конст. у. Словник української мови Грінченка