1. Словник української мови в 11 томах

розсильний

РОЗСИ́ЛЬНИЙ, ного, ч. Той, хто розносить за призначенням листи, пакети, виконує різні доручення і т. ін.; кур’єр.

Розсильні військкоматів з жмутками повісток в руках шугають цієї пізньої години від будинку до будинку, від під’їзду до під’їзду (Гончар, Людина.., 1960, 15);

Прибіг розсильний і наказав Чигиринові негайно, разом із взводом, прибути на подвір’я (Ткач, Крута хвиля, 1956, 65).

РОЗСИЛЬНИ́Й, а́, е́.

1. Який служить для запису пакетів, що розсилаються з кур’єром (про книгу, зошит).

2. Признач. для розсилання.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розсильний — розси́льний іменник чоловічого роду, істота кур'єр розсильни́й прикметник який служить для запису пакетів, що розсилаються; призначений для розсилання Орфографічний словник української мови
  2. розсильний — I розсильн`ий-а, -е. 1》 Який служить для запису пакетів, що розсилаються з кур'єром (про книгу, зошит). 2》 Признач. для розсилання. II розс`ильний-ного, ч. Той, хто розносить за призначенням листи, пакети, виконує різні доручення і т. ін.; кур'єр. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розсильний — див. посильний, кур'єр, фельд'єгер Словник чужослів Павло Штепа
  4. розсильний — РОЗСИЛЬНИ́Й, а́, е́. 1. Який служить для запису пакетів, що розсилаються з кур'єром (про книгу, зошит). 2. Признач. для розсилання. РОЗСИ́ЛЬНИЙ, ного, ч. Той, хто розносить за призначенням листи, пакети, виконує різні доручення і т. ін.; кур'єр. Словник української мови у 20 томах
  5. розсильний — II. ПОСИ́ЛЬНИЙ (особа, яку посилають кудись із дорученням; співробітник установи, який розносить ділові папери), ПОСЛА́НЕ́ЦЬ, КУР'ЄР, РОЗСИЛЬНИЙ, ВІСТОВИ́Й, ВІСТОВЕ́ЦЬ заст. (перев. у війську); ХОДА́К розм. Словник синонімів української мови