розсип

ро́зсип

іменник чоловічого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розсип — -у, ч. 1》 розм. Те, що розсипано чи розсипалось у великій кількості. || перен. Те, що подібне своїм розташуванням на що-небудь розсипане. || перен. Велика кількість зірок, вогнів і т. ін. || перен. Про дрібні переливчасті звуки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. розсип — РО́ЗСИП, у, ч. 1. Дія за знач. розси́пати, розсипа́ти 1–3 і розси́патися, розсипа́тися 1–4. 2. розм. Те, що розсипано чи розсипалось у великій кількості. Дивимося – свіжий розсип: видно, брав хтось зерно вночі (Сл. Словник української мови у 20 томах
  3. розсип — РОЗСИ́ПИЩЕ (відклади з золотом, платиною тощо; уламки гірських порід), РО́ЗСИП. Хлопець не мав ніякого сумніву, що казкове золоте розсипище в глухому й неприступному закутку сахалінської тайги справді існує (О. Словник синонімів української мови
  4. розсип — Ро́зсип, -пу; -пи, -пів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. розсип — РО́ЗСИП, у, ч. 1. Дія за знач. розси́пати, розсипа́ти 1 — 3 і розси́патися, розсипа́тися 1-4. В ро́зсип — розбігаючись у різні боки. Од його всі в розсип, як голуби від шуліки (Сл. Гр.). 2. розм. Те, що розсипано чи розсипалось у великій кількості. Словник української мови в 11 томах
  6. розсип — I. Ро́зсип, -пу м. 1) Разсыпъ, разсыпка. Дивимось — свіжий розсип: видно брав хтось зерно вночі. Новомоск. у. 2) = розсипка. Од його всі в розсип, як голуби від шуліки. МВ. І. 72. --------------- II. Розсип, -пи... Словник української мови Грінченка