природний

НЕВИ́МУШЕНИЙ (позбавлений напруженості, скованості, натягнутості), БЕЗПОСЕРЕ́ДНІЙ, ВІ́ЛЬНИЙ, ПРИРО́ДНИЙ, НЕСИ́ЛУВАНИЙ, ПРО́СТИ́Й, НЕПРИМУ́ШЕНИЙ рідше, НЕЗМУ́ШЕНИЙ рідше. Він одразу ж завів розмову з колгоспниками, невимушену, пересипану жартами (О. Сизоненко); Картини Венеціанова, прості й безпосередні, дихали поезією рідної природи (О. Іваненко); Вільне поводження; Вільний тон розмови; З города пісня, гам, співи — і все це.. заходило у серце якоюсь веселою природною піснею (Панас Мирний); Розмова тих штукарів завсігди була жвава, весела, несилувана (І. Нечуй-Левицький). — Пор. неофіці́йний, 1. приро́дний, фамілья́рний.

ПРИРО́ДЖЕНИЙ (властивий від народження), УРО́ДЖЕНИЙ (ВРОДЖЕНИЙ), ПРИРО́ДНИЙ, УСПАДКО́ВАНИЙ, ПРИРОЖДЕ́ННИЙ заст. Краще з наперсток розуму природженого, ніж цебер приученого (прислів'я); З натури Неля була несміливою. Дехто пояснював це надмірною вродженою делікатністю (Ірина Вільде); — Вітаю вас, Ніно Романівно, у вас природний педагогічний хист (О. Донченко); — В неї є прирожденна естетичність: все їй здається театром, сценою (І. Нечуй-Левицький).

ПРИРО́ДЖЕНИЙ (який від народження має нахил, здібності до чогось), УРО́ДЖЕНИЙ (ВРО́ДЖЕНИЙ), ПРИРО́ДНИЙ, РОДИ́МИЙ розм., ПРИРОЖДЕ́ННИЙ заст. — Ви ж природжений актор, Жержеля! Ви ж перлина артистичного таланту! (І. Волошин); Це був природний, справжній розпорядник танців (І. Микитенко); Кругом загоготіло: — Це родимий літун! Вона й дівкою була угара! (С. Васильченко); — Малаєць — наш хазяїн — був прирожденний моряк (Ю. Яновський).

ПРИРО́ДНИЙ (про поведінку, риси, характер людини), НАТУРА́ЛЬНИЙ, ПРО́СТИ́Й, НЕВДА́ВАНИЙ, НЕПІДРО́БНИЙ, НЕШТУ́ЧНИЙ (про почуття та їхній вияв). Їхній регіт, веселість, певність оцих засуджених у своєму майбутньому — це було щось разюче, незвичне і тим страшніше для нього, що було таким природним для них (О. Гончар); Найменший фальш різав мене, і я годинами мучилась, добираючи "натурального" тону до тих фальшивих банальностей (Леся Українка); Чехов і Толстой захоплювалися проникливо простою грою геніальної Заньковецької (М. Рильський); Його думки.. клались рядками на папері. Ще ніяка супліка в світі не була написана в такій щирій, нештучній формі (М. Коцюбинський). — Пор. неви́мушений.

ПРИРО́ДНИЙ (створений природою, а не людиною, здійснюваний за законами природи), НАТУРА́ЛЬНИЙ, ОРГАНІ́ЧНИЙ, ДАРОВИ́Й розм.; ЛАНДША́ФТНИЙ (про парк, заповідник тощо — який має такий вигляд, як у природі). Вони надибали степову криничку, джерело, що ледве сльозило й виповняло природну западинку, оброслу травою (М. Коцюбинський); Кільця, кулони, брошки оздоблюються натуральним аметистом (з газети); Картина зміни органічного світу на рубежі мезозою й кайнозою в цілому досить складна (з журналу); У своєму натуральному стані вода, як і земля, є даровою силою природи і не має вартості (з журналу).

ЩИ́РИЙ (про розмову, пісню, вірш і т. ін. — який іде щиро від серця, душі), ДУШЕ́ВНИЙ, ЗАДУШЕ́ВНИЙ, ТЕ́ПЛИЙ, ПРИРО́ДНИЙ, РЕ́ВНИЙ підсил., ЧИСТОСЕРДЕ́ЧНИЙ, ЩИРОСЕ́РДИЙ (ЩИРОСЕ́РДНИЙ). І полилась їх розмова — щира, непотайна (І. Нечуй-Левицький); Дмитро Іванович (Яворницький) вийшов на сцену, обняв кожного з кобзарів, подякував їм.. за їхні щирі пісні (І. Шаповал); Буває, що й ім'я забудуть. А пісня душевна — живе (М. Гірник); Кожному хотілось поділитися з друзями спогадами в тихій і задушевній розмові (З. Тулуб); Кілька разів читав і перечитував Шевченко теплі рядки Лизогубового листа (З. Тулуб); Вийшовши на волю.. людиною дорослою, з визначеним уже характером він (Т. Шевченко) не втратив своєї природної веселості й життєрадісності (П. Колесник); Вона.. цілком віддалася нині ревній каятьбі і молитвам (О. Гончар); Чистосердечні признання; Щиросерде визнання помилки.

ЩИ́РИЙ (про погляд, усмішку і т. ін. — який виражає чистоту почуттів, прагнень), ВІДВЕ́РТИЙ, ВІДКРИ́ТИЙ, СЕРДЕ́ЧНИЙ, ЧИ́СТИЙ, ПРИРО́ДНИЙ, НЕПІДРО́БНИЙ, НЕВДА́ВАНИЙ. Його очі були такі щирі, немов дивились їй в душу (Леся Українка); Радість Данькова була така щира, чиста, .. що вона передалася й іншим присутнім (О. Гончар); Капітан Косачов, .. із срібними скронями й відвертим поглядом розумних очей, розпитував доньку про рідне місто (Ю. Збанацький); Наче батько на сина, дивився Килигей на свого колишнього повстанця. Змінився, змужнів, лише по оцій усмішці, відкритій, сердечній, і впізнав (О. Гончар); Переді мною були очі старого й чистий погляд дівчини, що так дивилась на нас (О. Досвітній); Природна усмішка; На лиці Сагайдака відобразилось почуття непідробного здивування (С. Добровольський); — З'їм його (зілля) й трісну? — мовив Прокіп з виразом невдаваної тривоги на своїм дитячім лиці (І. Франко).