розсип

РО́ЗСИП, у, ч.

1. Дія за знач. розси́пати, розсипа́ти 1 — 3 і розси́патися, розсипа́тися 1-4.

В ро́зсип — розбігаючись у різні боки.

Од його всі в розсип, як голуби від шуліки (Сл. Гр.).

2. розм. Те, що розсипано чи розсипалось у великій кількості.

Дивимося — свіжий розсип: видно, брав хтось зерно вночі (Сл. Гр.);

Понад окопами жовтіли розсипи соломи, яку солдати натягували собі для ночівлі (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 39);

Швидко вийшов [Давид] зі стайні і подався до воріт, на ходу обтрушуючи з одежі золотисту розсип січки (Стельмах, І, 1962, 109);

// перен. Те, що подібне своїм розташуванням на що-небудь розсипане.

Долинка біля гір вкрилася розсипами кульбаби і курячої сліпоти (Сміл., Сашко, 1957, 37);

На величезну околицю — скільки сягнеш, було, зором, — розсип хатин під стріхами (Вітч., 3, 1971, 141);

// перен. Велика кількість зірок, вогнів і т. ін.

Він давно вже лежав горілиць у садку, підклавши під голову руки, і дивився замріяними очима на розсипи зір (Іщук, Вербівчани, 1961, 32);

З балкона, де застала ніч старого професора, видно і розсипи вогнів далекого міста (Вол., Місячне срібло, 1961, 48);

// перен. Про дрібні переливчасті звуки.

А молодь… Ще бунтує кров, іще веселий розсип сміху із цвіту струшує росу на русу дівчини косу (Гонч., Вибр., 1959, 344).

3. розм. Кількість чого-небудь сипкого, втраченого, розсипаного під час упаковки, вантаження, перевезення.

4. геол. Те саме, що розси́пище 1.

В Індії, Бразілії та Австралії алмази добувають з розсипів, а в Південній Африці розробляються корінні родовища алмазів (Наука.., 12, 1960, 14);

Вона [Колхіда] славилася золотими розсипами і срібними рудниками (Іст. СРСР, І, 1956, 15);

*Образно. У Перечинському районі [Закарпатської області], крім багатих розсипів народних пісень, ми зустріли живу казкову традицію з незліченними її скарбами (Нар. тв. та етн., 5, 1966, 53);

— Математичний розрахунок — це для нас [архітекторів] завжди важливе, без цього ми не можемо будувати. Але навіть у математичних розрахунках можна відкрити цілі розсипи поезії (Загреб., День.., 1964, 72).

5. спец. Те саме, що розси́пище 2.

6. тільки одн., розм. Розсипаний друкарський шрифт.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розсип — ро́зсип іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. розсип — -у, ч. 1》 розм. Те, що розсипано чи розсипалось у великій кількості. || перен. Те, що подібне своїм розташуванням на що-небудь розсипане. || перен. Велика кількість зірок, вогнів і т. ін. || перен. Про дрібні переливчасті звуки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розсип — РО́ЗСИП, у, ч. 1. Дія за знач. розси́пати, розсипа́ти 1–3 і розси́патися, розсипа́тися 1–4. 2. розм. Те, що розсипано чи розсипалось у великій кількості. Дивимося – свіжий розсип: видно, брав хтось зерно вночі (Сл. Словник української мови у 20 томах
  4. розсип — РОЗСИ́ПИЩЕ (відклади з золотом, платиною тощо; уламки гірських порід), РО́ЗСИП. Хлопець не мав ніякого сумніву, що казкове золоте розсипище в глухому й неприступному закутку сахалінської тайги справді існує (О. Словник синонімів української мови
  5. розсип — Ро́зсип, -пу; -пи, -пів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. розсип — I. Ро́зсип, -пу м. 1) Разсыпъ, разсыпка. Дивимось — свіжий розсип: видно брав хтось зерно вночі. Новомоск. у. 2) = розсипка. Од його всі в розсип, як голуби від шуліки. МВ. І. 72. --------------- II. Розсип, -пи... Словник української мови Грінченка